Лекція
Тема. Виховання дітей казкою
Мета: визначити педагогічну цінність казок;
познайомити з досвідом В.О.Сухомлинського по навчанню дітей складанню і розповіді казок;
розглянути основні методи і форми роботи з казкою;
розвивати вміння використовувати нетрадиційні методи виховної роботи.
План
Педагогічна цінність казки
В.О.Сухомлинський про важливість використання казок у вихованні дітей
Методи і форми роботи з казкою
Література
Юный педагог. І ступень. Воспитатель октябрят. Методические рекомендации для руководителей факультатива. Москва. 1989.
Фесюкова Л.Б. Воспитание сказкой: Для работы с детьми дошкольного возраста. – Харьков: Фолио, 1997. – 464с.
Педагогічна цінність казки
У світ казок дитина входить з самого раннього дитинства, як тільки починає говорити. Школяр зустрічається з казками і у букварі, і в перших книгах доля читання.
У казках осуджуються розбій, насилля, погані вчинки. Казка допомагає дитині засвоїти поняття про те, як жити на світі, на чому засновувати свої стосунки з іншими людьми.
У казках не існує невиправних нещасть. Вони обов’язково ставлять героїв у положення переможців. Жодна людська образа не залишається без уваги. Саме заради цього і складали казки.
Можна виділити чотири основні характеристики педагогічної цінності казки:
моральне, естетичне, емоційне виховання читачів;
залучення дитини до життя людей;
виховання значення казкової фантастики;
вплив казкового оптимізму на дітей.
Високі моральні якості, створені народом і літераторами казкових героїв – ось основна якість , що зробила казку могутнім засобом виховання. Казковий герой – носій правди, фізичної і духовної сили, постійно готовий поставити цю силу на служіння добру і справедливості.
Казка корисна і тим, що є засобом залучення дитини до життя людей, до світу історії. Якими б фантастичними не були образи у казках, але в будь-якій казці є елемент дійсності. Казка завжди має глибокий, внутрішній зміст, свою мудрість, логіку, яку не можливо порушити. Чарівною силою у казках часто наділені предмети і речі, які мали велику роль в історії матеріальної культури людства: сокира, голка, гребінь, чоботи.
Під час роботи з казкою слід звертати увагу на те, що у будь-якій казці є герої, які роблять добрі вчинки, а є персонажі, які зовсім протилежні їм, між ними завжди іде боротьба, у якій перемагає добро.
Необхідно разом з учнями виявити, як вони розуміють вислів О.С.Пушкіна „Сказка – ложь, да в ней намек, добрым молодцам урок”. „Сказка – ложь”, це означає, що в її змісті є фантазія, видумка, є незвичайні перебільшення, перетворення: один гору звернув, змій з сім’ю головами, тварини думають, говорять тощо. А „немек, урок” – казка вчить ненавидіти зло, несправедливість, жадібність.
Аналізуючи побудову відомих казок, учні знаходять спільне в їх побудові:
особливий казковий початок – зачин („Жили-були”, „У деякому царстві”);
особлива кінцівка („Стали жити-поживати...”, „Устроили пир на весь мир”);
повторення (в казці про ріпку: „тягнуть-потягнуть, а витягти не можуть”);
відбувається три чуда тощо.
Саме така своєрідна побудова характерна для казок, її не зустрінеш у повістях, оповіданнях.
Слід зазначити, що в казках „різна мова для добра і зла”, що у добрих героїв – гарні, красиві імена (Золушка, Аленушка), а у злих – грубі, страшні імена (Кащей, Змей Горыныч, Бармалей), що добрих героїв порівнюють з ясним сонечком, могутнім дубом, а злих – з хмарою, зміюкою.
Якщо вчитель початкових класів з творчістю підійде до аналізу і роботи над казкою, він зможе використати її як під час виховної позакласної роботи, так і на різних уроках.
2. В.О.Сухомлинський про важливість використання казок у вихованні дітей
Саме В.О.Сухомлинський відродив у педагогіці цікавість до використання казок під час навчання і виховання дітей.
„Я считаю, - говорил он, - что в начальной школе игнорируется сказка… Надо возвратится к сказке! Сказка – это детское творчество. Без сказки нельзя представить себе детство”.
«Сказка для маленьких детей – не просто рассказ о фантастических событиях; это целый мир, в котором ребенок живет, борется, противопоставляет злу свою добрую волю. Ребенку хочется не только слушать сказку, но и самому рассказывать ее…»
В.О.Сухомлинський на практиці довів, що кожного учня можна навчити творчості, навчити складати казки. Його по праву вважають людиною, яка створила методику навчання дітей створювати казки. Основні ідеї цієї методики такі:
зацікавлене ставлення вчителя до творчості дітей, віра в можливості кожного учня створити свою власну казку;
діти повинні побачити казку навколо себе, а для цього потрібно дати поштовх дитячій фантазії, забезпечити багатство сприйняття навколишнього світу (учитель створює в класі відповідне оточення за допомогою іграшок, музики, ілюстрацій тощо);
зразок створення казки у присутності дітей повинен показати вчитель, саме його творчість повинна запалити вогник дитячої творчості, фантазії;
казкова творчість у школі повинна бути не епізодичною, а являти собою цілу систему, яка включає в себе навчання створювати казки, читати і розповідати їх, нагородження за найкращу казку;
у навчанні створювати казки повинна бути певна система: від слухання казки до її переказування, інсценізації і самостійного створення;
казкова творчість повинна бути пов’язана з іншими видами дитячої творчості: малюванням, музикою, інсценуванням, ліпленням тощо.
Методи і форми роботи з казкою (Л.Б.Фесюкова „Воспитание сказкой”)
Оскільки казки, як і інші художні твори, не в повній мірі використовуються для розвитку дітей, пропонуємо наступну схему, яка допоможе ліквідувати цю прогалину.
Назва казки
Моральний урок.
Виховання добрих почуттів.
Мовленнєва зарядка.
Розвиток мислення і уяви.
Казка і математика.
Казка і екологія.
Казка розвиває руки.
Сім розділів, що закладені у дану схему, вибрані умовно і не обов’язкові на повноту їх використання. Їх може бути більше, а може бути і менше. При цьому, безперечно і те, що кожний запропонований текст казки за своїм змістом висуває на перший план лише одну чи дві проблеми, а інші при цьому залишаються на другорядному. Таким чином, ця схема лише модель, зразок, на якому відпрацьовується механізм самостійної творчої роботи вчителя з казкою, з метою гармонійного розвитку дітей.
Одна з головних задач дорослих – познайомити дитину зі змістом казки, в кращому випадку проаналізувати її, інсценувати... Це так званий традиційний напрямок роботи з казкою. Пропонуємо підійти до використання казкового матеріалу нетрадиційно.
Нетрадиційно – це означає навчити дітей оригінально, незвично, по-своєму не тільки сприймати зміст, але і творчо перетворювати хід казки, придумувати різні кінцівки, вводити непередбачені ситуації, змішувати кілька сюжетів у один.