Питання 8. Процес монетизації економіки

Проблема монетизації економіки полягає в доведенні маси грошей в обороті до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів та послуг, погашення боргових зобов’язань. Вирішення цієї проблеми забезпечується урівноваженням попиту і пропозиції грошей на грошовому ринку, незалежно від фактичного обсягу грошової маси в обороті. Якою б мірою грошова маса не змінилася, якщо пропозиція грошей відповідає попиту, наявна грошова маса є об’єктивною, тобто не надмірно великою чи малою.

2

100

Про достатність монетизації ВВП, а значить всієї економіки, можна судити не за відхиленням фактичного її рівня від нормативного, а за динамікою деяких індикаторів ринку, насамперед середнього рівня цін, середньої процентної ставки, стану платіжної дисципліни, рівня ліквідності банків.

1999 2009

Ціновий тренд 1, позначений горизонтальною лінією, свідчить про нормальну монетизацію економіки, коли попит і пропозиція збалансовані так, що рівноважний рівень цін тривалий час залишається незмінним. Ціновий тренд 2, позначений висхідною лінією, свідчить про надмірну монетизацію економіки, через що урівноваження попиту і пропозиції на товарних ринках щороку відбувається на більш високому рівні цін. Ціновий тренд 3, позначений низхідною лінією, свідчить про недостатню монетизацію економіки. За цих умов попит на товарних ринках і середній рівень цін будуть знижуватися.

Показник фактичного стану монетизації ВВП розраховують як частку від ділення обсягу грошової маси, що є в обороті на кінець року, до номінального річного обсягу ВВП:

Км =М / ВВП, де Км – рівень монетизації; М – маса грошей на кінець року, взята за агрегатом М3; ВВП – річний номінальний обсяг ВВП.

Питання 9. Суть закону грошового обігу

Суть закону грошового обігу полягає в тому, що в обігу на певний відрізок часу має перебувати грошей не більше, ніж це потрібно для оплати товарів і послуг за поточними ринковими цінами.

Цей закон, виходячи із “рівняння обміну” Фішера, може бути виражений формулою:

М=∑P*Q/V, де М – кількість грошей, необхідних для обігу; P*Q – сума цін товарів, що реалізується за певний період; V – швидкість обігу грошей у цьому періоді.

Отже, кількість грошей, необхідних для обігу, змінюється прямо пропорційно сумі цін товарів та послуг, що реалізуються, й обернено пропорційна швидкості обігу грошей.

Кількість грошей, необхідних для обігу (М) може бути обчислена за розгорнутою формулою:

М=∑Р*Q-K-П-ВП/V, де К – сума продажів товарів і послуг в кредит; П – сума платежів, строк оплати яких настав; ВП – сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів.

Отже, на кількість грошей, необхідних для обігу, впливають різноманітні чинники, які безпосередньо витікають з умов розвитку виробництва та обміну.

За умов, коли товарне виробництво та обіг обслуговуються повноцінними металевими грішми, діє закон обігу металевих грошей, регулятором кількості яких в обігу виступають скарби або їх нагромадження. В основі паперово-грошового обігу лежить специфічний закон обігу паперових грошей, за яким вартість усіх випущених в обіг паперових грошей визначається вартістю тієї кількості товарів і послуг, яка необхідна в певний час обігу.

Специфічність закону обігу паперових грошей зводиться до того, що випуск паперових грошей повинен бути обмежений тією їх кількістю, яка об’єктивно необхідна для забезпечення потреб економіки: Мф=Мн, де Мф – фактична маса грошей в обігу; Мн – об’єктивно необхідна маса грошей для обігу.