10.5. Методи регулювання балансу гумусу

Сьогодні існує два основних напрямки регулювання балансу гумусу:

1. збільшенням надходження у ґрунт органічної речовини:

-пожнивно-кореневі рештки рослин;

- органічні добрива;

- органо-мінеральні добрива.

2) застосуванням заходів, які зменшують мінералізацію органічної речовини ґрунту та урівноважують процеси гуміфікації та мінералізації або забезпечують переважання гуміфікації, а саме:

● збалансована структура ландшафтів, що зменшує ерозійні втрати грунту в басейні річки;

● балансована (контурно-меліоративна) організація території угідь, що зменшує ерозійні втрати грунту, запобігає підтопленню, засоленню, підкисленню грунтів;

● збалансована структура посівних площ на основі допустимого рівня розораності, що зменшує ерозійні втрати грунту та дисбаланс між гуміфікацією і мінералізацією ОРГ;

● введення та освоєння збалансованих сівозмін, у складі яких є достатня частка ґрунтозахисних культур, що забезпечує збільшення надходження свіжої органічної речовини, зменшує ерозійні втрати грунту та дисбаланс між процесами мінералізації та гуміфікації;

● збалансовані системи застосування добрив, що забезпечують надходження в грунт достатньої кількості свіжої органічної речовини органічних добрив, достатню кількість елементів живлення рослин і попереджують процеси мінералізації гумусу та використання його компонентів для живлення, підвищують врожайність і забезпечуєть зростання маси пожнивно-кореневих решток;

● збалансовані системи обробітку грунту та заробки добрив у грунт, що забезпечують зменшення втрат гумусу на мінералізацію та оптимальні умови для протікання процесів гуміфікації (поверхневий, безполицевий обробіток; заробка основної маси органічних добрив на глибині 10-15 см;

● збалансовані гідротехнічні, агрофізичні та агрохімічні меліорації грунтів, що забезпечують умови переважання процесів гуміфікації над мінералізацією: попереджують прискорення мінералізації гумусу за рахунок збільшення доступності мінеральних форм елементів живлення грунту та міндобрив для мікроорганізмів і рослин; створюють умови фіксації і закріплення новоутвореного гумусу мінеральною частиною грунту.

Для оцінки та регулювання балансу гумусу використовують середні показники вмісту гумусу в грунті та його мінералізації (табл. 10.4).

Таблиця 10.4.

Баланс гумусу в сівозміні (за Міхаровим О.Є., 1978 )

№ поля	Культура	Вміст гумусу в грунті,		Мінералізація гумусу, т/га	Поповнення гумусу за рахунок пожнив. і корен. решток, т/га
		%	ц/га
1	Багаторічні трави	2,3	69	0,6	0,6
2	Багаторічні трави	2,4	72	0,6	0,6
3	Пшениця озима	2,3	69	1,0	0,4
4	Картопля	2,2	66	1,5	0,2
5	Овес	2,2	66	1,0	0,4
6	Кукурудза	1,7	51	1,5	0,2
7	Ячмінь ярий з підсівом баг. трав	2,1	61	1,0	0,4
Разом		-	457	7,2	2,8
Осереднено		2,2	65	1,03	0,4

Так, згідно із даними табл. 10.1 на дерново-підзолистих ґрунтах у семипільній сівозміні з двома полями багаторічних трав дефіцит гумусу в середньому по сівозміні становить: 0,40 т/га.

На основі балансу гумусу за ротацію сівозміни розробляють заходи щодо його оптимізації розраховують норму органічних добрив для покриття дефіциту гумусу у сівозміні, якщо такий існує. Для цього користуються залежністю:

, (10.1)

, (10.2)

де: Н_ОД –норма органічного добрива (насиченість ріллі), т/(га рік);

Б – баланс гумусу за ротацію сівозміни, т/(га рік);

К_г – коефіцієнт гуміфікації органічного добрива, долі від одиниці;

К_ср – коефіцієнт вмісту сухої речовини, долі від одиниці;

W – вологість органічного добрива, %.

Загалом професором М.К. Шикулою встановлено осереднені норми насичення ріллі органічними добривами для підтримання бездефіцитного балансу гумусу у сівозмінах за систем землеробства різного рівня екологізації (див. табл.10.5.).

Таблиця 10.5.