Питання 5. Маса грошей, що обслуговує грошовий обіг.

Грошова маса - це сукупність залишків грошей у всіх їх формах, які є в розпорядженні суб'єктів грошового обігу в певний момент. Для визначення обсягу та структури грошової маси застосовується відповідний набір грошових агрегатів (це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне угрупування ліквідних активів).

Питання 6. Грошові агрегати

Для оцінки кількісних змін грошового обігу та розробки адекватних заходів грошово-кредитного регулювання використовуються показники структури грошової маси, що називаються грошовими агрегатами. Для визначення обсягу та структури грошової маси в банківській практиці застосовується відповідний набір грошових агрегатів – М0, М1, М2, М3.

Грошові агрегати формуються на основі таких концепцій:

• грошова маса охоплює не тільки гроші готівкою, а й депозитні гроші;

• сукупна грошова маса охоплює також банківські вклади, депозити та цінні папери з фіксованим доходом;

• сукупна грошова маса поділяється на ту, що перебуває в обігу, і ту, яка нагромаджується, виконує функцію збереження вартості.

М0 – готівка поза банками.

Грошовий агрегат М1 включає готівкові гроші (банкноти, монети) та банківські вклади до запитання. Готівка – сукупність засобів платежу, якими розпоряджаються економічні агенти, щоб у потрібний момент здійснити видатки та розрахуватися з боргами. Вклади до запитання (депозитні гроші) – вклади фізичних і юридичних осіб на депозитних рахунках у комерційних банках, кошти з яких можуть бути передані іншим особам у вигляді відповідних платежів, що здійснюються за допомогою чеків або електронних грошових переказів.

Грошовий агрегат М2 включає грошові форми агрегату М1, строкові та заощаджувальні вклади в комерційних банках, а також короткотермінові державні цінні папери.

Грошовий агрегат М3 охоплює грошові форми агрегату М2 плюс депозитні сертифікати, ощадні вклади у спеціалізованих кредитних установах та фінансові активи (довгострокові активи у формі цінних паперів).

Питання 7. Швидкість обігу грошей

Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал).

Використовуючи рівняння Фішера, величину швидкості обігу грошей (V) можна визначити за формулою:

V=P*Q/M, де

P – середній рівень цін на товари та послуги; Q – фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді; М – середня маса грошей, що перебуває в обігу за даний період.

Швидкість обігу грошей перебуває під впливом багатьох чинників, які можна об’єднати у дві групи:

• чинники, що визначають платоспроможний попит (зміна попиту на гроші, розвиток структури та якості споживання, культурних потреб населення);

• чинники, що діють на боці пропозиції (розвиток суспільного виробництва, товарообігу, інфраструктури ринку, кредитної системи).

Вплив чинників пропозиції на швидкість грошового обігу визначається інтенсивністю тих економічних процесів, які він обслуговує:

• глибина поділу суспільної праці: чим глибший поділ праці і вища її продуктивність, тим частіше і більше продаватиметься і купуватиметься товарів, що зумовлює прискорення грошового обігу;

• величина і швидкість руху товарних потоків на стадії обміну, розвиток ринкових зв’язків, кредиту та збалансованість ринку;

• зростання ефективності суспільного виробництва зменшує період нагромадження вартостей, прискорюючи повернення грошей в обіг;

• розвиток економічної інфраструктури: транспорту, торгівлі, банківської справи тощо.

Показник швидкості обігу грошей є змінною величиною: прямо пропорційною до величини ВВП, та обернено пропорційною до пропозиції грошей. Прискорення обігу грошей компенсує їх масу в умовах збільшення обсягів ВВП, коли зростаюча потреба в грошах задовольняється без додаткового випуску. За умови розбалансованості економіки, коли грошовий попит випереджає товарну пропозицію, прискорення грошового обігу стає додатковим інфляційним чинником.

Уповільнення грошового обігу розширює місткість його сфери, що позитивно впливає на його стан за незмінного обсягу товарообігу. Тому заходи щодо сповільнення грошового обігу завжди є складовою антиінфляційних програм.