16. Здійснення соціального забезпечення за рахунок державних і недержавних страхових фондів.

Соціальне забезпечення може здійснюватися за рахунок державних і недержавних страхових фондів. Дане питання регулюється Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення».Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється недержа́вним пенсі́йним фондом. Недержа́вний пенсі́йний фонд (НПФ) — це фінансова установа, що працює винятково для пенсійного забезпечення громадян і має статус неприбуткової організації. Фонд залучає пенсійні внески вкладників, інвестує кошти з метою їхнього збільшення та захисту від інфляції, а пізніше здійснює пенсійні виплати учасникам за рахунок накопичених пенсійних активів. Недержавну пенсію виплачують додатково до державної. Розмір недержавної пенсії, на яку можуть сподіватися вкладники й учасники, залежить від розміру пенсійних внесків, періоду накопичення та суми отриманого інвестиційного прибутку. З моменту зарахування коштів на індивідуальний пенсійний рахунок вони стають приватною власністю, на них поширюється право успадкування, їх не можна відчужити на користь третіх осіб. Податкове законодавство України звільняє учасників НПФ від оподаткування вкладів аж до моменту одержання пенсійних виплат. Учасник НПФ (вкладник фонду на свою користь) у будь-який момент може перевести кошти в інший недержавний пенсійний фонд, у страхову організацію або на банківський пенсійний депозитний рахунок. Пенсійний вік, після досягнення якого учасник має право на одержання пенсійних виплат, він визначає самостійно. Цей вік може відрізнятися від пенсійного віку, визначеного в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, та не більш ніж на 10 років, тобто від 50 до 70 років — для чоловіків, від 45 до 65 років — для жінок. У системі державного соціального страхування роль страховика виконує держава, яка бере на себе зобов'язання щодо створення колективних страхових фондів і виплати страхового відшкодування. Страховиками є цільові страхові фонди з: пенсійного страхування; медичного страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; страхування на випадок безробіття. Страхові фонди беруть на себе зобов'язання щодо збору страхових внесків та надання застрахованим особам матеріального забезпечення і соціальних послуг при настанні страхових випадків.

17. Охорона і захист права і законних інтересів громадян на соціальне забезпечення.

Конституція закріплює право громадян на соціальний захист . Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію нарівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міждержавними угодами. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами. У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами). Соціальний захист є одним з головних завдань соціальної держави. Більше того, соціальний захист особи має відношення і до такої категорії, як мораль. Вважається, що з огляду на стан соціальної захищеності особи у суспільстві визначаються його моральні засади, тобто соціальний захист є своєрідним критерієм зрілості суспільства і самої держави. Захист прав громадян на соціальне забезпечення здійснюється в судовому й адміністративному поряд­ку. Згідно зі ст.. 104 ЗУ «Про пенсійне страхування» Скаргу на рішення органу, який призначає пенсії, може бути подано до районної (міської) Ради народних депутатів або до районного (міського) народного суду. Судовий порядок захисту будь-яких прав, включаю­чи пенсійні, набагато ефективніше, ніж адміністратив­ний. У сучасних умовах звертання до суду з позовом, скаргою чи заявою — один з основних засобів правоза-хисту. У суді можна оскаржити такі рішення органів соці­ального захисту: про відмовлення в призначенні пенсії чи будь-яко­го виду допомоги; про призначення пенсії не на тих умовах, на які пре­тендував заявник (наприклад, пенсія призначена на за­гальних умовах, а не в пільгових розмірах); про призначення пенсії в конкретній сумі, коли заявник не згодний з її розміром, порядком обчис­лення його стажу, заробітку і, відповідно, пенсії. Од­нак, в суд не може бути оскаржене рішення власни­ка підприємства чи уповноваженого ним органа про відмовлення в поданні документів працівника до при­значення пенсії, тому що в цьому випадку зацікав­лена особа має право безпосередньо звернутися з ус­іма документами в районне (міське) управління соц­іального захисту; про утримання зайво виплачених пенсій і допомог, заперечуючи як сам факт переплат, так і розмір утри­мань, або докази про свою невинність у виникненні пе­реплати; дії працівників органів Пенсійного фонду, пов'я­зані з затримкою виплати пенсій, із припиненням ви­плати пенсій, включаючи і стягнення неваплачених сум пенсій з вини органів Пенсійного фонду за ми­нулий час; про перерахунок пенсії, а саме про відмовлення в пе­рерахунку пенсії, про розмір пенсії при перерахунку, про призначення надбавки до пенсії; про переведення з одного виду пенсії на інший, вклю­чаючи відмовлення в переведенні, про новий розмір пенсії і т.д. У суд можна звертатися і з приводу установлення юридичних фактів, необхідних для призначення пен­сії, коли їх неможливо підтвердити в позасудовому по­рядку. Вибір засобів захисту права на соці­альне забезпечення залежить від конкретних обставин. Однак власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а тільки тим, що установлено законодав­ством.