3. Системи оборони фортець і замків
1. Стінова – комплекс оборонних споруд, в якому головну роль відігравала стіна. Відомо два різновиди цієї системи оборони:
а) регулярна – головним укріпленням служила кругла або зламана під прямим кутом стіна, з якої вели тільки фасовий вогонь. Забезпечувала фронтальний (чоловий) спосіб оборони (назва походить від давнього виразу «ставити ворогу чоло», тобто протистояти у відкритому бою).
б) змійчаста – укріпленням служила стіна криволінійного профілю, пристосована до умов рельєфу. Крім фасового, в ній застосовувався клешневий спосіб оборони. Перехресний вогонь давали можливість вести зубчаті, півкруглі і прості виступи та порожнини.
Рисунок 1.4. Городище, укріплене
за стіновою системою оборони:
1 – регулярною; 2 – змійчастою
2 . Донжонностінова – головним укріпленням служили вежа-донжон, з якої вели фасовий та дуже нахилений вертикальний вогонь, і стіна, з якої застосовували чоловий спосіб оборони.
Рисунок 1.5. Городище, укріплене за
донжонностіновою системою оборони.
3 . Вежостінова – головними укріпленнями служили вежі та стіни, з яких вели фланкуючий і фасовий вогонь. При цій системі (як і стіновій) не вдавалося позбутися недосяжних для обстрілу ділянок під стінами, так званих мертвих зон.
Рисунок 1.6. Замок, укріплений за
вежостіновою системою оборони.
4. Бастейна – укріпленням служили бастеї і стіни, з яких вели фланкуючий, перехресний фланкуючий вздовж стін і фасовий вогонь. При цій системі мертві зони залишалися лише перед бастеями.
Рисунок 1.7. Замок, укріплений за
бастейною системою оборони.
5. Бастіонна – укріпленням служили бастіони і куртини (обмурований земляний укіс валу), з яких вели перехресний фланкуючий і фасовий вогонь в усіх напрямках.
Рисунок 1.8. Замок, укріплений за
бастіонною системою оборони.
6. Фронтова (оборонних ліній) – укріпленням служили оборонні лінії, що поєднувалися між собою. Найпоширенішими були п’ять типів фронтів: 1) бастіонно-кремальєрний; 2) тенальний (кліщовий); 3) бастіонний; 4) реданний; 5) полігональний.
Рисунок 1.9. Схема плану об’єкта укріпленого
за полігонально-капонірною системою оборони
(за словником архітектурно-реставраційних термінів)
Рисунок 1.10. Схема плану об’єкта, укріпленого за тенальною системою оборони (за словником архітектурно-реставра-ційних термінів)
У бастіонно-кремальєрній оборонній лінії укріпленням служили бастіони і ламана на короткі відрізки куртина кремальєрного абрису.
У тенальній оборонній лінії укріпленням служили короткі стіни зі зламами під кутом не менше 90°. Це дозволяло вести перехресну оборону за, так званим, «клешнеподібним» способом, без участі флангового.
У бастіонній оборонній лінії укріпленням служили неподалік розташовані один від одного бастіони, поєднані ескарпованими куртинами.
У реданній оборонній лінії укріпленням служили фортечні стіни прямолінійної конфігурації, зміцнені через певні відрізки реданами – укріпленнями трикутної форми, що виступали за куртини під кутом 60-120°, і флешами – малими реданами з тупим кутом.
В оборонній лінії полігонального фронту укріпленням служили стіни прямолінійної конфігурації у вигляді багатокутника, до яких примикали розташовані в рові капоніри, зі стін застосовували фасову і клешневу оборону, з капонірів фланкували рови.
Рисунок 1.11. Капонір. Схема (за М. Буйницьким)
Збільшення далекобійності й точності артилерійського вогню, а також техніки копання окопів і ходів призвело до ліквідації систем захисту типу оборонних ліній. З’явилися досконаліші.
7. Фортова – головними укріпленням служив форт – великий заглиблений в землю оборонний об’єкт, що міг входити до складу фортеці фортового типу або укріпрайону. Існує два типи фортової системи оборони:
а) розосереджена, при ній з кільканадцяти фортів, розташованих у довільному порядку навколо ядра вели перехресний, фланговий і фасовий вогонь.
б) кільцева, при ній з фесте, фортів і проміжних укріплень, розташованих кільцем навколо ядра вели фасовий, фланковий і тильний вогонь.
Рисунок 1.12. Фортова фортеця, укріплена за розосередженою системою оборони. Схема (за В. Шперком)
Рисунок 1.13. Фортова фортеця, укріплена за кільцевою системою оборони. Схема (за В. Шперком): Г – фортові групи (фесте), Ф – форти, О – проміжні укріплення
.
8. Укріпрайон – польовий оборонний об’єкт лінійного типу протяжністю від кількох десятків до кількох сотень кілометрів і глибиною оборони 500-800 м, складовою частиною якого були земляно-бетонні укріплення: доти, дзоти, лінійні окопи, щілини та інші інженерні споруди.
Рисунок 1.14.. Схема розташування укріплень укріпрайону «Лінія Арпада». Ділянка
поблизу с. Свидовця (електронний ресурс http://uk.wikipedia.org/wiki)