2. Додаткові укріплення об’єктів вежо-стінового типу:

Барбакан – додаткове укріплення (різновид в’їзної вежі) у замках і фортецях вежо-стінового типу, яке призначалось для оборони підступів до воріт й розташовувалося перед оборонним об’єктом. Мав різні форми: вежі, бастеї, башти, бастіону, равеліну тощо. Часто барбакан з’єднувався з оборонним об’єктом захабом – вузьким коридором, утвореним двома мурованими стінками з бійницями, з яких також можна вести вогонь по ворогу, що намагався захопити ворота.

Рисунок 4.21. Барбакан Острозького замку. Фрагмент макету з Острозького краєзнавчого музею.

Рисунок 4.22. Захаб Невицького замку (Закарпатська область).

С учасне фото з літака

5. Конструктивні особливості укріплень й елементів бастейної і бастіонної системи оборони (16-18 ст.)

1. Базові укріплення об’єктів бастейного і бастіонного типу

Основними укріпленнями урбаністично-фортифікаційних об’єктів бастейного і бастіонного типу були бастеї і бастіони.

1. БастеЯ (больверк) – базове укріплення у вигляді виступаючої за зовнiшню лiнiю оборонних мурiв великої низької башти з товстими стінами (діаметром більшим за висоту), відкритою горжею, кількома ярусами (боями), серед яких верхній – відкритий, підошвенний і середні – закриті), з бiйницями й амбразурами для гармат, чим забезпечували фланговий обстрiл пiдсту­пів до стін та поздовжній обстріл рову та куртин, з якими були пов’язані функціонально. Розташовувались на кутах і по всьому периметру стіни через певні інтервали.

Бастеї з’явилася у 16 ст. в результаті удосконалення традицiйних башт і пристосування їх до ведення бою з використанням вогнепальної зброї і артилерії, тож становили перехідну форму від башти до бастіону. У плані мали вигляд півкола, півовалу або п’ятикутника. Бастею п’ятикутної форми називали пунтоне.

Рисунок 5.1. Бастея Теребовлянського замку. Поштівка поч. 20 ст.

Рисунок 5.2. Система ведення вогню з бастей (за В. Шперком)

Пунтоне – укріплення, висунуте за зовнішню лінію оборонних мурів у вигляді п’ятикутної у плані башти, поверненої гострим кінцем у напільний бік, з відкритою горжею, кількома ярусами (боями), серед яких верхній – відкритий, підошвенний і середні – закриті), з бiйницями й амбразурами для гармат. Укріплення вважалося перехідною формою між артилерійською баштою і бастіоном. Пунтоне, як правило, мали численні підземелля, які призначалися для зберігання зброї і пороху та утримання в’язнів.

Рисунок 5.3. Пунтоне. Схема (за словником архітектурно-реставраційних термінів)

Рисунок 5.4. Вежа-пунтоне Сутківецького замку, що в Хмельницькій обл. Сучасне фото

2. Бастіон (італ. вastionato – споруда, що виступає за межі чогось) – базове укріплення розташоване по кутах оборонного об’єкта у вигляді висунутого за зовнiшню лiнiю оборонних мурiв низького п’ятикутного насипу з землі, обгороджений ззовні деревом чи обмурований каменем або цеглою, функціонально пов’язаний з двома куртинами і висунутий перед ними в напільний бік. Призначений для оборони передпілля, рову, куртин та сусідніх бастіонів. Конструкція цього укріплення забезпечувала максимальну стійкість перед обстрілом, велику кількість позицій для артилерії і напрямків ведення вогню, що давало змогу позбутися мертвих зон. Прискорив появу бастіонів iнтенсивний розвиток вогнепальної зброї й артилерiї. Відрізняючись від бастей і ронделей за формою, вони мали також іншу внутрішню будову – складалися з земляних валів з кам’яним обмуруванням. Артилерія на них встановлювалася відкрито на бічних ділянках – фланках.

Рисунок 5.5. Бастіони Золочівського

замку. Сучасне фото

Рисунок 5.6. Система ведення вогню з бастіонів (за В. Шперком)

Надалі виробилася п'ятикутна форма бастіону, що дозволяла вести концентрований вогонь по підступах до фортеці – фланкуючий і перехресний. У цьому була величезна перевага бастіонів перед ронделями, з яких вели тільки розсіяний вогонь і слабке фланкування.

Профіль бастіону характеризували: високий периметральний земляний вал для захисту будинків від прямого вогню, на вершині якого влаштовували площадку для гармат і захисників – валганг і бруствер (товстий парапет, кам’яна або земляна стінка, що вберігала вал від обсипання, а у верхній частині прикривала захисників від обстрілу), периметральний земляний рів, що мав внутрішню (ескарп – укіс рову довготривалого або тимчасового польового укріплення) і зовнішню стінки (контрекарп – зовнішній схил рову укріплення), прихований шлях перед ровом і земляний гласис – пологий земляний насип за контрескарпом рову, що призначався для поліпшення огляду і обстрілу з фортеці і частково прикривав стіну від руйнування артилерійським вогнем.

Рисунок 5.7. Профіль бастіону, рову і гласису (за Мітчелем). Схема: 1 – еспланада; 2 – артилерійський валганг; 3 – вал; 4 – банкет; 5 – передній скат бруствера; 6 – зовнішній укіс; 7 – ескарп; 8 – рів; 9 – прикритий шлях; 10 – контрескарп; 11 – банкет; 12 – гласис.

Насипався перед контрескарпом і мав висоту близько 3 м, чим прикривав ескарп від прямих пострілів противника. У раннiх бастiонах вали-куртини нерiдко були казаметованi, тобто у їх товщi влаштовували укрiпленi примiщення – каземати (з рос. – «казенный камен­ный погреб»), у них зберігався переважно порох. На шпіцах бастіонів іноді ставили вахтову еркерну вежечку (guerite – нім., echanguette – франц.).

П лан бастіону характеризували: фаси – передні напільні стінки, фланки – бічні стінки, горжа – шия бастіону, куртина – обмурований вал, що примикав до бастіону, капіталь – лінія, що розсікала бастіон на дві частини, орільйон – заокруглені бічні фланки.

Рисунок 5.8. План бастіону. Схема: Ф – фаси, Фл. – фланки, К-R – капіталь, К – куртина.

Бастіон може бути повним, якщо весь п’ятикутник наповнений землею до висоти майданчика валу, або порожнистим (пус­тим), якщо вал спускається під уклон всередину бастіону.

Довкола всього валу тягнеться рів, в ньому розташовано декілька видів зовнішніх укріплень – демілюн, равелін тощо.

Види бастіонів за формою і фортифікаційними особливостями:

– італійські (малі, серцевидної форми, з орільйонами, ескарповані каменем на всю висоту);

– голландські (великі, пятикутної форми, без орільйонів, земляні);

– французькі (великі, пятикутної форми з великими орільйонами, з кавальєрами, ескарповані наполовину кам’яним бруствером).