§ 1. Юридичний світогляд: сутність, методологічна основа

Перш ніж переходити до висвітлення політичних доктрин, які виникли в епоху ранніх буржуазних революцій XVII ст., розгляньмо коротко їхні передумови та становлення юридичного світогляду.

У XVI—XVII ст. тривав розвиток капіталістичних відносин у передових країнах Західної Європи. Особливо великих успіхів досягла вовняна, бавовняна і шовкова промисловість у таких країнах, як Англія, Голландія, Франція. Створювалися великі промислові підприємства. Розвиток промислового виробництва супроводжувався зростанням торгівлі, міцніли міжнародні торгові зв'язки в Європі.

Однак феодальні виробничі відносини, які зберігалися в країнах Західної Європи, гальмували розвиток продуктивних сил. Цим гальмом була, передовсім, феодальна власність на землю - основа всіх феодальних відносин. Розвиткові капіталізму перешкоджали також феодальна держава і право, які захищали та охороняли феодальні порядки й відносини. Щоправда, феодальна абсолютна держава сприяла процесу початкового нагромадження капіталу, надавала субсидії, встановлювала пільгове мито. Вона приваблювала у свою країну видатних майстрів і спеціалістів, піклувалася про збут вироблених товарів, охороняла торгові шляхи, завойовувала нові позиції у світовій торгівлі. Але всі ці заходи, які певною мірою сприяли капіталістичному розвитку, супроводжувалися дрібною урядовою регламентацією, відносною опікою, бюрократичним втручанням у діяльність підприємців.

Здійснюючи деякі заходи, що сприяли розвитку капіталістичних відносин, абсолютна держава все ж таки залишалася силою, яка захищала старий базис, що вже віджив свій вік. Ось чому зміцніла в XVII ст. промислова і торгова буржуазія вже не вважала за можливе миритися з існуванням абсолютної монархії. Вона була невдоволена принизливим становищем, обмеженням прав, стояла за ліквідацію феодальних відносин і перетворення феодальної земельної власності в капіталістичну, щоб цим розчистити простір для широкого застосування найманої праці, продуктивнішої, ніж праця кріпаків.

Буржуазія домагалася усунення перешкод у розвитку її підприємницької ініціативи, скасування податкових пільг дворянства, усунення всіх станових поділів, привілеїв повинностей, властивих феодальному ладу. Вона вимагала політичних і юридичних гарантій свободи та безпеки особи, недоторканності приватної власності.

Крива феодальної системи досягла своєї кульмінаційної точки в період нідерландської (голландської) та англійської ранньобур-жуазних революцій XVII ст. Під час ідейної підготовки цих революцій, у процесі їх проведення склалось і активно втрутилось у боротьбу таке явище політико-правової свідомості, як юридичний світогляд, що заступав теологічний світогляд середніх віків, був класичним світоглядом буржуазії.

За своєю сутністю, джерелами аргументації, способами пізнання суспільно-політичних явищ цей світогляд виступав антиподом теологічного світогляду, під впливом якого розвивалася вся середньовічна європейська політична і правова думка.

Водночас загальна логічна схема пояснень соціальної дійсності в юридичному світогляді була подібна до релігійної інтерпретації світу. Можна сказати, що то був іще теологічний світогляд із наданим йому світським характером. Місце догми, Божого права посіло право людини, місце церкви посіла держава. Економічні й суспільні відносини, які раніше, будучи санкціоновані церквою, вважалися творінням церкви, представлялися тепер заснованими на праві та створені державою.

Методологічною основою юридичного світогляду був раціоналізм, який вимагав вести наукові дослідження, вивчення питань держави і права неупереджено і вільно, не шукати істини в поглядах різних авторитетів. Раціоналізм вимагає оцінки суспільних і політичних явищ із позицій здорового глузду, застосування до них правил логіки, наприклад, якщо всі люди рівні від природи, тоді в чому сенс і виправдання станових привілеїв?

І. Я. Франко писав: «...раціоналізм - це прагнення, щоб нашими думками і діями керував розум». (Детальніше про це вже було в розділі 1, § 3.)

Юридичний світогляд був ефективним засобом нищівної критики феодалізму, його політико-правових доктрин. Феодальна держава, її установи й порядки визнавалися буржуазією нерозумними. Розумне суспільство - це суспільство вільних товаровиробників, з'єднаних відносинами конкуренції; само ж суспільство представлялось як сукупність юридично рівних індивідів, пов'язаних складними договірними відносинами, врегульованими і гарантованими нормами права.

Віра в те, що саме праву належить вирішальна роль у житті суспільства и держави і що за його допомоги можуть бути вирішені всі соціальні проблеми, була особливо чітко виражена в XVII ст. доктриною природного права, а згодом - Просвітництвом і тісно пов'язана, зокрема, з його політичними вимогами - замінити правління людей правлінням законів. Право вважалося основою, зв'язком суспільства, а держава розглядалася буржуазією як гарант права, оскільки для її розвитку першорядне значення мало не наділення кожної людини політичними правами, а створення міцного правопорядку, заснованого на формальній рівності суб'єктів права, гарантіях свободи підприємництва, приватної ініціативи і конкуренції, непорушності власності й договорів.

У період ранніх буржуазних революцій на перший план виступала антифеодальна спрямованість юридичного світогляду. Антифеодальні гасла молодої буржуазії - рівність, свобода, безпека особи - збігалися з інтересами народних мас, які страждали від безправ'я і свавілля. Вперше в багатовіковій історії людства було висунуто і широко обгрунтовано уявлення про загальну рівність людей незалежно від їхнього соціального походження і становища, а також рівність усіх перед законом.

Вимога ліквідації станів, усіх форм феодальної залежності, встановлення загальної рівності перед законом, обґрунтовані ідеологами молодої буржуазії, мали і мають загальнолюдський характер, були і є загальнолюдськими цінностями.

Класичним втіленням юридичного світогляду стала теорія природного права і пов'язаного з нею суспільного договору. Сама по собі ця теорія в XVII ст. не могла вважатися новою, її зачатки ми помічали вже у вченні давньокитайських і подальших мислителів, про що вже йшла мова в другому розділі. Важливо, що майже всі теоретики нової буржуазної держави та її права стояли на ґрунті ідей природного права і договірного походження суспільства і держави. Але вони надали їй конкретного змісту. Тепер у природних правах бачили продиктовані розумом, дані від природи людям властивості. Серед них, зокрема, такі: бути вільним у переконаннях і діях, володіти й розпоряджатися власністю, бути рівним один з одним, мати гарантії від свавілля.

Нові суспільні й політичні порядки, що їх намагалась утвердити буржуазія, зображалися нею як природні, себто такі, які відповідали природі та знаходили своє виправдання у названих вище властивостях людської істоти.

У XVII ст. теорія природного права висунула концепцію невід'ємних природних прав людини - права на життя, свободу, рівність, демократію та ін. Висуваючи ідею невід'ємних природних прав людини, буржуазія підносила прапор буржуазно-демократичних свобод, який допоміг їй стати на чолі тих суспільних сил, які боролися проти феодалізму, і заволодіти владою.

Ідею природних прав розвивала і доповнювала концепція суспільного договору. її теоретики поклали в основу такі положення. Спершу люди жили в бездержавному стані, де всі були вільними й рівними, мали широкі права, не знали приватної власності, але їм загрожували всілякі небезпеки. Тому заради гарантій мирного життя люди вирішили вийти з цього природного стану. Для цього вони утворили державу за допомоги договору. У світлі договірної теорії держава не була вічною організацією, а навпаки, виникла історично в результаті переходу від природного до громадянського стану і внаслідок договору.

Завдяки концепції суспільного договору радикально змінився панівний раніше погляд на джерело публічної влади, на справжнього суб'єкта державного суверенітету. Згідно з теорією суспільного договору народ є джерелом і зверхником усякої влади. В боротьбі з абсолютизмом і з усім ладом середньовіччя ця теза відіграла велику роль, оскільки вона обґрунтовувала політичну справедливість домагань буржуазії на політичну владу, яка ототожнювала себе з народом. При цьому принципово було проголошено саме суверенітет народу, якого визнали не тільки джерелом влади, а й її зверхником.

Попри те, що концепція суспільного договору не відповідала справжньому процесу виникнення держави, вона зробила великий і при цьому революційний вплив на боротьбу, яку вела буржуазія з феодальним ладом.

Першою спробою систематичного викладу теорії природного права відповідно до інтересів молодої буржуазії стало вчення про державу і право голландського юриста, політичного мислителя Гуго Гроція.