26.01.13

ОРГАНІЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ В ЕКОЛОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Тема 1. Наукові основи організації господарської діяльності.

1.1. Опис предмета навчального курсу.

1.2. Теорія організації.

1.3. Господарська діяльність.

1.4. Елементи організації виробництва.

1. Опис предмета навчального курсу

Мета курсу – формування знань щодо базових категорій організації екологічної діяльності, подальше поглиблення процесу пізнання теорії і практики організації управління охороною навколишнього природного середовища, дати майбутньому спеціалісту – екологу, на основі теорій організація та управління, цілісну уяву про екологічну діяльність як єдину систему в Україні та на міжнародному рівнях.

Завдання курсу –

вивчення теоретичних понять категорій організація управління та сучасних тенденцій їх розвитку у цій галузі знань;

опанування методологічним апаратом організації управління в екологічній діяльності;

набуття здатностей для творчого пошуку напрямків удосконалення екологічної діяльності на локальному, регіональному та державному рівнях.

Предмет курсу - організаційні відносини в управлінні екологічною діяльністю.

Програма курсу

На сучасному рівні розвитку України значна увага приділяється досконалому вивченню інструментів та механізмів екологічного управління на рівні держави для стійкого її розвитку.

Вдала організація управління в екологічній діяльності дозволяє значно поліпшити стан охорони природних ресурсів, здійснити ефективний контроль за станом охорони навколишнього природного середовища, що безумовно сприяє розбудові суспільних соціально – економічних відносин в країні.

Дисципліна "Організація управління в екологічній діяльності" завдяки особливостям об'єкта і предмета дослідження має потужні зв'язки з багатьма дисциплінами, зокрема, "Вступ до фаху", "Загальна екологія", "Екологічна експертиза", "Моделювання і прогнозування стану довкілля", "Екологічне право" та ін..

2. Теорія організації.

Упродовж багатьох років ринкові сили орієнтували економіку виключно на попит, а відповідно, стимулювали активне залучення природних ресурсів в господарський обіг, сприяючи цим самим загостренню проблеми збереження навколишнього середовища. В результаті цього в економічних відносинах виробників і споживачів виникають зовнішні відносно ринку ефекти. Не маючи грошового виразу, вони реально впливають на життя кожної людини і суспільства в цілому.

Уявимо собі промислове підприємство, яке бере участь у ринковій економіці і в процесі свого функціонування забруднює навколишнє середовище, завдаючи шкоди довкіллю і населенню. Якість життя останнього, в результаті, може понизитись так, ніби ці люди позбавились частини заробітної плати або зіткнулися із раптовим підвищенням цін на товари та послуги. І запобігти цьому окремо людина не в змозі [1, с.402 ]. Тобто виникають соціально-економічні відносини, які в змозі вирішити тільки держава.

Ринковий механізм влаштований так, що не гарантує стимулів, які примусили підприємця брати на себе відповідальність охороняти природу, навколишнє природнє середовища. В цих умовах держава мусить брати на себе відповідальність за забезпечення невід'ємного права людини на життя в умовах здорового навколишнього середовища, а це вимагає впровадження відповідних організаційно-управлінських відносин. Теоретичним базисом їх є суспільний поділ праці.

В підручнику основ економічної теорії за редакції Климка Г.Н. та Нестеренко В.П. стверджується, що суспільний поділ праці безпосередньо пов'язаний з організаційно-управлінською структурою суспільного виробництва [2, c.113], тобто створюються умови для виділення окремих функцій управління та управлінських підрозділів, які об'єднуються в певну організаційну структуру. Управління відокремлюється від виробництва і стає самостійною сферою, яка відіграє вирішальну роль у формуванні якісних ознак економічної системи, передусім у плані її соціально-економічної ефективності. Сфера управління потребує власної організаційної структури [2, c.114]. Тобто, аналогічно, сфера управління екологічною діяльністю потребує власної організаційної структури.

За визначенням Завадського Й.С. організаційна структура це зазначена сукупність господарчих підрозділів підприємства, пов'язаних відношеннями виробничої кооперації і які відображують розподіл праці між ними [3, с.33].

Разом з тим, необхідно дати трактування дефініції "організація."

Організація – це система, яка вирішує проблеми [4, с.191].

В філософському енциклопедичному словнику поняття "організація"

[5, с.463] вживається в таких значеннях:

1. внутрішня упорядкованість, узгодженість взаємодії більш або менш диференційованих і автономних частин цілого, що обумовлена його побудовою;

2. сукупність процесів або дій, що ведуть до утворення і удосконалення взаємозв'язків між частинами цілого;

3. об'єднання людей, що спільно реалізують деяку програму або ціль і які діють на основі визначених процедур і правил.

Організація – це внутрішнє впорядкування, сукупність процесів або дій, які ведуть до створення і вдосконалення взаємозв'язків між частинами цілого [6, с.11]. На нашу думку, це визначення найбільш адекватно відображає сутність поняття "організація"

Поняття "організація" використовується відносно біологічних, соціально-економічних і деяких технічних об'єктів (за звичай в загальному контексті з поняттями структури і системи).

Одночасно поняття організації нерозривно пов'язані з поняттями "система" та "структура".

Так завданням організації управління є побудова системи. Категорія "структура" відображає побудову та внутрішню форму категорії "система". Наявність структури – невід'ємний атрибут всіх реально існуючих систем, так як безпосередньо структура придає їм цілісності. Структура сприяє збереженню стійкого стану системи і є показником її організації [7, с.158].

Система, між елементами якої встановленні зв'язки, що забезпечують взаємодію її елементів, яка направлена на досягнення визначених цілей, є організованою.

Структура, яка відображає склад і підпорядкованість різних елементів, ланок та ступенів управління, які функціонують для досягнення визначеної мети, називається організаційною.

Таким чином, організаційна структура любої системи, в тому числі і системи екологічної діяльності, пов'язана з досягненням її глобальної мети.

В процесі організаційної діяльності люди вступають в організаційні відносини. Ці відносини є предметом вивчення науки організації управління. Об’єктом науки організації управління в екологічній діяльності виступає вся система державного управління екологічною діяльністю.

Згідно чинного законодавства "управління в галузі екологічної діяльності – це урегульовані правовими нормами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки юридичними і фізичними особами, дотримання екологічного законодавства, попередження екологічних правопорушень та захист екологічних прав громадян".

Виходячи з цього, об'єктом управління постають суспільні відносини в галузі взаємодії суспільства і природного середовища.