Правові погляди Монтеск'є

Назва основної праці Монтеск'є «Про дух законів» свідчить про те, що юридична проблематика була основною змістовною ланкою його творчості. Будучи просвітителем, мислитель убачав у праві загальнолюдську цінність, знаходив мету права у свободі, рівності та безпеці, щасті всіх людей.

Важливим досягненням його праворозуміння був принцип історизму, порівняльно-історичного вивчення і тлумачення правових явищ. У час, коли деякі автори природно-правових концепцій виводили право з вічної та незмінної природи людини, Монтеск'є доводив, що закони держави - не продукт довільної діяльності законодавців, не проста проекція природних законів, які випливають із розумної та вічної природи людини, а результат закономірного впливу різних факторів суспільного розвитку на законодавчий процес, які повинні враховуватися законодавцем і які проявляються в тому, що він назвав «духом законів».

За допомоги категорії «дух законів» філософ зробив спробу розв'язати дилему «право - закон», розкрити внутрішній взаємозв'язок цих понять. Право, на його думку,- це те, що передує закону та визначає його. Право є виразом справедливості. Тільки справедливе може бути правом. Справедливість - вічна і не залежить від людських угод і законів. Вона проявляється в конкретній історичній дійсності й характеризується ним як певне співвідношення між речами. А розуміння справедливості як відношення між речами дає об'єктивний критерій відміни права від свавілля. «Законом у найширшому значенні цього слова є необхідні відносини, які випливають з природи речей».

Отже, правом у концепції Монтеск'є є справедливі відносини між явищами та речами, воно має об'єктивний характер, який може бути пізнаний відчуттями і розумом. Люди для свого блага можуть пізнати справедливі відносини між речами і згодом створити позитивні закони, що відповідали б праву. Законам, створеним людьми, вказував Монтеск'є, повинна передувати можливість справедливих відносин.

Мета вчення Монтеск'є про право полягала в тому, щоб справедливе право стало основою позитивного законодавства. Для реалізації цієї мети мислитель вважав за важливе дати людям основи необхідних знань за допомоги виховання і освіти людей, насамперед законодавців.

Право в політичному суспільстві існує в тому випадку, коли воно сформульовано у вигляді позитивних законів держави. Але позитивне законодавство буде правом тільки тоді, коли законодавець виявить справедливе право з різноманітності закономірних, необхідних відносин між людьми і сформулює його у вигляді позитивних законів держави. Принципова можливість збігу права і законодавства корениться в розумності людської природи. Розум людини дає їй можливість створювати закони, які відповідають справедливому праву. Розумне, а отже, і правове завжди тією чи іншою мірою присутнє в позитивних системах законодавства. Але їхня розумність залежить від рівня розвитку суспільної свідомості, освіти як правителів, законодавців, так і народу, від системи виховання, фізичних, історичних, соціальних умов життя, конкретного суспільства, його форм правління і под.

Із зміною історичної обстановки і практики того чи іншого суспільства повинні змінюватись і його позитивні закони. Тому

Монтеск'є вважав за необхідне знайти за наявних умов ті фактори, які визначали б зміст позитивного права, були б тією об'єктивною основою, враховуючи яку законодавці могли б вірно складати і змінювати закони.

За вченням Монтеск'є, люди в суспільстві управляються не довільно, а згідно з різними факторами суспільного розвитку, такими як релігія, максимами управління, законами, побутом і звичаями. Всі вони впливають на природу людей і характер їхніх відносин між собою в процесі спілкування. Вони формують у державі загальний дух нації, який визначає історичні долі того чи іншого суспільства і є результатом взаємодії факторів суспільного розвитку не тільки в заданий час, а й у процесі історичного розвитку нації. Для законодавця завдання визначення загального духу пов'язане з установленням духу законів як відношення факторів суспільного розвитку (клімат, релігія, звичаї') до позитивних законів держави.

Розумний законодавець, знаючи фактори, які визначають дух законів і його співвідношення з законодавством у державі, може створювати і періодично змінювати відповідно до духу законів модель законодавства, яка адекватно відображатиме справедливе право держави на певному етапі її історичного розвитку. Ось чому в концепції Монтеск'є немає двох правових систем: природної та позитивної, які мають однакову нормативну силу. Позитивне законодавство держави певною мірою є природним, оскільки відображає дух законів.

Але мислитель застерігав, що законодавець постійно повинен розрізняти право і закон, видавати згідно з духом законів позитивні закони держави, бо в іншому випадку цс загрожуватиме цілісності й стабільності державного ладу і тих відносин, що він захищає. Розрізняючи право й закон, Монтеск'є в такий спосіб боровся за прогресивну для свого часу ідею - необхідність відповідності законодавства закономірному розвиткові соціальних явищ. Категорія «дух законів» стала основною ідеєю його праворозуміння.

Під впливом яких же факторів суспільного розвитку формується дух законів кожної країни і які способи його виявлення?

Одним із основних факторів, який впливає на законодавство країни, є її політичний устрій, природа правління. В республіці, де при владі перебуває весь народ, зміст законів залежить від порядку виявлення волі народу. Основними законами там будуть закони, які визначають право голосування, порядок голосування. Іншими словами, природа демократії передбачає чітко розроблену систему виборчих законів.

В аристократії закони мають дещо інший зміст. Тут зростає значення законів, які зрівнюють знатних між собою та регулюють порядок здійснення влади службовими особами з гурту аристократів.

Природа монархії передбачає, за вченням Монтеск'є, наявність у країні основних законів, за допомоги яких монарх управляє державою, реалізуючи ці закони у своїй діяльності. Позитивні закони монархії містять права і прерогативи політичних станів: духовенства, дворянства, міщан, а також права парламентів і судів.

Природа деспотичного правління веде до того, що там основним законом є призначення візира.

Дещо детальніше мислитель перелічив ті закони, які випливають із принципів кожної форми правління, оскільки від цілісності й чистоти принципу залежить стабільність державного ладу. Республіканські закони повинні відповідати принципу республіки - доброчесності, монархічні закони - честі. Наприклад, для республіки Монтеск'є пропонував систему законів, які випливали з її принципу. їх мета - досягнути того, щоб усі громадяни і службові особи в державі керувались у своїх відносинах доброчесністю, якій відповідали, як уже було сказано, любов до батьківщини, прагнення до рівності й законності.

Важливу роль у виявленні духу законів різних держав відіграють фізичні властивості країни: її клімат, грунти, розміри, ландшафт та ін.

Розгляньмо спершу, як впливав клімат на характер законодавства в країні. Цей вплив опосередкований впливом клімату на природу людини, її пристрасті, риси характеру, здібності розуму. Оскільки характер розуму і пристрасті серця надзвичайно різні в різних кліматах, то закони повинні відповідати різноманітності цих пристрастей і характерів. У країнах із гарячим кліматом організм людини - слабкий, тіло втрачає силу, організм людини - байдужий, усі її нахили набувають пасивного характеру. Рабство таким людям видається легшим, ніж зусилля розуму, необхідні для того, щоб управляти собою. За таких умов можливі деспотичні закони, які обмежують свободу людей, а релігійні норми матимуть більше значення для регулювання відносин між людьми.

І навпаки, в країнах із холодним кліматом організм людини -міцний, люди - мужні та здатні захищати свою свободу, що веде до республіканських законів.

Утім, Монтеск'є вірив у великі можливості законодавця, озброєного знаннями основних закономірностей розвитку людини і суспільства. Клімат, писав він, визначає характер людей в їхньому дикому і первісному стані. У наш час, у державно організованому суспільстві, основними факторами, які визначають законодавство, є природа і принцип правління.

На зміст позитивних законів впливають також розміри країни. Велика територія держави веде до виникнення в країні деспотичних законів, тоді як середні й малі розміри держави передбачають республіканські й монархічні закони.

На дух законів країни впливає й ландшафт. У гірській країні створюється республіканське законодавство, в рівнинній - аристократичні або монархічні закони.

Для визначення духу законів має значення й характер ґрунтів. Якщо ґрунт - родючий, то населення такої країни робить коло землі, що зумовлює монархічні або деспотичні закони. Селяни, які складають основну частину населення країни, менш ревниві до своєї свободи: вони дуже зайняті своєю працею.

Ще одним важливим фактором, який впливає на законодавство країни, є спосіб життя народу. Філософ не раз звертав увагу законодавця на ті способи, якими різні народи добувають собі засоби до життя - хліборобство, скотарство, торгівля, мореплавання і т. ін. Наприклад, у державах, в яких населення зайняте мореплавством, закони повинні забезпечити політичну свободу громадянам і мати республіканський характер.

На зміст законів впливає й чисельність населення. У країнах із численним населенням мають бути в наявності закони, які регулюють виїзд людей за межі країни. А там, де кількість людей у державі є незначною, мають бути закони, які заохочують збільшення населення.

Одним із факторів, що впливає на законодавство країни, Мон-теск'є назвав релігію. Релігія магометанська відповідає деспотичним законам, тоді як християнська релігія передбачає республіканські або монархічні закони.

Певний вплив на позитивне законодавство держави має, на думку мислителя, народний дух, тобто характерні психологічні риси того чи іншого народу, на яких позначилися його звичаї, традиції. Закони повинні відповідати народному духу, враховувати особливі риси народу в регулюванні різних відносин у країні.

Теорія Монтеск'є про множинність факторів законодавства була прогресивним явищем у юриспруденції, оскільки в ті часи панував погляд на законотворчість як на довільний процес, що законодавець міг на власний розсуд змінити закони і порядок речей, який відповідав їм. Мислитель характеризував законодавця дещо по-іншому. Законодавець, на його думку,- це передовсім учений, дослідник, який керується в процесі видання законів об'єктивними закономірностями, що діють у суспільстві; він виражає в позитивних законах відносини, які склалися в суспільстві.

Сказане свідчить про те, що діяльність законодавця, хоч і визначається духом законів, має творчий характер, і сам законодавець є одним із факторів, який формує законодавство різних країн. Монтеск'є вважав, що тільки освічений законодавець, який має достатньо розвинені здібності та знання про цілі, принципи і правила нормотворчості, може адекватно відобразити в своїй законодавчій діяльності справедливе право. У цій концепції мислителя проявилася характерна для всіх політичних мислителів французького Просвітництва віра в людський розум, у широкі можливості просвітництва і законодавства для встановлення нових суспільних відносин.

Завершуючи цю тему, хочемо особливо наголосити, що вчення Монтеск'є про дух законів являло собою вагому спробу з'ясування об'єктивних закономірностей і логіки історично змінних позитивних законів, пізнання тих причин і факторів, які породжують їх. Така орієнтація юридичного пізнання на виявлення об'єктивних закономірностей виникнення і розвитку права сприяла поглибленню юридичних досліджень, збагаченню наукового потенціалу юриспруденції, підвищенню наукової якості юридичного знання. Теорія Монтеск'є відчутно вплинула на подальший розвиток вчення про право не тільки у Франції, айв інших країнах.