§ 2. Закономірності історії політичних і правових вчень

Ми вже знаємо, що історія політичних вчень вивчає історію виникнення, розвитку ідей, теорій, поглядів на державу і право, боротьбу передових демократичних, гуманних вчень про право і державу з реакційними, консервативними політико-правовими доктринами. Але до її предмета відносять не тільки самі політико-правові доктрини, які існували в минулому, а й закономірності їх виникнення та розвитку.

Першою закономірністю історії політичних вчень є її зв'язок із боротьбою різних класів, соціальних груп, інтереси яких виражені у вченнях про державу і право. Класи, соціальні групи людей, виражаючи своє ставлення до держави і права у вигляді вчення-доктрини, прагнуть вплинути на масову політико-правову свідомість, на політику держави, на зміст чинного права. Оскільки інтереси класів і соціальних груп часто бувають різними, є закономірною боротьба політико-правових доктрин.

Історія політичних і правових вчень знає періоди гострих зіткнень політичної ідеології різних напрямків, наприклад, боротьбу аристократичної та демократичної політичної ідеології в античному світі, церковних і світських феодалів за середньовіччя. Ця боротьба приводила до посиленого розроблення політико-правових доктрин, що виражали ставлення тих чи інших сил, які їх розробляли, до держави і права.

Другою закономірністю політико-правової ідеології на її теоретичному рівні є та, що будь-яке вчення про державу, право, політику будується з урахуванням сучасної йому політико-правової дійсності, яка обов'язково відображається в найбільш, здавалося б, абстрактній теоретичній побудові.

Кожна велика епоха будь-якого суспільства мала свої, властиві тільки їй, політико-правові установи, поняття і способи їх теоретичного пояснення. Тому в центрі уваги теоретиків держави і права різних історичних епох були різні політико-правові проблеми, пов'язані з особливостями державних установ і принципів права відповідного історичного типу і виду.

Так, у Стародавній Греції головна увага приділялася державному устроєві, проблемі кола осіб, допущених до участі в політичній діяльності. Цим і була обумовлена підвищена увага до питання класифікації форм держави, пошуків причин переходу від однієї форми правління до іншої, прагнення визначити найкращу ідеальну форму правління.

За середньовіччя основним предметом політико-правових дискусій стало питання про співвідношення держави і церкви.

Ідеологи ХУП-ХУПІ ст. уже вирішували не стільки проблему форми правління, як питання форми політичного режиму, проблему свободи і прав особи та засоби їх забезпечення.

Мислителі ХІХ-ХХ ст. висунули на перший план питання про соціальні гарантії прав і свобод людини.

Історія політичних і правових вчень не тільки відображає відповідний тип держави і права, а й виражає їх оцінку. Політико-правові доктрини створюються не для уяснення тим чи іншим мислителем суті держави і права, а для впливу на політику і суспільну свідомість у напрямку, який збігається з інтересами якогось класу або соціальної групи людей.

Політико-правова ідеологія - одна з найдійовіших форм суспільної свідомості, яка має безпосередній вплив на суспільну практику. Політика завжди прагне знайти своє обґрунтування у філософії або релігії та виправдання в моралі. Спочатку політико-правові теорії взагалі були частиною етики, філософії або релігії. В історії політичних і правових вчень не знайдемо мислителя, який не посилався б на загальне благо, справедливість, інтереси народу, загальну необхідність і под. Кожна політико-правова доктрина обґрунтовує свою науковість відповідністю загальним інтересам. Передовий, прогресивний клас прагне представити свій інтерес як загальний інтерес усього народу, суспільства в цілому. У революційній ідеології прогресивних сил значне місце посідають загальнолюдські норми моралі й справедливості вже з тієї причини, що в боротьбі проти старого ладу передовий клас обстоює не тільки свої інтереси, а й загальнолюдські цінності, такі як рівність, свобода, братерство.

Третьою закономірністю політико-правової ідеології є те, що кожне політико-правове вчення складається і розвивається у складній системі ідеологічних впливів. Найважливішими є: панівна форма суспільної свідомості, політико-правовий світогляд протилежного класу або соціальної групи, а також ідейний матеріал, створений попереднім розвитком.

В історії політичних і правових вчень існує спадковість - кожна наступна доктрина враховує уявлення і поняття, які містяться в попередніх доктринах. А це означає, що уявлення, сприйняті від попередніх часів, певною мірою відтворюються в наступних ідеологічних системах. Таке відтворення може мати різні причини. Наприклад, використання старих ідей для вирішення аналогічних завдань історичного розвитку (наприклад, використання правових ідей римських юристів за середньовіччя).

Четвертою закономірністю розвитку політико-правових вчень є взаємодія доктрин протилежних класів, соціальних груп. Кожний клас, соціальна група прагне заперечити ворожу їм ідеологію, представити свій світогляд як єдино правильний, який відповідає справедливості, прогресові, загальному благу.

Основне завдання всякої ідеології - боротьба за вплив на суспільну свідомість. Ця боротьба - важливий стимул розвитку самих доктрин. Кожна з них доповнюється доводами, аргументами, запереченнями, зорієнтованими на ідейний арсенал противника. Успіхи передової політичної теорії, ріст її популярності спонукає захисників старого ладу, реакційних ідеологів перебудувати старі концепції в дусі нових ідей.

Нові ідеї у власній інтерпретації використовуються для обгрунтування старих політичних систем. Так, у період розкладу і кризи феодалізму ряд прихильників кріпосного ладу, враховуючи стрімкий ріст популярності та авторитету революційної ідеології Просвітництва, падіння престижу і переконливості теологічних доводів, зробили спробу обґрунтувати абсолютизм, кріпацтво, станову нерівність та інші устої феодалізму за допомоги окремих ідей і положень прогресивної ідеології (наказ Катерини II, твори Щербато-ва та ін.). Ці ідеї та положення, привнесені в чужу їм ідеологічну систему, ставали способом обґрунтування і маскування реакційних ідей.