1.2 Електроімпульсна обробка

Електроімпульсна обробка відрізняється від електроіскрової полярністю електродів (тут катод — заготовка, а анод —

інструмент) та тривалішими й потужнішими електричними імпульсами, які переростають у дугу. Тому майже на порядок підвищується продуктивність, але погіршується якість обробки порівняно з електроіскровою. Завдяки зміні полярності електродів вдається зменшити ерозію інструмента, який виготовляють з вуглеграфітової суміші.

Електроімпульсний метод доцільно застосовувати для попередньої обробки штампів, турбінних лопаток і фасонних отворів у заготовках із жароміцних сплавів.

2. Електроконтактна обробка

Електроконтактна обробка передбачає механічне відокремлювання з поверхні заготовки металу, нагрітого електричним струмом до пластичного або навіть до рідкого стану. Теплоту частково виділяють електричні дугові розряди, які виникають внаслідок періодичних розривів контакту між інструментом і заготовкою, що переміщаються з великою швидкістю. Крім цього, в місцях нещільного контакту інструмента і заготовки, де перехідний електроопір підвищений, виділяється джоулева теплота.

Рис. 2 - Схема електроконтактної обробки плоскої поверхні:

1 — заготовка; 2 — інструмент-електрод; 3 — контакт; 4 — трансформатор; О,— головний рух; Д, — рух подачі

На рис.2 зображена схема електроконтактної обробки плоскої поверхні інструментом 2 у вигляді гладкого циліндричного диска, виготовленого з чавуну або міді. Диск виконує головний рух Д,з лінійною швидкістю понад ЗО м/с, а заготовка 1 — прямолінійний рух подачі В_я. Від знижувального трансформатора 4 до заготовки й інструмента підводять змінний струм напругою 10...ЗО В. Обробка характеризується високою продуктивністю, яка не поступається аналогічній обробці різанням, але якість обробленої поверхні тут невисока. До того ж оброблена поверхня зазнає пошкоджень і структурних змін, що поширюються на глибину до кількох міліметрів.

Електроконтактну обробку застосовують для розрізування вальцівок, для чорнової обробки виливків, штамповок і зливків з вуглецевої й легованої сталі, сплавів кольорових металів, спеціальних важкооброблюваних сплавів. Цей метод використовують також для зачищення зварних швів.

4. Електрохімічні методи обробки

Електрохімічні методи обробки ґрунтуються на анодному розчиненні заготовки в електроліті під дією постійного електричного струму. Іони металу заготовки та іони електроліту вступають в електрохімічну реакцію, утворюючи на поверхні заготовки — аноді — хімічні сполуки (оксиди, гідроксиди та ін.) у вигляді плівки, яка відтак переходить у розчин або усува ється механічно. Продуктивність обробки залежить від властивостей матеріалу заготовки та електроліту, його температури, густини електричного струму тощо. Склад електроліту й режим обробки добирають так, щоб руйнування плівки відбувалось, в першу чергу, на поверхневих мікровиступах.

А (збільшено)

рис. 3 - Схема електрохімічного полірування:

1 — заготовка; 2 — ванна;

З — рух рідини від насоса;

4 — електрод; 5 — електроліт;

6 — рух рідини до насоса; 7 — продукт анодного розчинення; 8 — мікровиступ

Найпоширенішими методами електрохімічної обробки є електрохімічне полірування й електрохімічна розмірна обробка.