1. Бебик В.М. Політологія: теорія, методологія, практика. — К., 1997.

2. Брегеда А.Ю. Основи політології. — К., 1997.

3. Вебер М. Избранные произведения. — М., 1990.

4. Гавриленко І. Політична система суспільства//Політологічні читання.- 1993.- №1.

5. Ерышев А.А. История политических и правовых учений. — К., 1998.

6. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія: Конспект лекцій. — К., 1999.

7. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. — Львів,2001.

8. Основи демократії: Навч. посібник для студентів вищ. навч. Закладів / За заг. ред. А. Колодій. — Киiв: Вид-во "Ай Бі", 2002.

9. Основи політології: Навч. посіб. / Керівник авт. кол. Ф.М. Кирилюк. — К.: Либідь, 1995.

10. Політологія. Кінець XIX – перша половина XX cт.: Хрестоматія / За ред. О. І. Семківа. — Львів, 1996.

11. Политология: Курс лекций / Под ред. М.Н. Марченко. — 2-е изд., перераб. и доп. — М., 1997.

12. Политология: учебник / Ред. В.Д. Перевалов. — М, 2003.

13. Пугачев в.П. Политология: Справочник студента. — м., 1999. Додаткова

1. Арон Р. Демократия и тоталитаризм / Пер. с франц. М., 1993

2. Даль Р. О демократии / Пер. с англ. М., 2000

3. Зидентоп Л. Демократия в Европе / Пер. с англ. М., 2001

4. Пантэм Р. Чтобы демократия сработала / Пер. с англ. М., 1996

5. Баллестрем К.Г. Апории теории тоталитаризма // Вопросы философии. 1992. №5

6. О’Доннелл Г. Делегативная демократия // Пределы власти. 1994. №2/3

7. Меркель В., Круассан А. Формальные и неформальные институты в дефектных демократиях // Полис. 2002. № 1, 2.

Тести

1. До чинників політичного режиму Ж.-Л. Кермона відносить:

а) легальність політичних організацій;

б) легітимність влади, партійну систему, інститути волевиявлення народу, державний устрій;

в) гласність та свободу слова;

г) рівноправність титульної нації та національних меншин.

2. Політичний режим це:

а) спосіб здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави;

б) сукупність політичних відносин, засобів і методів реалізації влади та функціонування політичної системи суспільства в цілому;

в) можливість захисту прав і свобод людини у країні;

г) наявність законів, які проголошували б права і свободи громадян даної країни.

3. За характером політичних відносин та методами здійснення функцій політичної системи політичні режими класифікуються на:

а) монархічні і республіканські;

б) капіталістичні, соціалістичні, змішані;

в) демократичні і авторитарні;

г) до індустріальні, індустріальні, постіндустріальні, інформаційні.

4. Демократичним режимам притаманні:

а) багатопартійність і чесність, конкурентність та регулярність виборів влади;

б) реальна можливість захисту прав особистості і будь-якої меншини;

в) змінність уряду після виборів;

г) все вищеозначене.

5. Демократичний режим забезпечує:

а) можливість свободного, добровільного волевиявлення на виборах;

б) свобідного об’єднання у політичні організації за інтересами;

в) підсудність усіх членів суспільства у разі порушення ними правових норм;

г) всі відповіді вірні.

6. Зміцнення і збереження авторитарного режиму відбувається у першу чергу тому, що:

а) правляча еліта боїться втратити владу і не бажає ділитися нею;

б) суспільство не готове і не бажає демократичних змін;

в) у суспільстві відсутні політичні сили, які взяли б на себе всю відповідальність за владу;

г) у суспільстві слабкі політичні партії.

7. Авторитарний політичний режим об’єктивно необхідний в умовах:

а) докорінної перебудови політичної системи суспільства;

б) у післяреволюційний перехідний період;

в) в екстремальних станах в країні;

г) всі відповіді вірні.

8. Тоталітарний режим характеризується:

а) всеоб’ємлючим контролем суспільством політичної системи;

б) утвердженням політичного панування однієї політичної партії та її ідеології у всіх сферах життя суспільства;

в) високим рівнем відповідальності влади перед суспільством за дотримання законів;

г) високим авторитетом влади у суспільстві, що унеможливлює непокору і неповагу до неї.

9. Вперше поняття «тоталітарний режим» з’явилось:

а) у фашистській Німеччині;

б) у Радянському Союзі;

в) у франкістській Іспанії;

г) в Італії при диктатурі Муссоліні.

10. Найбільш ефективним шляхом переходу від тоталітаризму до демократії є:

а) революційна зміна тоталітаризму і впровадження демократії;

б) поступові і послідовні перетворення в окремих сферах життя;

в) революційна заміна тоталітаризму на демократію;

г) залучення зовнішніх сил для здійснення переходу.