5. Головні завдання бюджетної політики.

До основних засад проведення бюджетної політики в Україні належать: збільшення обсягу грошових надходжень до доходів бюджету; скорочення взаємозаліків та інших негрошових витрат; оптимізація видатків державного бюджету; обмеження зростання державного боргу; скорочення дефіциту державного бюджету; зміцнення місцевих бюджетів та ін. Організація та ефективність проведення такої політики впливають на інфляційні процеси, валютний курс, обсяги і напрями використання кредитних ресурсів, залучення іноземних капіталів, державний борг, розвиток окремих галузей економіки, фінансування підприємницької діяльності та ін.

Бюджетна політика охоплює операції з формування, розподілу і використання коштів державного бюджету з метою досягнення необхідних результатів. Бюджетна політика проводиться на різних рівнях: загальнодержавному, республіканському і місцевому, на кожному з яких вона має певні особливості. Разом з тим, цей різновид політики на рівні окремого бюджету тісно пов'язаний з іншими бюджетами. Першочергове значення в розвитку бюджетної політики належить її проведенню на макроекономічному (загальнодержавному) рівні. Перш за все така політика проводиться в процесі формування доходів бюджетів. У ході и здійснення визначають:

– перелік та межі податкових надходжень;

– пільги з оподаткування галузей, підприємств і певних груп населення;

– форми та обсяги неподаткових доходів;

– межі проведення операцій державних органів управління з капіталом;

– джерела формування доходів бюджетних цільових фондів;

– напрями і обсяги офіційних трансфертів;

– граничні величини державних внутрішніх та зовнішніх запозичень;

– умови надання, обсяги та механізми стягнення державних гарантій за кредити;

– умови проведення управління державним боргом;

– порядок реструктуризації та списання заборгованості (недоїмки) до бюджетів;

– джерела формування коштів установ і організацій, які утримують за рахунок державного бюджету.

У процесі розподілу коштів державного бюджету за допомогою бюджетної політики визначають і закріплюють видатки за основними розпорядниками. Таким чином фінансують державні витрати на утримання органів державного управління, оборони, розвиток освіти і науки, народного господарства, захист навколишнього середовища, обслуговування державного боргу та ін. Державні видатки відіграють важливу роль у проведенні структурної перебудови економіки, розвитку підприємницької діяльності, вирішенні соціальних проблем.

Проблема бюджетної політики України постає особливо гостро на сучасному, кризовому етапі розвитку економіки країни. Виконання бюджету стало одним з основних завдань уряду, оскільки бюджет є основною рушійною силою всіх важливих сфер економіки. Дослідження ефективності бюджетної політики України є досить актуальним, оскільки від того, наскільки вдало і ефективно вона буде реалізована, залежить економічний розвиток країни.

Дослідження бюджетної політики в кризових умовах, її склад та рівень виконання широко відображені у публікаціях багатьох вітчизняних вчених, серед яких: О.Блінова, Т.Жибер, С.Юрій, Н.Ярошевич. Дані вчені зосереджуються на проблемних питаннях бюджетої політики, серед яких: недосконалість бюджетної політики через невирішене питання її соціальної спрямованості та інвестиційної привабливості; нехтування регулюванням економічних циклів при формуванні бюджету на відповідні роки; нарощення темпів інфляції, суперечності між дохідною і видатковою частинами бюджету.

Основні напрями бюджетної політики на 2013 рік ґрунтуються на положеннях Програми економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" та прогнозних і програмних документів економічного та соціального розвитку України.

Реалізація бюджетної політики спрямована на забезпечення сталого розвитку національної економіки у 2013 році, підвищення стандартів життя і рівня добробуту громадян, сприяння збалансованому розвитку конкурентоспроможної економіки, забезпечення фінансової стабільності держави та здійснення заходів із зменшення рівня "доларизації" економіки, підвищення ефективності виконання програм імпортозаміщення, розвиток виробництва вітчизняних товарів, ефективний захист внутрішнього ринку та підтримку експорту, модернізацію інфраструктури та базових секторів економіки, забезпечення екологічної безпеки, оптимізацію соціального захисту населення в результаті підвищення його рівня та адресності.

Пріоритетами національної економічної політики є надання державної підтримки підприємствам, що реалізують інноваційні проекти або використовують у своїй діяльності інноваційні технології, а також збільшення обсягів виробництва базових галузей економіки (зокрема, сільського господарства, вугільної промисловості, машинобудування і виробництва мінеральних добрив).

Основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2013 рік

Під час визначення Основних напрямів бюджетної політики на 2013 рік враховано основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України:

• валовий внутрішній продукт номінальний - 1687,8 млрд гривень;

• валовий внутрішній продукт реальний, темпи зростання - 104,5 відсотка;

• індекс споживчих цін (грудень до грудня попереднього року) - 105,9 відсотка;

• індекс цін виробників (грудень до грудня попереднього року) - 106,3 відсотка;

• фонд оплати праці найманих працівників і грошового забезпечення військовослужбовців - 505,8 млрд гривень;

• рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці, - 7 відсотків.

Для розрахунку бюджетних показників використовуватимуться припущення щодо офіційного обмінного курсу гривні до долара США у середньому за рік та на кінець року, враховані в розрахунках основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України на 2013 рік, що передбачають поступове підвищення гнучкості обмінного курсу гривні в міру відновлення фінансової системи України та удосконалення механізмів монетарної трансмісії зміни відсоткових ставок.

Зазначені макропоказники можуть бути уточнені після опублікування звітної статистичної інформації за 2011 рік, оперативних даних щодо поточного стану соціально-економічної ситуації у 2012 році та враховані під час підготовки проекту Державного бюджету України на 2013 рік.

Основні завдання бюджетної політики

Подльша стабілізація державних фінансів передбачає:

• утримання граничного обсягу дефіциту державного бюджету в межах 0,8-1 відсотка валового внутрішнього продукту;

• здійснення державних запозичень до загального фонду державного бюджету в межах обсягів погашення державного боргу переважно шляхом здійснення внутрішніх запозичень;

• фінансування дефіциту загального фонду державного бюджету в межах надходжень від приватизації державного майна;

• фінансування дефіциту спеціального фонду державного бюджету за рахунок кредитів (позик), що залучаються державою від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних програм (проектів);

• утримання обсягу державного боргу на економічно безпечному рівні - не більш як 25 відсотків валового внутрішнього продукту (у 2012 році враховано 27,7 відсотка);

• здійснення операцій з активного управління державним боргом, включаючи управління ліквідністю коштів єдиного казначейського рахунку і коштів валютних рахунків державного бюджету;

• надання державних гарантій в обсязі не більш як 1 відсоток валового внутрішнього продукту для реалізації виключно інвестиційних та інноваційних проектів, що мають стратегічне значення та реалізація яких сприятиме розвитку економіки України;

• збереження з урахуванням вимог податкового законодавства частки перерозподілу валового внутрішнього продукту через зведений бюджет на рівні не вищому, ніж враховано у Державному бюджеті України на 2012 рік;

• встановлення розміру прожиткового мінімуму та рівня його забезпечення, мінімальної заробітної плати, посадового окладу працівника першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки на основі зростання показників реального сектору економіки та індексу споживчих цін, а також відповідно до статей 9 і 10 Закону України "Про оплату праці" з урахуванням структурних реформ в економіці і необхідності скорочення існуючого розриву між розміром тарифної ставки (посадового окладу) працівника першого тарифного розряду Єдиної тарифної сітки та мінімальною заробітною платою з метою досягнення у 2014 році рівності зазначених показників;

• встановлення державних соціальних гарантій на основі оновленого прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення;

• послідовне підвищення рівня оплати праці у бюджетній сфері, включаючи державних службовців та військовослужбовців;

• підвищення рівня стипендіального забезпечення студентів вищих навчальних закладів та учнів професійно-технічних навчальних закладів, а також забезпечення перегляду порядку призначення та виплати стипендій з метою посилення мотивації до успішного навчання;

• спрямування бюджетних коштів на створення першого робочого місця для молоді та працевлаштування випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів, у тому числі в сільській місцевості, забезпечивши підвищення ефективності використання таких коштів;

• здійснення за рахунок коштів державного бюджету заходів, пов’язаних з наданням соціального житла малозабезпеченим верствам населення та окремим категоріям громадян, визначеним законодавством;

• продовження виконання зобов’язань держави з поступової компенсації громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадного банку СРСР;

• підвищення рівня соціального захисту малозабезпечених верств населення та надання соціальних послуг людям похилого віку, інвалідам, сім’ям з дітьми та дітям-сиротам, малозабезпеченим сім’ям та дітям, позбавленим батьківського піклування;

• запровадження механізму фінансового забезпечення соціальних послуг за принципом "гроші ходять за одержувачем послуг";

• удосконалення порядку призначення, перерахунку та індексації пенсії, створення рівних умов індексації пенсії незалежно від підстави її призначення;

• забезпечення прямого зв’язку між соціальними пільгами та джерелами і механізмом відшкодування їх вартості надавачам, перехід до надання адресної соціальної допомоги та поступової монетизації соціальних пільг з упорядкуванням переліку отримувачів таких пільг і встановленням економічно та соціально обґрунтованих нормативів споживання відповідних послуг;

• належне фінансове забезпечення гарантованих державою пільг та компенсацій за пільгове перевезення окремих категорій громадян, забезпечивши встановлення нормативних вимог до розрахунків втрат підприємств внаслідок пільгових перевезень;

• запровадження принципу фінансової самостійності вищих навчальних закладів, насамперед шляхом законодавчого врегулювання переходу від утримання таких закладів до оплати за рахунок бюджетних коштів виключно вартості освітянських послуг за державним замовленням та надання цим закладам статусу небюджетних установ;

• формування державного замовлення на підготовку фахівців, науково-педагогічних та робітничих кадрів, на підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів на основі цільового підходу і прогнозу потреб ринку праці (включаючи запровадження єдиного стандарту вартості навчання одного фахівця та державних стандартів вищої та професійно-технічної освіти);

• вдосконалення бюджетного механізму управління науковою та науково-технічною діяльністю шляхом оптимізації системи бюджетних наукових установ за результатами оцінки ефективності їх діяльності та формування державного замовлення у цій сфері відповідно до сучасних вимог інноваційного розвитку економіки;

• удосконалення системи формування і виконання державного замовлення на виробництво видавничої продукції, створення та розповсюдження національних фільмів, а також на виробництво і трансляцію телерадіопрограм;

• оптимізацію структури і чисельності військових формувань та правоохоронних органів, забезпечення пріоритетного спрямування бюджетних коштів на відновлення і розвиток озброєння та військової техніки, бойову підготовку військ, використовуючи вітчизняні розробки, високі технології і виробничі потужності оборонно-промислового комплексу;

• підвищення якості та ефективності витрат розвитку бюджету шляхом спрямування таких коштів переважно на реалізацію пріоритетних інвестиційних програм (проектів) з урахуванням оцінки їх економічної ефективності;

• фінансове забезпечення реконструкції та будівництва централізованих систем водопостачання та водовідведення;

• спрямування видатків бюджету на вирішення питань енергоефективності та енергозбереження, насамперед з метою заощадливого витрачання енергетичних ресурсів у бюджетній сфері.

Реалізація податкової політики передбачає розроблення та внесення змін до Податкового кодексу України з метою:

• зміни ставок оподаткування, визначених в абсолютних значеннях, з урахуванням індексів споживчих цін, індексів цін виробників промислової продукції щодо деяких податків і зборів;

• розширення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для зміцнення фінансової основи місцевих бюджетів;

• адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

• підписання конвенцій про уникнення подвійного оподаткування з іншими державами;

• вжиття комплексу заходів щодо вдосконалення законодавства з питань митного контролю, митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі з метою недопущення ухилення від сплати митних платежів;

• удосконалення взаємодії податкових та митних органів у частині поліпшення адміністрування платежів до бюджету та уникнення необґрунтованих втрат доходів бюджету;

• зменшення податкового навантаження на суб’єктів господарювання та удосконалення системи адміністрування податків, що сприятиме збільшенню обсягів власних коштів підприємств, які можуть бути спрямовані на інвестиційні цілі;

• детінізацію економіки і доходів громадян, що забезпечить збільшення надходжень бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування без посилення фіскального навантаження;

• забезпечення належного контролю за правомірністю отримання податкових пільг суб’єктами господарювання та цільовим використанням таких пільг;

• своєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування, згідно з вимогами Податкового кодексу України та недопущення виникнення заборгованості бюджету з відшкодування цього податку;

• посилення контролю за справлянням акцизного податку на спирт, лікеро-горілчану продукцію та тютюнові вироби, насамперед шляхом вжиття заходів щодо недопущення їх підпільного виробництва та контрабандного ввезення таких підакцизних товарів на територію України;

• інтенсифікацію процесу стягнення податкового боргу.