Питання 6. Платіжна система

Платіжна система – визначена сукупність принципів, норм, інструментів та механізмів, на підставі яких здійснюється організація безготівкових платежів Україні. Вона містить велику кількість конкретних вимог і правил, яких повинні дотримуватися всі учасники платіжних відносин – від порядку відкриття рахунків в банках для учасників платежів до порядку завершення платежів між банками через структури центрального банку.

Існують:

1. Внутрішньодержавна платіжна система — платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу коштів виключно в межах України. 2. Міжнародна платіжна система — платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу; 

Основними вимогами до платіжної системи є: ефективність, надійність, оперативність, економічність, зручність та безпечність.

Питання 7. Грошово-кредитна політика держави.

Грошово-кредитна політика - це комплекс заходів у грошово-кредитній сфері, спрямованих на забезпечення економіки стабільною національною грошовою одиницею (валютою), на контролювання (стримування) інфляції, стимулювання економічного зростання, забезпечення високого рівня зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Суб'єктами проведення грошово-кредитної політики з боку держави виступають центральний (Національний) банк країни, Міністерство фінансів, державна скарбниця, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, установи зі страхування депозитів тощо. Центральний (національний) банк є основним (центральним) суб'єктом здійснення державної грошово-кредитної політики

Існують два типи грошово-кредитної політики:

o "політика дорогих грошей";

o "політика дешевих грошей",

Політика "дорогих грошей" реалізується шляхом зменшення грошової пропозиції для того, щоб стримувати сукупний суспільний попит у випадку загрози інфляційного зростання економіки.

Політика "дешевих грошей" здійснюється шляхом збільшення грошової пропозиції для того, щоб стимулювати сукупний суспільний попит, а отже, і виробництво у випадку економічної стагнації та спаду виробництва, тобто за умов неповної зайнятості.

Залежно від напряму та темпів зміни пропозиції грошей та рівня процента розрізняють такі види грошово-кредитної політики:

• експансійна;

• рестрикційна.

За експансійної політики допускається неконтрольоване, довільне зростання пропозиції грошей, через що гроші стрімко “дешевіють”. Наслідком такої політики неминуче стає інфляція, темпи якої швидко зростають, у зв’язку з чим її ще називають політикою інфляції.

За політики грошово-кредитної рестрикції допускається стрімке, не досить зважене скорочення пропозиції грошей, через що гроші стрімко “дорожчають”, сукупний попит скорочується, провокуючи зниження рівня цін і падіння економічної активності. Цю політику називають політикою дефляції.