Моральний урок
Декілька прикладів.
У казці „Кот в сапогах” ми пропонуємо розглянути приказку „чужими руками хорошо жар загребать”. Перш за все тому, що кіт не може служити прикладом для наслідування. А чи можна наслідувати того, хто поводить себе некрасиво, хто заради досягнення мети легко обманює ні в чому не повинних героїв казки?
Казка „Принцесса на горошине” – „Изнеженность – достоинство принцесс...” Чи не краще провести бесіду з дітьми в такому напрямі, щоб навчити їх оцінювати своїх улюблених героїв з етичної позиції.
У казці „Рукавичка” моральний урок ми пропонуємо розкривати за допомогою такого прислів’я „В тесноте, да не в обиде”. Дійсно „не в обиде, но в ущерб кому-то”. Ось тут і починаються протиріччя. Що ж за протиріччя у цій казці, яких не помічають діти і, як правило, повз яких проходять дорослі. Уся увага дорослих і дітей спрямована на рукавичку та її гостей. Усі забули про діда, який залишився без рукавички. А як важливо розглянути різні боки цього випадку. Для когось добре, що так вийшло, а для когось і ні. А можливо, не так усе й погано для діда (баба зв’яже йому нові рукавички). Звичайно, з таким коментарями можна і не погодитися, а зробити свої.
2. Виховання добрих почуттів
Немає необхідності переконувати у важливості поставленої проблеми: усім і так зрозуміло, що доброта стала дефіцитним явищем в оточуючому світі.
Перед тим, як дати конкретні поради, згадаємо вислів видатного педагога Ш.О.Амонашвілі: „Есть другое важное личное качество, которое несет в себе и национальное, и общечеловеческое свойство. Это есть чувство доброты. Не надо дробить содержание воспитания. То бросаемся на воспитание дружбы и товарищества, то – на воспитание уважения к старшим. Личность целостна. Чувство доброты, по моему убеждению, составляет основу нравственной целостности личности. В общем чувство доброты есть корень всех благородных качеств”.
Під час роботи з казкою, слід звертати увагу на значимі у моральному плані моменти, а саме:
вчити дітей порівнювати, співставляти;
формувати вміння доводити, що це так, а не інакше;
ставити дитину на місце позитивного чи негативного героя, тим самим надаючи дитині можливість вибору власної позиції.
Наприклад: „Доведи, що Оленка краща за всіх”, „Кого тобі жаль у цій казці?”, „Як би ти вчинив на місці...”.
Нерідко використовується гра „Добре-погано”. Розвести в різні сторони добрі й погані вчинки, явища – означає зробити ще один крок у формуванні доброти, нехай поки що на рівні уявлень.
Періодично вчитель повинен показувати учням своє ставлення до героїв, формуючи тим самим свідоме ставлення учнів до добра і зла: „Мені не дуже подобається Івасик-Телесик. Вгадайте, чому?”
3. Мовленнєва зарядка.
Важко переоцінити роль казок і художніх творів у вихованні правильного усного мовлення. Якщо говорити традиційно, то тексти збагачують словниковий запас, допомагають вірно побудувати діалоги, впливають на розвиток зв’язного і логічного мовлення. Але не слід забувати, що ми повинні зробити мовлення дітей емоційним, образним, красивим. Пропонуємо такі методи і види роботи:
поставити питання до героїв казки;
дібрати спільнокореневі слова (ліс – лісовий – лісник – лісовичок);
заримувати два слова (кузнец – удалец), а потім перейти складання римованих строчок;
скласти достатньо довге, поширене речення у грі „Від кожного – по слову” – Колобок – Колобок котиться – Колобок котиться по доріжці.
придумати нову назву відомій казці („Рукавичка” – „Дружный домик” – „Дед, рукавичка и звери” – „Как дед потерял рукавичку”)
ввести замість знайомого персонажу новий „Введення частки не” (Не репа выросла на грядке, а …”, „ Не Красная Шапочка, а ...”)
знайти ласкаві, казкові, сумні, образливі слова;
розбір слів з однаковим написанням, але різних за значенням (мука – мука). Звертаємо увагу на значення наголосу, а іноді різний контекст (собачий хвіст – собачий характер);
пояснювати етимологію слова (його виникнення);
використання гри „Інтерв’ю” (сприяє спілкуванню). Хто бере інтерв’ю, а хто його дає і з якого приводу – усі ці конкретні моменти диктуються сюжетами казки.