Лекція 4. Екологічна криза та форми її прояву в україні

4.1 Історичні корені екологічної проблеми України

4.2 Взаємозв’язок між доходами суспільства та забрудненням навколишнього середовища

4.3 Шляхи виходу з економічної та екологічної криз.

Безпека навколишнього середовища – комплексний науковий напрям, що акумулює базові знання з проблем забезпечення безконфліктних відносин в системі «людина – навколишнє середови­ще». Забезпечення екологічно доцільної політики слід розглядати як цілеспрямовану діяльність законодавчих і виконавчих владних струк­тур, громадських організацій, працівників виробничо-господарської сфери та безпосередньо пересічних громадян щодо реалізації ними екологічних, економічних та соціальних відносин, спрямованих на мінімізацію негативних і в першу чергу екологічно згубних наслідків життєдіяльності людини. Це може бути досягнуто за умов органі­зації в економіці країни маловідходного господарського механізму, його спрямованості на виключно раціональне природокористування та уникнення надзвичайних ситуацій.

На доцільність відтворення такого механізму вказує критичний екологічний стан в нашій країні, викликаний антропогенним на­вантаженням на навколишнє середовище, яке сьогодні перевищує його адаптаційні можливості. Вочевидь найболючішою тут зали­шається проблема деградації потенціалу природних ресурсів – катастрофічно погіршується стан грунтів і повітря, збіднюються джерела прісної води. Україна сьогодні вже втратила майже 0,3% корисних земель, які вилучено під відвали, звалища відходів, шламонакопичувачі тощо. І ця площа постійно зростає. Через незадовільний екологічний і санітарно-епідеміологічний стан тра­диційними стають тяжкі захворювання від вживання питної води низької якості. Глибоке занепокоєння викликає необгрунтоване вирубування лісних масивів. Унаслідок цього знижується водорегулюючий потенціал територій, що стає причиною частих паводків, які приводять до значних економічних збитків тощо.

4.1 Історичні корені екологічної проблеми України

Українська економіка останнього століття традиційно орієнтувалася на розвиток енергомістких і ресурсоспоживаючих технологій. Це відбувалося завдяки промисловій інфраструктурі, що базувалася на розвитку гірничо-добувного виробництва, хімії, металургії та важкого машинобудування. Прагнення взяти від природи якомога більше і в найкоротші сроки призвела до величезного дисбалансу в системі «суспільство-екологія», забруднило землі, повітря, води, зіпсувало ландшафт. Майже 1/3 території опинилася забрудненою радіонуклідами. Корені деформованої структури слід шукати ще в XIX ст., коли в царській Росії Україна використовувалася для переміщення товарів та послуг, з цим пов’язане виникнення густої мережі залізниць, поява великих промислових центрів. Крім того, йшов розвиток гірничої, металургійної, машинобудівної промисловостей. Далі в Україні почав швидко розвиватися процес будівництва устаткування для гірничої та металургійної промисловостей, оскільки раніше ці машини імпортувалися. Згодом Україна стала машинобудівним центром Російської імперії, а потім Радянського Союзу. За радянських часів Україна стала одним з головних виробників озброєння та військової техніки. Вся структура української промисловості орієнтувалася на розвиток енергомістких виробництв, що залежали від енергоносіїв, які постачалися з інших частин Союзу. Україна займалася видобутком мінералів для постачання їх в країни РЕВ (Рада економічної взаємодопомоги) та інші регіони зарубіжжя.

Майже ніколи економіка республіки не була направлена на задоволення власних інтересів і потреб. Із зростанням обсягів виробництва ситуація дедалі погіршувалася, тому що центральний уряд недооцінював ролі охорони навколишнього середовища, а власних коштів республіка на такі цілі не мала.

Характерними рисами української економіки на початку 90-х років XX ст. були:

● гіпертрофована роль металургії, хімії, важкого машинобудування;

морально застарілі технології;

● створений нераціональним господарюванням ландшафт та поганий стан виробничого і житлового фондів;

● неефективне управління державними промисловими, сільськогосподарськими і торгівельними організаціями, створеними в період центральнованої планованої економіки;

● низька продуктивність праці та нераціональна розстановка і використання робочої сили;

● низька виробнича мораль і відсутність трудової дисципліни.

Наслідком всього переліченого є розбалансований стан навколишнього середовища, яке за багатьма аспектами перебувало в критичному стані.