1. Субсидування споживачів на цільовій основі.

Таке субсидування дозволяє збільшувати попит на найважливіші послуги. До цільових субсидій відносяться стипендії, кредити на отримання освіти, житлові кредити, медичне страхування, фінансова підтримка малозабезпечених верств населення і т. п.

2. Субсидування виробників послуг.

Воно має на меті збільшити пропозицію на ринку послуги, може здійснюватися у вигляді фінансової підтримки закладів культури, освіти, охорони здоров'я, спорту и т. п. Джерелом такого субсидування є державний або муніципальний бюджет, а також різні цільові програми федерального, регіонального або муніципального рівня.

3. Державна власність на фактори виробництва.

Регулюючий вплив держави на розвиток галузей невиробничої сфери повинен мати певні межі. Наприклад, необхідність впровадження безкоштовних послуг та обмежений обсяг інвестиційних джерел можуть привести до виникнення дефіциту, нормуванню й черговості споживання послуг. Уникнути цих недоліків дозволяє ринок платних послуг. Але його активний розвиток може супроводжуватися ціновою дискримінацією малозабезпечених верств населення і відсутністю можливості придбання послуги для значної частини споживачів. У галузях невиробничої сфери, націлених на задоволення першочергових потреб людини, найважливіших з точки зору його життєдіяльності, такий розвиток ринкових відносин абсолютно неприпустимий.

Значна частина галузей сфери послуг (у першу чергу виробничих послуг) отримує ефективний розвиток в умовах дії ринкового механізму, заснованого на реалізації платних послуг. Ринок платних послуг розглядається у сукупності з товарним ринком і підпорядковується дії законів, властивих ринковим відносинам. Але між ринком платних послуг і товарним ринком немає повної тотожності. Їх відмінності обумовлені специфікою послуг як товару особливого роду, а також специфікою економічних відносин, які формуються на ринку платних послуг.

Економічні відносини, що діють на ринку послуг, відрізняються, по-перше, більш сильною мотивацією у економічній поведінці ринкових суб'єктів. Стосовно споживача вона пов'язана з намаганням досягти певного соціального статусу. Утвердження соціальної престижності виступає на ринку послуг одним із найважливіших факторів формування попиту. Такою мотивацією, наприклад, є намагання прилучитися до образу життя середнього класу або добре забезпечених верств населення.

Що стосується виробників, то і їх економічна поведінка значною мірою обумовлена соціальними мотивами. Так як виробництво послуг може здійснюватися малими підприємствами, функціонування яких не потребує таких значних інвестицій, як у сфері матеріального виробництва, то виробник має більше шансів у самовираженні своєї особи й утвердженні соціальної престижності. Така мотивація виступає одним із факторів збільшення пропозицій на ринку послуг.

Іншою особливістю ринку платних послуг є широка можливість для економічних експериментів. Тут формуються, зокрема, умови для застосування сучасних форм господарювання, пошуку нових форм.

Так, у Росії отримали розповсюдження такі форми господарювання, як кооперація, оренда и т. п. Доцільно сполучати різні форми і методи ведення господарської діяльності, це дозволяє забезпечити гнучкість і адаптованість ринку послуг, збалансувати ринковий попит і пропозицію.