Завдання

Для виконання курсової роботи з предмета «Бази даних»

Студенту (ці) Технікуму промислової автоматики Одеської національної академії харчових технологій

курсу________________групи___________________________________________________

_____________________________________________________________________________

(Прізвище, ім’я, по батькові)

Тема завдання та початкові дані

1. Ознайомитись з предметною областю за темою курсової роботи.

2. Спроектувати базу даних за допомогою моделі «Сутність – зв'язок».

3. Побудувати структурну схему реляційної бази даних (БД) та описати кожну з таблиць, які входять до складу цієї БД.

4. Ознайомитись з аналогами програмного продукту, який розробляється.

5. Створити базу даних за обраною предметною областю.

6. Обгрунтувати вибір засобів реалізації програмного продукту.

7. Написати інструкцію користування програмним продуктом.

8. Зробити загальні висновки.

9. Написати перелік джерел, які були використані при написанні теоретичної частини курсової роботи та при створенні бази даних.

10. Написати Додаток А (назви та призначення головних елементів бази даних).

11. Написати Додаток Б – графічну частина курсової роботи (ER-діаграма, структурна схема реляційної бази даних, головні форми бази даних).

Дата видачі завдання_____________________________________

Термін закінчення_______________________________________

Керівник курсової роботи_________________________________

Приклад оформлення курсової роботи за темою «Розробити базу даних для роботи з абонентами телефонної атс» Вступ

Наш час - це час розвітку інформаційніх технологій та зв’язку.

В нашому жітті очільне місце посіли телефони. Сучасна людина не може уявіти жіття без них.

Історія розвітку телефону ділится на два етапи:

1. неелектричні телефони;

2. електричні телефони.

Другий різновид поділяється на ще три категорії:

1. стаціонарні (провідні) телефони;

2. радіотелефони;

3. стільнікові (мобільні) телефони.

Почнемо розляд з першого виду тобто неелектричних телефонів.

Збереглися відомості, що в 968 році китайський винахідник Кунг-фу-вінг створив апарат під назвою thumtsein, який передавав звук через трубу. Пекінська газета сповістила все населення Китаю про бронзову довгу трубу, яка дозволяла спілкуватися людям, навіть розділеним товстими стінами. Ця труба стала прототипом сучасного телефону.

Ще в давнину використовували так званий мотузковий телефон. Між двома діафрагмами проводили мотузку і можна було розмовляти на невеликих відстанях. В даному випадку звук передавався з одного кінця на інший за рахунок вібрацій мотузки.

Електричний телефон. Історія телефону, який передає звук завдяки електриці починається з другої половини XIX століття. З того часу телефон пройшов значний шлях.

На початку 60-х років XIX століття І. Ф. Рейс сконструював телефонний апарат, який однак не отримав практичного застосування. Подальша розробка телефону пов'язана з іменами американських винахідників І. Грея (1835 - 1901) і А.Г. Белла (1847 - 1922). Беручи участь в конкурсі щодо практичного вирішення проблеми ущільнення телеграфних ланцюгів, вони виявили ефект телефонування. 14 лютого 1876 обидва американця зробили заявку на практично застосовні телефонні апарати. Оскільки заявка Грея була зроблена на 2 години пізніше, патент був виданий Беллу, а збуджений Греєм процес проти Белла був ним програно. Кількома місяцями пізніше Белл продемонстрував розроблений ним електромагнітний телефон, який виконував роль передавача і приймача. Апаратом зацікавилися ділові кола, які й допомогли винахідникові заснувати «Телефонну компанію Белла». Згодом вона перетворилася на могутній концерн. У 1878 р. Д. Е. Ю з доповів Лондонському королівському суспільству, членом якого він перебував, про відкриття ним мікрофонного ефекту. Досліджуючи погані електричні контакти, Юз виявив, що коливання поганого контакту прослуховуються в телефоні. Випробувавши контакти, виготовлені з різних матеріалів, він переконався, що ефект з найбільшою силою проявляється при застосуванні контактів із пресованого вугілля. Грунтуючись на цих результатах, Юз в 1877 сконструював телефонний передавач, названий ним мікрофоном.

«Компанія Белла» використовувала новий винахід Юза, так як ця деталь, яка була відсутня в перших апаратах Белла, усувала основний їх недолік - обмеженість радіусу дії.

Над удосконаленням телефону працювало багато винахідників. Незабаром Едісон сконструював інший тип телефонного апарату (1878). Вперше ввівши в схему телефонного апарату індукційну котушку і застосувавши вугільний мікрофон з пресованої лампової сажі, Едісон забезпечив передачу звуку на значну відстань.

Відкриття Белла знаменувало початок ери телефонії. А термін «Телефонія» має досить широке значення, що охоплює всі науково - технічні аспекти телефонного зв'язку.

Після 1876 р. телефонний зв'язок став самим масовим видом зв'язку, як за кількістю абонентів-користувачів, так і за обсягами інформації, що передається по мережах. Така значимість телефонного зв'язку пояснюється тим, що вона краще за інших технічних засобів забезпечує ефект особистого контакту: телефонне повідомлення одночасно передає смислову інформацію (текст), індивідуальні ознаки говорити і емоційне забарвлення повідомлення.

Наближення до безпосереднього спілкування стало ще більш значним з появою відеотелефона.

За минулі 125 років телефонія пройшла шлях від запропонованого Беллом найпростішого електромагнітного телефону, який дозволяв вести розмову в напівдуплексному режимі з абонентом у сусідньому приміщенні, до глобальних мереж телефонного зв'язку наших днів.

Незабаром після винаходу Белла стало ясно, що сам по собі телефонний апарат без засобів, що забезпечують встановлення різних сполук «на вимогу» не знайде широкого застосування. Вже в 1878 р. була введена в експлуатацію перша телефонна станція, що обслуговує абонентів у зоні невеликого міста Нью-Хейвен (США). Далі, в міру створення інших зон телефонного зв'язку, виникла необхідність з'єднання між абонентами окремих зон. Так народилася концепція багаторівневої ієрархічної структури мережі телефонного зв'язку.

Телефонні мережі, незалежно від масштабів та складності, складаються з елементів, які можна об'єднати в три групи:

• абонентські термінали (телефонні апарати);

• лінії зв'язку (абонентські і сполучні лінії);

• центри комутації (телефонні станції).

Другий період розвитку телефонії, що почався в 70-і роки XX століття, вніс до неї радикальні зміни.

Основою телефонії стали нові технології:

• електронна технологія дозволила перевести всі апаратні засоби телефонії на електронну елементну і технологічну базу;

• цифрова технологія на основі представлення різних видів інформації в єдиній цифровій формі інтегрувала обслуговування різних видів зв'язку, а також об'єднала системи передачі і комутації;

• комп'ютерна технологія, застосування якої виразилося не тільки у використанні комп'ютерів в ролі пристроїв керування АТС, а й у створенні комп'ютерних терміналів, дозволила абоненту одержувати послуги різних видів зв'язку за допомогою єдиного терміналу.

Комп'ютеризація телефонії, звана комп'ютерно-телефонної інтеграцією (Computer Telephone Integration - CTI), дозволяє поєднувати різні мережі, системами передачі, комутації, управління та термінальні пристрої.

Говорячи про другий період в історії телефонії, слід відзначити не тільки радикальний характер змін, що відбуваються, а й високий темп їх, особливо зрослий протягом останніх десятиліть. З'явилися системи і мережі з інтеграцією послуг (ISDN - Integrated Services Digital Network). Успішно розвиваються такі програми телефонії, як мобільні мережі зв'язку, а також мережі бездротового абонентського доступу. Напрямок комп'ютерно-телефонної інтеграції призвів до створення єдиних програмно-апаратних платформ із зосередженням усіх функцій в одній системі - інтелектуальному сервері мережі. Відзначається зростання мультимедійних програм (передача відеоконференцій тощо).

Нарешті, розвивається технологія IР-телефонії, що забезпечує передачу мови по мережах пакетної комутації.

Особливе місце посідають мобільні телефони.

Першим кроком до появи мобільних засобів зв'язку було відкриття в 1888 році німецьким фізиком Генріхом Герцем електромагнітних радіохвиль і знаходження способу їх виявлення. Трохи пізніше російський вчений О. С. Попов, спираючись на результати досліджень Г. Герца, створює прилад для реєстрації електричних коливань - перший примітивний радіоприймач.

У 1947 році відбуваються дві події, що мають величезне значення для подальшого розвитку радіотелефонного зв'язку. У липні У. Шоклі, У. Браттайн і Дж. Бардін - співробітники Bell Laboratories, винаходять транзистор. Це надалі дозволило помітно зменшити вагу і розміри мобільних телефонних апаратів. Трохи пізніше Д. Ринг, співробітник все тієї ж Bell Laboratories, на внутрішньому меморандумі висуває ідею стільникового принципу організації мереж мобільного зв'язку. Ця схема вирішувала проблему конфлікту близьких по частотах каналів і дозволяла повторно їх використовувати.

Розробкою систем стільникового зв'язку стали займатися відразу декілька виробників радіотехніки, але пройшло більше 20 років, перш ніж з'явилися перші подібні мережі.

І ось в 1973 році в Нью-Йорку, на вершині 50 поверхового будинку Alliance Capital Building, компанією Motorola, була змонтована перша в світі базова станція стільникового зв'язку. Вона могла обслуговувати не більше 30 абонентів і з'єднувати їх з наземними лініями зв'язку. Перший стільниковий телефон одержав назву Dina-TAC, його вага становила 1,15 кілограма, розміри - 22,5х12, 5х3, 75 сантиметри.

Такою є історія телефону.

Темою курсової є «Розробити базу даних для роботи з абонентами телефонної АТС» тому про них докладніше.

У 1887 р. російський винахідник К. А. Мосціцький створив «самодіючий центральний комутатор» - попередника автоматичних телефонних станцій (АТС). Він не був АТС в сучасному розумінні, так як комутація з'єднань на станції хоча і виконувалася без телефоністки, однак управлялася самими абонентами. У 1889 р. американський винахідник А. Г. Строунджер отримав патент на автоматичну телефонну станцію.

Винахід в 1889 р. братами Строуджер декадно-крокового шукача створило технологічну основу для створення АТС декадношаговой системи (АТС ДШ), що стали в 40-50-і роки основним типом АТС у світі. Завдяки простоті і невибагливості в обслуговуванні електромеханічні АТС декадно-крокової системи (станції типу АТС-47, АТС-54) знаходяться в експлуатації і в наші дні, хоча випуск їх і припинений.

Застосування комп'ютера в ролі центрального пристрою керування перетворило телефонну станцію в «АТС з управлінням по записаній програмі» або «АТС з програмним управлінням». Останній термін короткий, зрозумілий і загальновживаний, хоча і недостатньо коректний, оскільки будь-яка телефонна станція виконує програму обслуговування викликів.

АТС з програмним керуванням (АТС ПУ), на відміну від попередніх систем АТС, придбали цілий ряд надзвичайно важливих властивостей.

По-перше, - це збільшення пропускної здатності АТС за рахунок більшої продуктивності комп'ютера, а також зменшення габаритів і спрощення периферійних функціональних вузлів АТС завдяки заміні численних інтерфейсів між функціональними вузлами АТС єдиним інтерфейсом «комп'ютер - функціональні вузли».

По-друге, - це придбання важливих властивостей і можливостей: забезпечення надійності АТС за рахунок організації тестування і глибокого контролю, виявлення та виправлення помилок. При цьому в АТС ПУ скорочуються витрати на потреби технічного забезпечення та експлуатації; розширення номенклатури додаткових видів обслуговування (ДВО), надання абонентам нових економічних послуг; гнучка тарифікація; виконання комплексу завдань динамічного керування телефонною мережею, забезпечення адміністративного управління.

Також поширений такий різновид АТС як мініАТС. Ці АТС використовуються в малих маштабах коли необхідно обслуговувати невелику кількість абонентів. Вони базуються на використанні комп’ютерів та використовуються в великих компаніях та готелях.

Мета курсової роботи полягає в створенні інформаційної системи, яка надасть змогу:

1. заносити дані про абонентів та інформаційні бюро до бази даних;

2. видавати по запиту інформацію про абонентів та інформаційні бюро;

3. здійснювати реєстрацію дзвінків абонентів;

4. розраховувати суму сплати за користування телефонними послугами;

5. видавати результати розрахунків на друк;

6. роздруковувати списки абонентів та інформаційних бюро.