Матеріал до ср №1

Тема: Поняття культури і культурного простору. Первісна культура.

1. Поняття, сутність та визначення культури.

Основні поняття: культура, культурологія, антропологія, артефакт, універсалії культури.

Культура – це істинна душа й обличчя будь-якого народу, це живий зв’язок часів, адже „в культурі не має хімізму, зневажливого ставлення до могил батьків...”. Вона являє собою „людський зріз” історії суспільства, розриває становлення й розвиток людини у процесі всієї її різноманітної соціальної життєдіяльності.

Треба відзначити, що зрозуміти культуру можна лише крізь призму діяльності людини. Культура не існує поза людиною. Вона споконвічно пов’язана з людиною і породжена тим, що остання постійно прагне знайти сенс свого життя й діяльності. І навпаки, немає ані спільноти, ані соціальної групи, ані людини без культури, поза культурою.

Вживаючи слово „культура”, різні люди вкладають у нього різні значення. Одні під культурою розуміють види мистецтва – живопис, театр, музику тощо; інші ототожнюють культуру з освіченістю; треті пов’язують культуру з моральними, етичними нормами людини та суспільства. Але у дійсності культура таке ж ємне й складне утворення, як саме суспільне життя. Тому в межах історичних, філософських, етнографічних, соціологічних та інших досліджень суспільного життя можна зустріти найрізноманітніші уявлення про культуру. Дослідники давно б’ються над визначенням поняття культура, яке б задовольняло якщо не всіх, то принаймні більшість вчених.

Одне з перших наукових визначень культури дав видатний історик культури ХIХ ст. Едуард Бернетт Тайлор (Тейлор). Його книга „Первісна культура” й сьогодні приваблює великий інтерес читачів різного віку.

Зараз, як стверджують спеціалісти, існує понад 1000 визначень означеного феномену.

Однак, незважаючи на величезне розмаїття поглядів, є щось суттєве, що одвічно об’єднує дослідників явища культури. Це закладене самою етимологією слова „cultura”, яке виникло понад дві тисячі років тому в Стародавньому Римі.

Спочатку поняття „культура” означало : „вирощувати”, „обробляти” і використовувалося лише як агротехнічний термін (лат. cultura agri – обробка землі, грунту).

Як щось принципово нове, його вперше використав видатний римський оратор Марк Туллій Ціцерон у своїй праці „Тускуланські бесіди”. Заслуга Цицерона полягала у тому, що він вжив слово „cultura” стосовно впливу на людину та її розум – виховання, розвиток розуму.

Треба відзначити, що одразу ж „cultura” стала протистояти іншому латинському поняттю – „natura”, цебто природі. У даному контексті слово „культура” означає явище, створене людиною, надприроднє. Від тоді світ культури, будь який її предмет або явище, сприймаються не як наслідок дії природних сил, а як результат зусиль самих людей, спрямованих на вдосконалення, перетворення того, що дане безпосередньо природою.

Отже у найширшому значені під культурою розуміють усе, створене та розроблене людиною.

Це дало підставу німецькому філософові Г. Гегелю визначити культуру як „створену людиною другу природу”.

Підкреслимо, що у Росії термін „культура” з’явився у другій пол. ХIХ ст. Він був зафіксований у „Кишеньковому словнику” М. Кирилова. До того часу використовувався інший термін – „цивілізація”, що тлумачився як громадянськість. У ХХ-му ст. це поняття стало загальновживаним, а феномен культури – об’єктом визначення вітчизняних науковців.

Відзначимо, що з плином часу, в міру розвитку суспільства й накопичення людством знань, змінюється, поглиблюється, розширюється наукове уявлення про культуру. З одного боку, культуру продовжують розуміти доволі широко, як явище, що охоплює всі основні сфери життєдіяльності людини й суспільства: матеріальне виробництво, соціально – економічні відносини, духовне життя, побут, людський досвіт. З іншого боку, всеосяжний характер феномена культури робить його об’єктом вивчення в найрізноманітших галузях пізнання. І тому характеристики цього багатогранного явища культури, що багато в чому залежать від спеціалізації дослідника і завдань дослідження, частіш за все відзначаються однобічністю.