Класифікація форм держави Монтеск'є

Проблемі форм держави в історії політико-правової думки від часів Платона і Арістотеля приділялося багато уваги і вирішувалася вона неоднаково. По-різному вирішували цю проблему й мислителі французького Просвітництва. Але в одному всі просвітителі були єдині: вони виступали проти довільних правлінь, де закони не дотримуються, а влада використовується в інтересах уряду, а не всієї держави. Таку форму держави просвітителі називали деспотією. Супроти деспотичного способу правління з його свавіллям вони висунули гасло: «Правління законів, а не людей».

Монтеск'є неодноразово звертався до проблеми форм правління та обґрунтування гасла просвітителів. Але він зробив новий крок у вирішенні цієї проблеми і суттєво доповнив класичну класифікацію форм правління Арістотеля. По-перше, Монтеск'є розрізняв форми правління передовсім не за кількістю осіб, яким вручено державну владу, а за характером політичних та інших відносин між правителями і підданими. По-друге, в концепції мислителя велике значення мав його аналіз форм правління в їхнім співвідношенні з різними факторами суспільного розвитку, де тому чи іншому суспільству може відповідати лише якась одна форма правління.

Для класифікації форм правління Монтеск'є використав два поняття: природа правління і принцип правління. Що розумів мислитель під природою правління - ще й далі нез'ясоване питання в історії політичних вчень, оскільки сам філософ чіткого визначення поняття природи правління не дав. Але з того, що ним сказано в різних місцях твору «Про дух законів» із цього приводу, можна зробити висновок, що природа правління виражає сутність відносин між правителями і підданими в різних формах правління. Це - своєрідна «природа речей, внутрішня закономірність кожної форми правління.

За природою правління Монтеск'є переділяв держави на республіки, монархії та деспотії. При цьому республіки і монархії -помірковані форми правління. їхньою природою є політичні відносини між правителями і підданими, які регулюються позитивним законом. Крім того, державна влада в поміркованих формах правління не концентрується в одних руках, а розділена й розподілена між різними державними органами і магістратами.

У поміркованих формах правління, отже, відносини між правителями і підданими визначаються і регулюються законами, в яких чітко встановлюються взаємні обов'язки сторін. Наявність законів дає можливість підданим здійснювати контроль за діями уряду, а також однією службовою особою за діяльністю іншої.

Нічого подібного не існує в деспотії, де відносини мають одностороннє спрямування - від деспота до підданих. Володар за такого правління нічим не зобов'язаний своїм підданим, тоді як піддані зобов'язані йому всім: життям, власністю, свободою. У деспотичних державах управляє одна людина на основі своєї волі та примхи. У такій державі немає основних законів, а само правління суперечить розумній і волелюбній природі людини.

Природа деспотії - це не політичні відносини між володарем і підданими, а відносини пана і раба. Державний лад деспотії вирізняється простим устроєм і відсутністю поділу влади між різними органами і магістратами. Якщо природа поміркованих управлінь веде до встановлення в таких державах свободи і рівності між громадянами, гарантування їхньої безпеки, захисту власності, то в деспотичних формах правління всі люди стають рабами.

Під принципом правління держави Монтеск'є розумів ті людські пристрасті, які рухають ними. Принцип правління він називав «душею», «пружиною» держави, який випливає з відповідної йому природи.

За принципом правління Монтеск'є класифікував держави на демократії, аристократії, монархії та деспотії.

Природа і принцип правління, вважав мислитель, пов'язані одне з одним і взаємно доповнюють одне одного. Принцип правління - це та сила, яка забезпечує цілісність і стабільність природи правління. А цілісність і стабільність держави за такої форми правління зберігаються тому, що принцип правління однаковою мірою стосується як до правителів, так і до підданих.

Принцип кожної форми правління створює в державі стан рівноваги у відносинах між правителями і підданими. Наприклад, у деспотичній формі правління принципом правління є страх, яким охоплені як піддані, так і правитель. Страх перед заворушеннями і переворотами стримує деспота від надмірних зловживань, а страх серед підданих придушує їхню волю до боротьби. Таким чином зберігається рівновага у відносинах між правителем і підданими.

Монтеск'є розумів, що не в усіх державах існує точна відповідність між природою і принципом правління. Але такої відповідності необхідно домагатися, бо зміни в природі форми правління ведуть до зміни її принципу і, навпаки, зміни в принципі приводять до зміни природи правління. Категорії «природа» і «принцип» правління, на думку філософа, визначають ті способи і методи управління, які характерні для посадових осіб держави.

Своїм вченням про природу і принцип правління мислитель випередив сучасне вчення про політичний режим, який став однією з основних класифікаційних ознак у розрізненні форм правління.

Після визначення природи і принципу правління Монтеск'є перейшов до аналізу різних форм правлінь.

Демократія - поміркована форма правління, державна влада в якій належить усьому народові. Основними органами демократії є: 1) Народні вбори, де народ голосуванням створює закони. 2) Сенат, або рада, які в перерві між зборами завідують справами держави. 3) Інститут суддів, які є відокремленими і незалежними від інших посадових осіб.

У демократії за допомогою закону чітко визначено компетенцію всіх установ, їхні права та обов'язки, а також взаємний контроль. За такої організації різні органи демократії будуть взаємно стримувати один одного від порушень законів і зловживань, забезпечать стабільність і міцність держави.

Принципом демократії є доброчесність, що являє собою любов до батьківщини, законів і рівності. Доброчесна людина - це людина, яка любить закони своєї країни і любов'ю до них керується у своїй діяльності. Цей принцип, на думку Монтеск'є, може бути викривлений багатством, життям у розкоші. Багата людина часто стає ворогом закону, який нібито перешкоджає їй.

Принцип демократії може бути викривлений також у результаті надмірної концентрації всієї повноти влади в руках народу. Це призводить до анархії та зловживань владою з боку демагогів, які очолюють цей народ. Таку ситуацію в політичному житті мислитель описав як стан, коли «кожен хоче бути рівним із тим, кого він вибрав як свого правителя». У такому випадку народ відмовляється визнавати ним самим призначену владу і хоче робити все сам: радитися замість сенату, управляти замість чиновників, судити замість суддів. Дух сваволі охоплює всіх громадян в державі, змінюється принцип демократичної форми правління, а потім і її природа.

Державний лад аристократії як різновидності республіки Монтеск'є визначав тим, що в ній верховна влада перебуває в руках групи осіб, які виокремлюються з народу своїм багатством та іншими перевагами. Ця форма правління повинна мати рівні установи для здійснення політичної влади та її поділу між посадовими особами з аристократії. В аристократичній республіці законодавством повинна бути регламентована діяльність зборів аристократів, сенату, цензорів, суддів.

Принципом аристократичного правління мислитель назвав поміркованість, яка стримує аристократію від свавільного правління і цим зберігає стабільність ладу. Монтеск'є вважав, що поміркованість аристократії має відповідати законам країни. З утратою принципу законності аристократія змінює свою форму і перетворюється в деспотію з багатьма деспотами.

Державний лад монархії визначається тим, що верховна влада в ній вручається одній особі за наявності основних законів у державі, які передбачають існування посередницьких каналів для рухання влади від короля донизу. Цими проміжними каналами, на думку мислителя, є певні права, прерогативи різних станів, закріплені в конституції країни, яких монарх порушувати не може. Крім цього, в монархіях монарх править не сам, а розподіляє свою владу між різними установами і службовими особами, які перебувають у певній субординації між собою та підконтрольні монархові.

Багато уваги Монтеск'є приділяв діяльності суддів у монархії. Він вважав, що і в цій формі правління судді повинні бути незалежними від монарха, бо тільки так може бути забезпечений підданим певний ступінь свободи, безпеки, захист їхньої власності.

Принципом монархії мислитель назвав честь. Носієм цього принципу є дворянство як невід'ємна складова частина монархії.

Втрату природи правління монархічної форми філософ пов'язував із порушенням царем основних законів країни, коли він поступово концентрує всю повноту влади в своїх руках і не визнає політичних прав станів у країні. Втрату ж принципу правління він бачив у недотриманні правил честі царем і підданими. За таких умов монархія перетворюється в деспотичне правління.

Деспотія - антипод держави з поміркованими формами правління - республік і монархій. У деспотії відсутні основні закони. Деспот править на підставі власного розсуду, примхливої волі. Державний лад деспотії вирізняється надзвичайною концентрацією влади в руках царя, його слуг. Для законодавця і суддів тут немає місця.

Принципом деспотії, вже відомо, є страх. Деспотична держава, твердив Монтеск'є, суперечить природі людини, і людська природа постійно обурюватиметься проти деспотичного правління.

Важливо відзначити, що проблеми форм правління Монтеск'є вирішував у тісному зв'язку з теорією факторів суспільного розвитку. Безпосередньо на природу і принципи різних форм правління, їхні стабільність і виродження, на характер відносин між правителями і підданими впливають моральні та фізичні фактори в їх сукупності. Наприклад, у деспотичних формах великий вплив на характер відносин між правителями і підданими має релігія, яка часто заступає основні закони. Таку ж роль у деспотичних державах відіграють звичаї, які там визнаються замість законів.

Релігія країни - один із факторів, який впливає на форми правління. Магометанська релігія характерна для деспотичних форм правління. Християнська релігія існує частіше всього в поміркованих формах правління. При цьому в протестантських країнах найчастіше виникають республіки, а в католицьких - монархії.

Форма правління повинна відповідати також правам, звичаям, рисам характеру того чи іншого народу. Невідповідність державного устрою звичаям, рисам характеру народу тощо веде до тиранії думки, яка особливо відчутна, коли правителі вводять порядки, що суперечать напряму думок народу. Велике значення у визначенні форм правління має спосіб життя народу, характер його основних занять: випасання худоби, хліборобство, ремесло, торгівля тощо. У хліборобських народів часто виникає правління одного, а коли заняттям народу є ремесло й торгівля, встановлюються республіканські форми правління.

На форми правління впливають фактори географічного середовища, зокрема клімат. У гарячих країнах клімат сприяє встановленню деспотичних форм правління. Спека призводить до втрати мужності народу, і він не може успішно протидіяти свавіллю та зловживанню владою з боку правителів. Навпаки, холодний клімат зберігає в людей мужність, і в країнах з таким кліматом переважно встановлюються республіки. Поміркований клімат Європи сприяє встановленню монархії.

Серед факторів, які впливають на форми держави, Монтеск'є назвав і ландшафт. У гірській країні частіше виникає республіканське правління, рівнини в країнах сприяють появі правління одного.

Велике значення для визначення форми правління має величина країни. Республіка за своєю природою, вважав мислитель, вимагає невеликої території. Монархія потребує території середньої величини. Для деспотії є характерними великі розміри держави. Всі ці фактори, які визначають державний устрій, однаковою мірою впливають на народ, який об'єднався в державу.

Важливо підкреслити, що у вченні Монтеск'є дія цих факторів на форми правління не має абсолютного і неминучого характеру. Негативний вплив цих факторів на дух народу може бути подоланий розумним законодавцем або самим народом. Наприклад, у країнах з великою територією, де зазвичай встановлюється правління одного, люди подолали дію цього фактора і винайшли нову форму - федеративну республіку.

Завершуючи цю тему, відзначмо, що спроби Монтеск'є розкрити закономірності суспільного життя, встановити причини, які визначають форму держави, були на той час досить прогресивними.