3. Державні підприємства та їхній правовий статус

Державне підприємство - це підприємство, створене компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку, засноване на державній або на державній та інших формах власності, якщо частка державної власності в ньому перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, що забезпечує державі здійснення управління діяльністю підприємства на праві власника (володіння контрольним пакетом акцій). Державні підприємства можуть бути унітарними та корпоратизованими (державні акціонерні товариства). Можуть створюватися також державні господарські об'єднання.

Особливим різновидом державного підприємства є казенне підприємство. Казенні підприємства створюються у галузях (сферах) народного господарства, в яких:

— законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

— основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

— за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

— переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

— приватизація майнових комплексів державних підприємств заборонена законом.

Державне господарське об'єднання — об'єднання під-приємств, утворене державними підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання). Державне господарське об'єднання утворюється переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від назви об'єднання (комбінат, трест тощо).

Верховна Рада України здійснює в цій сфері такі повноваження:

1) розглядає та виносить рішення про схвалення Програми діяльності Уряду України;

2) затверджує програми приватизації, економічного та науково-технічного розвитку, Державний бюджет України;

3) приймає закони щодо порядку та гарантій підприємництва, правил конкуренції і норм антимонопольного регулювання, системи оподаткування, функціонування фінансового, грошового та кредитного ринків;

4) здійснює контроль за управлінням державним сектором економіки з боку Кабінету Міністрів України, окремих міністерств і відомств;

5) дає згоду на призначення на посади керівників Уряду, Національного банку України, окремих міністерств і відомств економічного спрямування.

4. Підприємницька діяльність в Україні: поняття, правова основа, основні види та форми підприємництва

Підприємництвом називається безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктом господарювання (підприємцем) для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку.

Підприємницька діяльність як один із напрямків господарської діяльності характеризується такими ознаками:

1) ініціативністю, яка означає, що підприємець починає свою діяльність відповідно до потреб ринку за власним розсудом і без будь-яких застережень;

2) систематичністю підприємницької діяльності, що свідчить про те, що їй має бути притаманний постійний, тобто систематичний, характер;

3) власним ризиком підприємця, коли він бере на себе як позитивні, так і негативні наслідки підприємницької діяльності (випадкова загибель майна підприємця також падає на нього);

4) напрямками діяльності — виробництвом продукції, виконанням робіт і наданням послуг;

5) метою підприємницької діяльності — досягненням економічних та соціальних результатів, одержанням прибутку;

6) здійсненням підприємництва від свого імені та під свою майнову відповідальність.

Підприємництво в Україні здійснюється на основі таких принципів:

— вільний вибір видів діяльності;

— залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;

— самостійне формування програми діяльності та вибір постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін відповідно до законодавства;

— вільне наймання працівників;

— залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не заборонено або не обмежено законодавством;

— вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення платежів, установлених законодавством;

— самостійне здійснення підприємцем юридичною особою зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:

1) громадяни України та інших держав, особи без громадянства;

2) юридичні особи;

3) об'єднання юридичних осіб.

Скасування державної реєстрації здійснюється органом державної реєстрації за заявою суб'єкта підприємницької діяльності, а також на підставі рішення суду (арбітражного суду) в разі:

1) визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів;

2) здійснення діяльності, що суперечить установчим доку-ментам і законодавству України.

Вільна підприємницька діяльність характеризується тим, що підприємець має право без жодних обмежень здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству (згідно з принципом “дозволено все, що не заборонено законом”).

Дозвільна (ліцензована) підприємницька діяльність може здійснюватися лише за спеціальним дозволом (ліцензією), що видається Кабінетом Міністрів України чи уповноваженим ним органом. Це зумовлено необхідністю убезпечити як окремих громадян, так і суспільство в цілому. Згідно із ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності:

Державна підприємницька діяльність — це діяльність, якою можуть займатися тільки державні підприємства (наприклад, діяльність з виготовлення та реалізації наркотичних засобів, військової зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин).

Залежно від форм власності в Україні можуть утворюватись такі види підприємств:

1) приватне підприємство - засноване на приватній власності громадян України, або іноземних громадян, або осіб без громадянства, чи приватній власності юридичної особи;

2) підприємство, засноване на колективній власності (підприємство колективної власності);

3) комунальне підприємство - засноване на комунальній власності територіальної громади;

4) державне підприємство - засноване на загальнодержавній власності;

5) підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, неподілений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності особи (осіб).

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, в тому числі через створювані ними органи, участі засновників у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, створювані у формі господарського товариства, спільні підприємства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Розрізняють такі види лізингу:

1) залежно від особливостей здійснення лізингових операцій — фінансовий та оперативний;

2) залежно від форми його здійснення — зворотний, па-новий, міжнародний тощо.

Таким чином, держава постійно приділяє велику увагу розвитку підприємництва в Україні, гарантуючи всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів, а також гарантує недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця.