3 . Правопис дієслівних суфіксів.

1. Суфікс -ува- (-юва-) пишеться в дієсловах: забілювати, керувати, підпорядкувати, розсіювати.

У похідних словах і формах (віддієслівних іменниках та дієприкметниках) суфікс -ува- (-юва-) пишеться тоді, коли на перший голосний цього суфікса не падає наголос: вивершува­ти – вивершування, вивершуваний; очікувати – очікування, очікуваний; підсинювати – підсинювання, підсинюваний; як­що на перший голосний суфікса падає наголос, то пишеться -ова-: друкувати – друкування, але друкований; малювати – малювання, але мальований; підпорядкувати – підпорядку­вання, але підпорядкований; риштувати – риштування, але риштовання, риштований.

2. У суфіксі -овува- перший голосний завжди наголошений: завойовувати – завойовування, завойований; перемальовувати – перемальовування, перемальований; скуповувати – скуповування, скуповуваний.

3. Дієслова іншомовного походження, що мають у мові-джерелі суфікс -ір-, в україн­ській мові втрачають цей суфікс у всіх формах: загітувати – загітований, зареєструвати – зареєстрований, інформува­ти – інформований, сконструювати – сконструйований. Але в окремих словах для усунення небажаних омонімів суфікс -ір- (після д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р – -ир-) зберігається: буксирува­ти (бо є буксувати), парирувати (бо є парувати), полірува­ти (бо є полювати), репетирувати (бо є репетувати) тощо.

Суфікс -ір- (-ир-) уживається й у дієсловах типу котирува­ти, лавірувати, марширувати, пікірувати, третирувати.

4. Практична робота.

1 . У ліву колонку випишіть слова з вставленою у суфіксах буквою и, у праву – з вставленою буквою е.

Станов..ще, мереж..во, стеж..чка, дал..ч, вдесят..ро, велет..нь, ровесн..ця, промов..стий, враж..ння, віконн..ця, няньч..н, щебе­туш..чка, вдумл..вий, звелич..ний, довж..лезний, пряд..во, рушн..чок, ожинн..к, вжал..ний, велич..на, виховат..ль, стар­ш..нький, стривож..ний, хмар..ще, п’ят..ро, вінн..чанин, озе­лен..ння, незнайом..ць, зйомн..к, осич..на, плюш..вий, лелеч..ня, вірмен..н, книж..чка, грабл..ще, дал..на, перепел..ня.

Ключ. У кожному слові підкресліть другу від початку букву. З цих букв прочи­таєте вислів Й.- В. Гете.

2. Перепишіть, вставляючи пропущені в суфіксах букви е або и.

1. Плет..во торосів та балок снується у виш..ні. (М.Бажан) 2. Мріють у тремтячому мар..ві далекі села. (Григорій Тютюн­ник). 3. Стоять замисл..ні дуби над тихою водою. (В.Сосюра) 4. У затін..них вологих місцях тихо коливались білі, воскові чаш..чки конвалій. (О.Донченко) 5. Закотилось сон..чко за зе­лений гай. (Народна творчість) 6. Попід гаєм зеленес..ньким та біжить кон..к воронес..нький. (Народна творчість) 7. Нас поїха­ло тринадцят..ро. (О.Десняк) 8. Утоптала стеж..чку через яр, че­рез гору, серд..нько, на базар. (Т.Шевченко)

3. Перепишіть, вставляючи пропущені в суфіксах букви е або и.

1. Миколка, Прокопів хлопч..к, такий школяр..к гарнес..нькнй був: сумирн..нький, соромлив..нький, мляв..нький, як дівч..нка. 2. Та ще ж такий чорнобрив..нький, білолиц..нький, но­сик невеличкий, щічки круглес..нькі. 3. Менш..нькі четв..ро, що теж їсти дивились, на піч усі, як горобч..ки. 4. Батько за столом саме сидів, засмуч..ний такий. 5. В учит..ля й справді гарно було. 6. Стіл застел..ний був скатертиною цяцькованою. 7. По долу стеж..чки рябіли. 8. Миколка сів скраєчку на стільч..ку. 9. «Боже мій, – мати до Миколки, – отакий хлоп..ць та в найми...» (А.Тесленко. «Школяр»)