Лекція 5. Визначення екологічної безпеки та інших концептуальних понять

^{5.1 Конструктивний напрямок у розвитку екологічної науки}

^{5.2 Конструктивна геоекологія – основа екологічної безпеки}

^{5.3 Структура довкілля і природних ресурсів.}

5.1 Конструктивний напрямок у розвитку екологічної науки

^{Сьогодні, як ніколи, важливо забезпечити гармонійний розвиток, господарства, людини і природи, щоб технічне втручання в біосферу Землі не зашкодило якості середовища, в якому живуть люди. Ми є свідками не тільки активних і неоднозначних політичних баталій, у котрих використовується як аргумент і екологічна інформація, а й проявів низької екологічної культури і навіть екологічного невігластва як пересічних громадян, так і керівників промислових підприємств та працівників владних структур. Образно кажучи, відчувається брак не тільки чистої води і повітря, а й елементарних екологічних знань. Ця обставина примушує нас запропонувати новий – конструктивний напрямок у розвитку екологічної науки і природоохоронної практики.}

5.2 Конструктивна геоекологія – основа екологічної безпеки

^{Конструктивна геоекологія – це частина «Великої екології» М.Ф.Реймерса, яка не тільки діагностує стан навколишнього природного середовища та прогнозує його еволюцію, а й пропонує конкретні шляхи його оптимізації і покращення, конструює стабільні природно-технічні геоекосистеми які забезпечать сталий гармонійний розвиток Людини-Природи-Техносфери та забезпечує збалансоване природокористування.}

^{Конструктивна екологія повинна стати основою екологічної безпеки, яка так широко увійшла у наукові праці і прикладні природоохоронні документи, але до цього часу не має чіткого визначення. Вже більше ста вузів в Україні ведуть підготовку фахівців з екології та охорони навколишнього середовища, а у Вищій атестаційній комісії (ВАК) поки що не має такої спеціальності для кандидатів і докторів наук. І, навпаки, ВАК має спеціальність «екологічна безпека», а у вузах не має такого фаху, навіть дисципліна «екологічна безпека» з’явилась тільки після прийняття нового стандарту освіти.}

^{Необхідно також чітко визначити, що розуміється під терміном «екологія»? За півтора століття після введення в науку цього терміну Ернестом Геккелем, він значно змінив свій зміст. Якщо першовизначальник екології розумів її як науку про взаємовідносини рослин і тварин між собою і навколишнім середовищем, то пізніше, коли довкілля почало деградувати під впливом техносфери і його стан почав загрожувати існуванню людини, зміст терміну «екологія» значно розширився, вийшов за межі біологічної науки. Під ним стали розуміти взаємовідносини у системі Природа-Людина-Техносфера, тобто стан довкілля, що швидко змінюється під впливом втручання людини, яка часто діє без оглядки на можливі наслідки. Біологи проти такого розширення змісту екології і залишають її у розумінні Е.Геккеля, пропонуючи для широкого вживання термін «охорона природи». За кордоном «екологію» залишили біологам, а її широке сучасне розуміння замінили терміном інвайронментологія (від Environment – навколишнє середовище) або інженерія середовища, охорона (захист) середовища і т.д.}

^{І.Г.Черваньов пропонує і у нас користуватись терміном «інвайронментологія» – наука про «оселю людини», її дім і правила поведінки в ньому. Це було б логічно, але сам термін дуже важкий для слов’янського вуха, в той час як що таке екологія, знають усі наші співвітчизники і вживають його вже з дитячого садочка. Тому прийдеться нам користуватись терміном «екологія» в широкому розумінні, а науковцям можливо треба подискутувати над термінологією і, як один із варіантів, інвайронментологію назвати довкіллязнавством, або середовищезнавством.}