10.3. Визначення ефективності товарно-асортиментної політики

Важливим елементом системи впровадження товарно-асортиментної політики є її ефективність. Щоб визначити ефективність товарно-асортиментної політики торговельно­го підприємства, необхідно встановити рівень відповідності існуючого асортименту оптимальному (базовому). Чим вищий цей рівень, тим вища ефективність товарно-асортиментної політики.

Мето­дика кількісної оцінки стану товарного асортименту базуєть­ся на розрахункових показниках. Класифікувати показники можна за певними ознаками. В основу розробки показників, що характеризують стан асортименту продоволь­чого магазину, покладено методичні підходи І. Ліфіца [4, с.1].

Абсолютний - показник, який визначено шляхом підрахун­ку сукупностей товару. Причому як сумарність товару можна враховувати групи, види, різновиди товарів. Слід розрізняти два види абсолютного показника: фактичний і базовий. Фак­тичний показник характеризує фактичний стан набору това­рів, базовий - бажаний.

Наприклад, якщо магазин має 24 групи продовольчих това­рів, а споживач хоче «бачити» 40, то це означає, що фактичний показник повноти (П ) дорівнює 24, базовий (П ) - 40.

Відносний показник стану асортименту - показник, який отримують шляхом порівняння фактичного і базового показ­ників. Відносний показник визначають у вигляді коефіцієнта (К ), значення якого знаходиться у межах від 0 до 1. Чим ближ­че значення до 1, тим більш позитивною є оцінка характерис­тики асортименту.

У більшості випадків К_в визначають за формулою:

К_в = ,

де - фактичний абсолютний показник і-ї характеристики;

, - базовий абсолютний показник і-ї хактеристики.

Для нашого прикладу К_в = 24 : 40 = 0,6.

Статичні показники характеризують стан асортименту за якийсь про­міжок часу - декаду, місяць, квартал, рік. Поряд з цим розра­ховують їх усереднене значення. Наприклад, показник повно­ти асортименту встановлюється у якийсь визначений день, або усереднений в результаті визначення в різні дні декади. До статичних показників належать показники широти, повно­ти та структури.

Динамічні показники вказують на зміну асортименту протягом певного періоду часу. До них відносять показник стабільності, який характеризує коливання асортименту про­тягом місяця, кварталу, року; показник оновлення, який вста­новлює виміри «вікового» складу асортименту, як правило, на проміжку року або більшого проміжку часу. Належність показників асортименту до групи статичних не виключає їх використання для оцінки асортименту в динаміці і застосу­вання в розрахунках динамічних показників. Так, для аналізу динаміки структури асортименту складають набір відносних показників за декілька років. У розрахунках показників ста­більності й оновлення спираються на показники повноти у відповідні моменти часу.

Широта асортименту - кількість видів, різновидів та найменувань однорідних груп. Абсолютний показник широ­ти - кількість сукупностей товару в асортименті, що виділені за певною ознакою. Основою для аналізу цієї властивості є класифікаційні групування.

Методика розрахунку коефіцієнта широти містить як базо­вий показник кількісний склад набору товару, що зафіксовано на ринку, у каталозі або стандарті.

Коефіцієнт широти визначають за формулою:

К_ш = ,

Де: К_ш - коефіцієнт широти;

- фактичний показник видів, різновидів та найменувань товарів;

- базовий показник видів, різновидів та найменувань товарів.

Показник повноти - це, як правило, загальна кількість різновидів певного товару. Показники повноти асортименту можуть бути фактичні та базові. Фактичний показник харак­теризується фактичною кількістю видів, різновидів та найме­нувань товарів, однорідної групи, а базовий - установленою або запланованою кількістю. Коефіцієнт повноти ( ) розра­ховують як відношення фактичного показника до базового.

Показник структури асортименту. Абсолютний показ­ник (фактична структура) являє собою ряд часток (у відсо­тках) сукупностей товарів від обсягу пропозиції. У методиці оцінки раціональності структури асортименту необхідно врахувати три моменти: спосіб розрахунку частки товару, вибір базового значення як критерію оптимальної структури асортименту, вибір показника раціональності структури.

Частку товару слід розраховувати виходячи із обсягу над­ходжень у натуральних одиницях. У противному разі, під час розрахунку частки від обсягу у вартісних показниках частка дорогих виробів буде завищуватися, а частка дешевих, відпо­відно, занижуватися. І чим більший перепад у ціні товарів, тим більше неточності у значенні частки.

Раціональною структурою асортименту можна вважати таку, яка відповідає структурі попиту. Структуру асортимен­ту, що відображає структуру попиту і відібрану за базу для порівняння, можна називати бажаною структурою. Остання визначається за даними опитування покупців.

Відповідність фактичної структури бажаній характеризує ступінь раціональності структури асортименту і називається коефіцієнтом структури К_с. Для його розрахунку необхідно зіставити частки фактичної та бажаної структур таким чином, щоб результат кожного зіставлення був меншим або дорівню­вав одиниці. У результаті отримуємо коефіцієнти співвідно­шення, усереднене значення яких є показником раціональ­ності структури асортименту. Чим ближче цей показник до одиниці, тим ефективніше структура асортименту.

Розрахунок коефіцієнта стійкості здійснюють за форму­лою:

К_ст = 1 - ,

де К_ст – коефіцієнт стійкості;

Q_n - кількість різновидів това­рів, яких нема у продажу на момент перевірки;

п - кількість перевірок;

а - кількість різновидів товарів, що передбачені розробленим асортиментним переліком.

Розглянута система показників асортименту дозволяє визначити відхилення фактичного стану від бажаного. Впли­ваючи на фактори, які впливають на асортимент, можна усу­нути ці відхилення з метою приведення його у відповідність до споживчого попиту.