Цефалоспорини

Препарат	Форма випуску	Спосіб застосування
Cefotaxim Цефотаксим сп.Б	Флакони по 0,5; 1; 2г	Внутрішньом’язово, внутрішньовенно по 1 – 2 г 2 рази на добу
Cefalexinum Цефалексин сп.Б	Капсули 0,25 г; порошок по 2,5г y склянках по 150 мл для суспензії	Усередину по 0,25 – 0,5 г 4 рази на добу; Дітям 25 – 50 мл/кг на добу
Cephazolin Цефазолін сп.Б	Флакони по 0,25; 0,5; 1; 2 і 4 г	Внутрішньом’язово, внутрішньовенно по 0,5 – 1 г через 6-8 годин, у тяжких випадках – 6 г на добу; дітям по 25-50 мг/кг на добу.

Макроліди мають широкий спектр протимікробної дії: патогенні коки, грамнегативні бактерії, бруцели, рикетсії, збудники трахоми та сифілісу. Діють бактеріостатично.

Малотоксичні, майже не викликають алергічних реакцій. До них швидко виникає резистентність, тому курс лікування до 7 діб. Існує два покоління макролідів:

І покоління – природні (еритроміцин);

ІІ покоління - напівсинтетичні (кларитроміцин, рокситроміцин), які мають широкий спектр дії.

Макроліди застосовують при:

• нетяжких формах бронхітів, тонзилітів, опіків, маститі;

• кашлюку і дифтерії;

• хламідійному кон’юнктивіті;

• пневмонії;

• первинному сифілісі і гонореї;

• холециститі, холангініті, ентериті, коліті;

• токсоплазмозі;

• урогенітальній інфекції.

Побічна дія:

• диспепсичні явища (нудота, блювання, діарея);

• стоматит, гінгівіт;

• іноді - алергічні реакції;

• при тривалому застосуванні - гепатотоксичність.

Близькими до макролідів є азаліди. Першим представником цієї групи є азитроміцин (сумамед); має широкий спектр дії: грампозитивні мікроорганізми, у т.ч. ті, що продукують β – лактамазу (стафілококи, стрептококи, пневмококи) і грамнегативні мікроорганізми (ентерококи, кишкова та гемофільна палички, шигели, сальмонели, мікоплазми).

Застосовують при інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів; шкіри та м’яких тканин; сечостатевих шляхів.

Побічна дія:

• нудота, діарея, біль у животі;

• блювання, метеоризм;

• підвищення активності ферментів печінки;

• алергічні реакції.

Препарати

Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування
Erythromycinum Еритроміцин сп.Б	Порошок; таблетки по 0,1; 0,25г; Капсули по 0,1; 0,25г; Мазь 1%	Усередину по 0,25-0,5 г 4 – 6 разів на добу за 1 – 1,5 год до їди; Дітям – 50 мг/кг на добу
Аzithromycin Азитроміцин сп.Б	Таблетки по 0,1256; 0,5г; Капсули по 0,25г	При захворюваннях дихальних шляхів – 0,5 г на добу протягом 3 днів; При уретриті – 1г на добу; При захворюваннях травного каналу по 1 г на добу протягом 3 днів

Тетрацикліни – антибіотики широкого спектра дії, їх поділяють на :

• природні препарати, одержані біосинтетичним шляхом з грибів Streptomyces aureofacieus (тетрациклін, тетрацикліну гідрохлорид);

• напівсинтетичні препарати: доксицикліну гідрохлорид, метацикліну гідрохлорид. Вони мають більшу тривалість дії, їх застосовують у менших дозах, що дозволяє зменшити можливість прояву побічних явищ.

Спектр протимікробної дії: грампозитивні і грамнегативні бактерії, спірохети, лептоспіри, рикетсії, крупні віруси.

Тип дії – бактеріостатичний.

Тетрацикліни досить токсичні антибіотики, тому з появою нових високоактивних препаратів їх застосовують обмежено при:

• особливо небезпечних інфекціях ( чума, холера, бруцельоз, туляремія);

• рикетсіозах;

• хламідіозах;

• урогенітальній інфекції, зумовленій хламідіями, трепонемою або гонококом.

Побічні явища й ускладнення:

• алергічні реакції;

• гепатотоксичність; лейкопенія; агранулоцитоз;

• фотосенсибілізація;

• порушення розвитку кісток і зубів у дітей (синдром тетрациклінових зубів);

• дисбактеріоз, кандидоз.

Тетрацикліни не сумісні з молочними продуктами і з антацидами; протипоказані вагітним і дітям до 12 років.

Назва препарату	Форма випуску	Спосіб застосування
Tetracyclini hydrochloridum Тетрацикліну гідрохлорид сп.Б	Таблетки вкриті оболонкою по 0,1 і 0,25г; Мазь для очей – 1%; Мазь для зовнішнього застосування – 3%	Внутрішньо по 0,2 – 0,25 г 4 рази на добу під час або одразу після їди
Metracyclini hydrochloridum Метацикліну гідрохлорид сп.Б	Капсули по 0,15 і 0,3г	Внутрішньо по 0,3 2-3 рази на добу під час або після їди

Левоміцетін - антибіотик широкого спектра дії. До нього чутливі грампозитивні і грамнегативні бактерії, рикетсії, спірохети, деякі крупні віруси. Діє на штами бактерій, що стійкі до пеніциліну, стрептоміцину, сульфаніламідних препаратів.

Тип дії – бактеріостатичний.

Застосовують при:

• бактеріальному менінгіті, абсцесі мозку;

• системному сальмонельозі;

• рикетсіозах; черевному та висипному тифі;

• шигельозі, бруцельозі, туляремії.

Побічні явища:

• алергічні реакції;

• диспепсичні явища;

• токсичний вплив на кровотворну систему;

• дисбактеріоз;

• кандидомікоз;

• сірий синдром (колапс у більшості недоношених дітей і дітей перших 2 –3 місяців життя).

Laevomycetinum сп.Б Левоміцетин

Ф.в.: таблетки по 0,25 і 0,5 г;

Двопластові таблетки пролонгованої дії по 0,65г; капсули 0,1;

Флакони – 0,25% - 10 мл (краплі для очей).

Застосовують внутрішньо по 0,25 – 0,5г 4 рази на день за 30 хвилин до їди протягом 7-10 діб.

Аміноглікозиди мають широкий спектр протимікробної дії; діють бактерицидно.

За спектром протибактеріальної дії поділяють на три покоління:

1. Природні антибіотики: стрептоміцину, неоміцину, канаміцину сульфат.

2. Природний антибіотик гентаміцину сульфат.

3. Напівсинтетичні препарати – тобраміцин, нетилміцин, амікацину сульфат.

Стрептоміцину сульфат впливає на мікобактерії туберкульозу, збудників туляремії, чуми; згубно діє на патогенні коки, синьогнійну паличку, бруцели. До нього швидко виникає резистентність мікроорганізмів.

Застосовують для лікування туберкульозу, туляремії, чуми, бруцельозу, інфекцій сечовивідних шляхів, органів дихання.

Побічні явища:

• алергічні реакції;

• ураження VІІІ пари черепних нервів, як наслідок – вестибулярні порушення й ототоксичність;

• блокада нервово-м’язової провідності.

Гентаміцину сульфат більш активний відносно синьогнійної палички, стафілококів, які стійкі до бензилпеніциліну. Резистентність до гентаміцину виникає повільно. З травного каналу всмоктується не повністю, тому призначають внутрішньом’язово.

Застосовують при:

• ускладненних інфекціях сечової системи;

• ускладнених інфекціях верхніх дихальних шляхів;

• менінгіті.

Побічна дія:

• ототоксичність;

• нефротоксичність.