Висновок
У творчості Маркса наукові і політико-практичні аспекти переплелися найтіснішим чином. Хоча сам він вважав себе вченим і був ним у дійсності, наука в його очах була насамперед не метою, а засобом революційного перетворення суспільства. Тому при розгляді його соціології необхідно постійно розрізняти наукові і позанаукові сторони його творчості, взаємовплив яких дуже великий. У цілому творчість Маркса носить надзвичайно багатозначний, суперечливий і незавершений характер, який породив безліч різноманітних і взаємовиключних його інтерпретацій.
В онтологічному аспекті Маркс вніс важливий вклад у відкриття соціальної реальності, розглядаючи суспільство як систему зв'язків і відносин між індивідами, як фактор і результат трудової діяльності людей, що одночасно формують соціальні системи і формуються ними. Суспільство, по Марксу, не просто «включено» у природу; воно знаходиться з нею в складних відносинах взаємообміну завдяки праці, яка зв'язує його з природою і разом з тим протиставляє його їй.
Як і Конт, Маркс не проводив чіткого розмежування між суспільством і людством, розглядаючи останнє як просто розширене до межі суспільство. Всі суспільства в його уявленні в принципі розвиваються по тим самим законах. Як і Конт, Маркс вірив у соціальний прогрес. Але його уявлення про соціальний розвиток було менш спрощеним, ніж у Конта. Він виходив із багатолінійного характеру соціальної еволюції, тому що вловлював специфіку окремих суспільств. Він вніс важливий вклад у дослідження соціальної зміни, соціальної і політичної революції. Разом з тим він недооцінював позитивне значення соціальної наступності і схильний був змішувати соціальну революцію з політичною. Його трактування соціальних класів і соціальних конфліктів стало парадигмальним: у противагу контовській «консенсуальній» парадигмі суспільства вона разом із соціальним дарвінізмом заклали основи «конфліктної» парадигми соціального розвитку. З Маркса починається традиція дослідження позитивних функцій соціального конфлікту в соціології.
Пошук соціологічної істини невіддільний від соціальної критики, і цей елемент у марксової соціології безсумнівно був присутній. Але величина цього елемента в Маркса була надмірною, і відзначена перевага непомітна переростало в серйозну ваду. Його радикалізм і екстремізм, прагнення революціонізувати все і вся приводили до того, що із соціолога, який вивчає і, природно, який критикує суспільство, він перетворювався в політика, що руйнує об'єкт свого вивчення. Наука для Маркса була скоріше засобом змінити світ, чим пояснити його.
Використана література
Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд.
Энгельс Ф. Письмо Конраду Шмидту 5 августа 1890 г. // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. Т. 37.
Грамши А. Наш Маркс // Грамши А. Избр. произведения. М., 1980.
Энгельс Ф. Письма из Лондона // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. Т. 1.
Маркс К. Письмо Эдуарду Спенсеру Бизли, 12 июня 1871 г. // Там же. Т. 33.
Маркс К. Критика политической экономии (черновой набросок 1857-1858 годов) // Там же. Т. 46, ч. I.
Маркс К. Письмо П. В. Анненкову, 28 декабря 1846 г. // Там же. Т. 27.
Маркс К. Капитал. Т. III // Там же. Т. 25, ч. I, П.
Маркс К. Экономические рукописи 1857-1859 годов // Там же. Т. 46, ч. I.
Маркс К. Оправдание мозельского корреспондента // Там же. Т. 1.
Маркс К. Экономическая рукопись 1861-1863 годов // Там же. Т. 47.
Маркс К. Наброски ответа на письмо В. И. Засулич // Там же. Т. 19.
Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства // Там же. Т. 21.
Маркс К. К критике политической экономии // Там же. Т. 13.
Маркс К. Введение (Из экономических рукописей 1857-1858 годов) // Там же. Т. 12.
Маркс К. Классовая борьба во Франции с 1848 по 1850 г. // Там же. Т. 7.
Маркс К. Капитал. Т. I // Там же. Т. 23.
Маркс К. Нищета философии // Там же. Т. 4.
Маркс К. Письмо И. Вейдемейеру, 5 марта 1852 г. // Там же. Т. 28.
Маркс К. Наемный труд и капитал // Там же. Т. 6.
Соціологія. Підручник / За ред. Печі. – К., 2001.