3. Розвиток права соціального забезпечення на сучасному етапі.

Інтенсивний розвиток законодавства про соціальне забезпечення ставить на порядок денний питання наукового осмислення предмета права соціального забезпечення, обґрунтування системи соціального забезпечення, наповнення новим змістом інституту пенсій, допомог, компенсаційних виплат, соціальних послуг тощо. При цьому переглядаються не тільки їх види, розміри, коло осіб, які мають на них право, а й джерела фінансування, які повинні бути точно визначені. Процеси, що відбуваються в сучасному житті, у практиці соціального забезпечення, впливають на теоретичні положення науки права соціального забезпечення. Змінюються наукові уявлення про місце галузі права соціального забезпечення в системі права, про її предмет та особливості методу правового регулювання, правові принципи, коло суб’єктів та інші категорії, що потребує наукового осмислення, систематизації та узагальнення.Сучасний етап розвитку права соціального забезпечення України характеризується багатоманітністю підходів до визначення системи принципів галузі. Не всі основні положення права соціального забезпечення, які визначаються науковцями як принципи права, відображають його сутність, а тому й не можуть вважатися принципами права. Спостерігається змішування загальноправових, галузевих та інституційних принципів галузі. У пошуках виходу з ситуації, що склалася фахівці поділяють принципи права соціального забезпечення на принципи права й правові принципи , змістовні й формальні.

4. Реформування соціального забезпечення в Україні.

Соціально-економічні реформи, що здійснюються в Україні, викликали радикальні зміни в житті суспільства, які позначилися на його соціальній структурі.Стан економіки в умовах перехідного періоду зумовлений рядом об'єктивних факторів, пов'язаних із зниженням ефективності господарювання та спадом виробництва, високою інфляцією на початку економічних реформ, внаслідок чого відбулося істотне зниження реальної заробітної плати, пенсій, рівня життя значної частини населення.У таких економічних умовах вживалися заходи, спрямовані на пом'якшення негативних наслідків спаду рівня життя пенсіонерів і на часткову компенсацію втрат найменш забезпеченим верствам населення. Були створені механізми захисту доходів пенсіонерів, інвалідів, одиноких громадян похилого віку.Разом з тим у пенсійному забезпеченні громадян України ще є ряд проблем, зокрема:низький рівень пенсійного забезпечення; майже відсутня диференціація розмірів пенсій; наявність значних переваг та пільг у пенсійному забезпеченні окремих категорій працівників при однаковому рівні відрахувань на пенсійне забезпечення; несвоєчасна сплата страхового збору (внесків) до Пенсійного фонду України, що зумовило заборгованість з виплати пенсій. У пенсійному забезпеченні принцип страхування реалізується не повною мірою і по суті носить адміністративно-розподільний характер, не забезпечує залежності розміру пенсії від розміру сплачених зборів (внесків). За рахунок страхових зборів (внесків) проводяться окремі види виплат, які не пов'язані з трудовим вкладом, не залежать від участі у фінансуванні пенсійного забезпечення і сприяють утвердженню утриманських настроїв. Не забезпечується взаємозв'язок між трудовою діяльністю працівника і розміром його пенсії, а також відсутня заінтересованість працівника у формуванні пенсійного бюджету. На стан пенсійного забезпечення громадян України негативно впливають: демографічні процеси (старіння населення, зменшення працездатного населення), наслідками яких є збільшення чисельності отримувачів пенсій та зменшення платників страхових внесків; зменшення чисельності зайнятого населення;

несприятливе співвідношення тривалості періоду сплати внесків на пенсійне забезпечення і періоду, протягом якого виплачується пенсія; зростання різного роду пільгових і прирівняних до них категорій пенсіонерів.Основними завданнями реформування пенсійного забезпечення є: реалізація конституційних прав громадян на соціальний захист; запровадження дійової системи пенсійного страхування, що дасть можливість застрахованим громадянам після виходу на пенсію мати гарантований рівень доходів, що забезпечував би сталий рівень життя; впровадження принципу заінтересованості кожної працездатної особи у власному матеріальному забезпеченні при виході на пенсію; врахування результатів трудової діяльності кожного працівника при визначенні розміру пенсії шляхом встановлення залежності розміру пенсії від трудового вкладу та страхового стажу; зменшення демографічного навантаження на фінансову основу пенсійного забезпечення; запровадження недержавного пенсійного забезпечення; переведення державного пільгового пенсійного забезпечення на професійно-галузевий рівень. Реалізація основних завдань реформування пенсійного забезпечення дасть змогу перейти до більш високих стандартів матеріального забезпечення пенсіонерів.

5. Поняття і предмет права соціального забезпечення.

   Право соціального забезпечення — це система правових норм, які регулюють суспільні відносини з матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок спеціально створених фінансових джерел особам, які зазнали соціального ризику. Під предметом права розуміють сукупність суспільних відносин, які можна і потрібно врегулювати правом. Предмет права соціального забезпечення формують відносини:

1. матеріальні розподільчі (майнові). До них відносять пенсійні відносини по забезпечення громадян страховими та державними пенсіями, відносини із забезпечення страховими та державними допомогами, відносини з надання соціальних послуг непрацездатним, інвалідам та особам похилого віку.

2. Відносини з соціального страхування. Йдеться про коло осіб, які підлягають обов’язковому страхуванню, визначаються можливості добровільної участі громадян у страхуванні, розмір страхових внесків, створення, діяльність та управління фондами соціального страхування, використання коштів фондів соціального страхування, визначення видів соціального забезпечення, які надаються застрахованим особам при настанні страхового випадку. Кошти фондів соціального страхування не державні кошти, тому всі питання всі відносини по збору та розподілу цих коштів на цілі соціального забезпечення повинні регулюватись нормами права соціального забезпечення.

3. Процедурні відносини. Це відносини з приводу встановлення юридичних фактів, які мають значення при вирішенні питання про право на той чи інший вид забезпечення..

4. Процесуальні відносини, які виникають з приводу поновлення порушеного права громадянина на той чи інший вид соціального забезпечення.

Таким чином, весь комплекс вищевказаних відносин становить предмет самостійної галузі – права соціального забезпечення.