12

Лекція №7 (14). РОЗДІЛ 5. Кредитування підприємств

ТЕМА : Банківське кредитування підприємств

План лекції.

1. Становлення, розвиток та загальна характеристика банківських кредитів в Україні.

2. Особливі види кредитних банківських послуг.

3. Етапи кредитування та порядок оформлення кредиту у банку.

Порядок погашення кредиту і контроль банку.

1.

Кредит має давню історію. Але банківський кредит не був первісною його формою. Першими центрами кредитних операцій були давньоваві-лонські, грецькі храми. У Київській Русі кредит виник близько ХІІ ст.., банківський кредит набув широкого поширення на Галичині у ХVІІ ст.., у Росії на початку ХVІІІ ст..

Основою існування кредиту є наявність товарно-грошових від­носин, руху вартості в процесі товарного обміну, коли виникає розрив у часі між рухом товару та його вартістю, тобто відокремлення грошової форми вартості від товарної.

Слово «кредит» походить від латинського , що означає борг, позика. В сучасному понятті кредит - це капітал, який береться під пози­ку у вигляді грошової форми і надається в тимчасове використання госп­органам на умовах забезпеченості, повернення, терміновості, оплати та цільового використання.

Банківський кредит - це економічні, кредитні відносини між банка­ми і суб'єктами господарювання з приводу видачі (отримання) і викорис­тання позикових коштів. Отже, відображає економічні відносини, що пов'язані з аку­муляцією та планомірним використанням за допомогою перерозподілу установами банків тимчасово вільних грошових коштів на умовах повернення, оплати і з метою найбільш ефективного їх використання в народ­ному господарстві.

Комерційний кредит - це економічні, кредитні відносини між окре­мими суб'єктами господарювання з приводу відстрочки оплати за продані (куплені) товари.

Державний кредит - це сукупність кредитних відносин між державою, юридичними та фізичними особами з приводу випуску (придбання) позик.

Лізинговий кредит - це економічні відносини між юридичними осо­бами, які виникають при оренді майна на підставі укладеного договору.

Банківський та державний кредити надаються підприємствам у грошовій формі, лізинговій та комерційній – у товарній.

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин з при­воду надання кредитів під заставу нерухомого майна. При цьому кредито­рами можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки.

Бланковий кредит. Комерційний банк може надавати бланковий кредит лише в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення — тільки під зобов'язання повернути кре­дит) з застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним пози­чальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевіре­ний авторитет у банківських колах.

Консорціумний кредит - це кредит, що надається суб'єктам господа­рювання банківськими консорціумами. Консорціумний кредит може надаватися позичальнику банківським консорціумом такими способами:

а) шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному бан­ку з подальшим наданням кредитів суб'єктам господарської діяльності;

б) шляхом гарантування загальної суми кредиту провідним бан­ком або групою банків. Кредитування здійснюється залежно від по­треби в кредиті;

в) шляхом зміни гарантованих банками-учасниками квот кредит­них ресурсів за рахунок залучення інших банків для участі в консорціумній операції.

Споживчий кредит - кредит, що надається фізичним особам на при­дбання споживчих товарів і послуг з відстрочкою платежу.

Кредити під вексельний обіг - це кредити, що надаються банками під облік і заставу векселів. При цьому кредити під облік векселів - це кредити, що надаються банком пред'явнику векселів, після їх обліку в банку, на строк до виконан­ня по них зобов'язань сплатити пред'явникам векселів номінальну їх вар­тість за вирахуванням дисконту (відсоткової ставки банку). Сума і строк дії вексельного кредиту залежать від строку і суми поданих векселів. Про­те строк, на який видається вексель, не може перевищувати 90 днів.

Товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерези­дентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк під заставу.

Фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа, згідно з законодав­ством країни перебування нерезидента, у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент.

Інвестиційний податковий кредит - це відстрочка сплати податку на прибуток, яка надається суб'єкту підприємницької діяльності на визна­чений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, з наступною компенсацією відстрочених сум у ви­гляді додаткових надходжень податку за рахунок загального росту прибу­тку від реалізації інноваційних програм.

Банківське кредитування у незалежній Україні після 1991 р. набуло значного розвитку, який характеризувався наступними ознаками:

• становлення системи комерційних банків;

• формування законодавства України у банківській сфері;

• адаптація банківської системи до міжнародних стандартів;

• капіталізація банків, концентрація капіталу;

• інфляційні процеси та нестабільність грошової одиниці;

• запровадження національної валюти;

• трансформація форм власності;

• розвиток короткострокового кредитування і мікрокредитування;

• зменшення ставок з 50-60% до 15-20%.

Світова практика довела, що банківське кредитування ( далі БК) є най-доступнішим і найефективнішим джерелом додаткового фінансування потреб підприємств. Кредитний ринок України розвивається і надалі – перехідна економіка має зростаючі потреби у кредитних ресурсах.; залучення додаткових ресурсів прискорює обіг капіталу, а найдоступнішим джерелом вільних ресурсів є комерційні банки – спеціалізовані кредитні установи.

Рис. 7.1. Реалізація механізму кредитного банківського забезпечення підприємств.

БК надаються на фінансування проточних потреб (оборотного капіталу), інвестиційної діяльності (основного капіталу), викуп приватизованого підприємства.

Не надаються кредити на фінансування збитків господарської діяльності, збільшення статутних фондів. Не можуть одержати кредит підприємства, які:

мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами;

уклали контракти, які не передбачають захисту майнових прав позичальника;

знаходяться в процесі судового розгляду справи про їх банкрутство ( крім фінансової санації).

2.

Кредитування в іноземній валюті.

Характеризується підвищеним ризиком. Вимагає прогнозу фінансових результатів і грошових потоків у іноземній валюті. Може видаватись на фінансування як зовнішніх так і внутрішньо українських операцій, відряджень за кордон, оплати платежів, пов’язаних з переміщенням товарів через кордон. Видача кредиту в іноземній валюті здійснюється за курсом комерційного банку на відповідну дату, заборгованість обліковується у іноземній валюті. Сплата відсотків відбувається у гривнях за відповідним курсом. Повернення кредиту – у валюті одержання. Купівля валюти здійснюється на МВР за дорученням клієнта банком за діючим курсом.

Кредитні лінії.

Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну й постійно відновлювальну. Сезонну кредитну лінію відкривають за періодичного браку оборотних коштів, пов'язаних із сезонністю виробництва або з необхідністю створення запасів товарів на складі. Таку лінію може бути відкрито, наприклад, цукровому заводу для формування запасів цукро­вих буряків або овочевій базі для створення запасів овочів на зиму.

Відновлювальну кредитну лінію може бути відкрито підприємству тоді, коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для відновлення процесу виробництва в заданому обсязі.

Овердрафт ( контокорентний кредит).

Овердрафт — короткостроковий кредит, що надається банком підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

Для підприємства у комерційному банку може відкриватись спеціальний позичковий рахунок — контокорент — єдиний рахунок, на якому врахову­ються всі операції підприємства. На контокорентному рахунку відображу-ються, з одного боку, погашення кредиту банку та інші платежі з доручення підприємства, з іншого — кошти, які надхо­дять на користь підприємства (виручка від реалізації продукції, на­даний кредит та інші надходження). Контокорент — це поєднання позикового рахунка з поточним, і він може мати дебетове та кре­дитове сальдо. Якщо підприємство використовує контокорентний кредит без згоди з банком або виходить за встановлені межі кредиту, то цю частину кредиту називають терміном “овердрафт”. За дебетового сальдо контоко­рентного рахунка банк за викори­стані ним кошти сплачує підприємству відсотки, як правило, у роз­мірі ставки на вклади до запитання. За кредитового сальдо — навпа­ки, підприємство сплачує банку відсотки в розмірі, передбаченому/ кредитною угодою (рис.7.2. ).

Рис. 7.2. Механізм контокорентного кредитування.

Використання контокорентного кредиту пов'язане з більшими/витратами для підприємства. Відсотки за користування позикою за контокорентним рахунком є найвищими у банківській практиці.( на 2-7п. вищими за звичайні).

Характерні особливості контокорентного кредиту

• встановлення ліміту кредитування;

• можливість скасування кредитної угоди будь-коли.

З іншого боку, контокорентний кредит має певні переваги для підприємства-позичальника:

• відсотки за кредит нараховуються лише за фактичні дні кори­стування;

• кредитними коштами підприємство може скористатись будь-коли без укладення додаткової кредитної угоди.