2.3. Класифікація послуг.

Споживчі послуги — це дії, що забезпечують певний корис­ний ефект для споживача. Вони підрозділяються на три найбільш поширені категорії:

• послуги з оренди товарів (наприклад прокат туристичного спорядження);

• послуги, що стосуються власного то­вару споживача (наприклад лагодження одягу та взуття);

• особисті послуги (наприклад індивідуальне навчання або консультування).

Детальнішу класифікацію типів послуг пропонує В.Д. Маркова: виробничі, розподільні, професійні, споживчі (масові), гро­мадські.

З виробничими послугами пов'язують: інжиніринг, лі­зинг, обслуговування (налагодження) обладнання, підготовку продукції до виробничого використання та ін. Послуги виробничого призначення стосуються об'єктів, що не присутні в готовому виробі.

До розподільних відносять послуги торгівлі, транспорту.

Професійні послуги, як правило, надають банки, страхові, фі­нансові, консультативні, рекламні та інші фірми.

Зі споживчими послугами ототожнюють дії, що сприяють бла­гоустрою домашнього господарства та можливості розважитися у вільний час.

Громадськими вважають послуги телебачення, радіо, освіти, культури.

За функціональною ознакою послуги, що традиційно надаються в Україні, можна підрозділити на дві групи — матеріальні та нема­теріальні.

До матеріальних послуг, результати яких здебільшого мають предметну форму, належать послуги побутові, транспортні, торгові, громадського харчування, комунальні. Вони забезпечують задоволення матеріально-побутових потреб, сприяють збільшенню вільного часу споживачів.

Із нематеріальними послугами пов'язу­ють послуги з охорони здоров'я, культури, мистецтва, туризму, фі­зичної культури, спорту, освіти, санітарно-курортного обслугову­вання. З їхньою допомогою забезпечуються моральний та фізичний розвиток особистості, збереження її здоров'я.

Послуги також є об'єктами продажу, однак нематеріальна форма та мінливість багатьох з них роблять вибір споживача складнішим, ніж у разі реального товару. Крім того, у багатьох випадках неможливо відокремити виробника від його послуги, а сама природа послуг не передбачає їхнього зберігання і збільшує ризик господарських втрат через несвоєчасне використання (на­приклад не зайнятий номер в готелі). Виробник послуг має тісні­ші та більш індивідуалізовані контакти зі споживачем, ніж виро­бник інших товарів.

Питання для самоконтролю

1. Що таке товар з точки зору економічної теорії?

2. Надайте визначення товару та послузі як категорії маркетингу.

3. Які види та рівні товарів Вам відомі? Охарактеризуйте їх.

4. Які види послуг Вам відомі? Охарактеризуйте їх.

5. У чому різниця між товаром та послугою з точки зору маркетингу?

Завдання для самостійного виконання

На прикладі самостійно обраного товару чи послуги опишіть три різних рівні товару: за задумом, у реальному виконанні, з підкріпленням.

Тема 3. Ціна в системі ринкових характеристик товару

3.1. Ціна як економічна категорія

Ціна є досить складною економічною категорією. ЇЇ ве­личина може коливатися у певних межах під впливом багатьох факторів. Нижня межа ціни визначається витратами на виробни­цтво та реалізацію продукції. Їх заведено поділяти на постійні, змінні та валові. До постійних відносять ту частину загальних ви­трат, яка залишається незмінною незалежно від коливань обсягів виробництва (наприклад плата за оренду приміщень та їх охоро­ну). Витрати, що змінюються залежно від масштабів виробницт­ва, вважають змінними. Підсумок постійних та змінних витрат визначає їх валовий розмір.

У ринковій економіці ціна товару має відшкодовувати валові витрати виробництва та обороту і давати певний прибуток. Максимальна величина ціни визначається по­питом. Ціна і попит мають обернену пропорційність. Для біль­шості товарів показники попиту за зростання ціни зменшуються і навпаки. Кількісний вираз цієї залежності визначається з допомо­гою показника цінової еластичності (Ец). Він обчислюється як співвідношення зміни попиту (у відсотках) до зміни ціни (у від­сотках) за формулою

Ец ,

де с , с — відповідний обсяг початкового і кінцевого попиту;

ц , ц — відповідний рівень початкової і кінцевої ціни.

Як бачимо з формули, еластичність попиту за ціною визначає­ться співвідношенням різнозначних величин і має від’ємне зна­чення. Вона відбиває чутливість покупців до змін у цінах через коливання обсягів товарів, що реалізуються. У зв’язку з цим для оцінки еластичності беруть до уваги її абсолютну величину в до­датних величинах. Якщо показник Ец більший за одиницю, — попит еластичний і навіть незначна зміна ціни спричинятиме йо­го суттєве коливання. Коли показник Ец менший за одиницю, має місце нееластичний попит. Якщо Ец дорівнює одиниці — попит вважається унітарним. У цьому разі рівні змін попиту і ціни збі­гаються. Коливання попиту визначається як економічними чин­никами (платоспроможністю покупців, взаємозамінністю товарів), так і суто психологічними моментами, що залежать від особливо­стей окремих ринкових сегментів. Ці головні принципи і мають визначати цінову політику фірм, впливати на рішення щодо ве­личини цін на окремі товари.

Отже, узагальнюючи, можна стверджувати, що ціни є чутливим індикатором кон’юнктури ринку, а також його маркетинговим ре­гулятором. З допомогою останнього забезпечується необхідний вплив на попит та пропонування, структуру та місткість ринку, ку­півельну спроможність національної валюти, оборот товарних запа­сів, обмеження споживання ресурсів та стимулювання виробництва.