
- •2. Білки молока 66
- •Тема 1. Властивості розчинів біополімерів, як високомолекулярних сполук
- •1.1. Природні біополімери
- •Одержання біополімерів
- •1.3. Деякі властивості вмс
- •1.4. Набухання та розчинення
- •1.5. Молекулярно-масові розподілення біополімерів
- •1.6. Драглі полімерів
- •Пластифікація полімерів
- •Тема 2. В’язкість розчинів вмс
- •В’язкість розчинів вмс
- •Поліелектроліти
- •Білки як поліелектроліти
- •Ізоелектрична точка білків
- •2.5. Колоїдний захист
- •2.6. Біологічне значення онкотичного тиску
- •Тема 3. Набухання високомолекулярних сполук
- •3.1. Явище набухання полімерів. Значення в природі та техніці
- •3.2. Вплив форми макромолекул полімерів
- •3.3. Ентропійний характер набухання
- •3.4. Стадії набухання та розчинення полімерів
- •Тема 4. Термодинаміка розчинення
- •Термодинамічна характеристика процесу розчинення вмс.
- •Вплив природи розчинника і полімеру на значення термодинамічних показників процесу розчинення
- •Тема 5. Дублення
- •5.1. Дублення
- •5.2. Вулканізація
- •5.3. Деструкція полімерів
- •5.4. Механічна деструкція
- •5.5. Термічна деструкція
- •5.6. Фотохімічна деструкція
- •5.7. Ультразвукова деструкція
- •Лабораторна робота №4-5
- •1. Лактоза молока
- •2. Білки молока
- •Лабораторна робота №12
- •Глосарій
5.6. Фотохімічна деструкція
Фотохімічна деструкція протікає під дією світлової енергії з різних джерел. Обрив молекулярного ланцюга відбувається в результаті поглинання енергії світлових квантів і схематично має такий вид:
Де h – постійна величина (константа Планка), ν— частота коливань джерела випромінювання.
Вільні радикали, які утворюються при обриві ланцюга, як і в усіх попередніх випадках, підлягають різним вторинним перетворенням, в тому числі і стабілізації, яка знижує молекулярну масу, тобто призводить до деструкції.
Інтенсивність обриву залежить від характеристики джерела випромінювання, яке впливає на полімер. Чим менша довжина хвилі випромінювання, тобто чим більша частота коливань v, тим більша енергія кванта hv, поглинання якого викликає обрив ланцюгів.
Розрахунки показують, що фотохімічний обрив зв’язку —С—С— в ланцюгах полімерів можливий при дії світла з довжиною хвилі менш 3,4•10-7 м. Зі збільшенням довжини хвилі фотохімічний вплив зменшується та зростає тепловий. Тим самим все більше накладається ефект термічної деструкції. Сонячне світло і такі штучні джерела, як наприклад, кварцеві дугові лампи, багаті короткохвильовими випромінюваннями з високою енергією. Звичайні лампи розжарювання, навпаки, практично мають випромінювання з низьким рівнем енергії – довгохвильові випромінювання, для яких більш характерний тепловий вплив. Сонячне світло буде здійснювати більш шкідливий деструктивний вплив на полімери, а звичайні джерела електроосвітлення – зовсім незначне. Стійкість до фотохімічної деструкції, як і у попередніх випадках, залежить від хімічної природи полімера. Механізм цієї залежності ще не встановлений, однак відомо, наприклад, що синтетичні поліаміди та природні білкові волокна мають меншу стійкість, ніж ацетатний шовк, поліакрилонітрил. В свою чергу, нейлон легше деструктурується, ніж капрон, і т.д.
Оскільки первинним актом фотохімічної деструкції є утворення вільних макрорадикалів і тільки шлях їх вторинних перетворень визначає конкретний підсумок фотохімічного процесу, то вплив середовища і природи домішок також дуже суттєвий. Акцептори, які стабілізують макрорадикали, сприяють деструкції, а їх відсутність або наявність вразливих для вільних радикалів ділянок в самому ланцюгу полімеру може призвести до прямо протилежного ефекту — «зшиванню». Встановлено також своєрідний каталітичний вплив на фотохімічну деструкцію таких речовин, як солі заліза, титану. В чистому вигляді фотохімічна деструкція зустрічається рідко. Частіше за все вона проявляється як фактор взаємної активації інших деструктивних процесів.
При проектуванні взуттєвих виробів, застосування різних полімерних систем треба враховувати фотохімічні процеси. Так, гумові клеї, наприклад, при взаємодії прямого сонячного світла схильні до інтенсивної фотохімічної деструкції. Розглянемо залежність в’язкості гумового клею на СКВ від часу освітлення. (Рис. 5.3).
Рис. 5.3. Залежність в’язкості гумового клею на СКВ від часу освітлення.
Як видно, при дії світла в’язкість клея різко падає за рахунок хімічної деструкції, вкорочення ланцюгів (з усіма наслідками – падіння міцності плівки та ін.). В тих же умовах властивості екранованого від світла клею не змінились, але після видалення екрану під дією світла почалось падіння в’язкості по кривій, аналогічної першому випадку. Інші ж полімери, або умови їх експлуатації, можуть призвести до структурування та змінення в’язкості клею в результаті утворення тримірного гелю полімеру.