Лекція 23. Екологічно безпечний розвиток

23.1 Історія розвитку соціально-економічних систем. Цикли структуризації

23.2 Промислово-технологічні етапи

23.3 Світові природні ресурси

23.4 Рівні економічного розвитку

23.5 Тенденції екологічно безпечного розвитку.

Паралельно з еволюцією біосфери, людство, як її складова, у своєму розвитку пройшло певний шлях, який можна поділити на декілька етапів. Ці етапи фахівцями визначаються і розглядаються як окремі промислово-технологічні епохи і періоди структурної перебудови суспільства. Тобто промислово-технологічна епоха – це проміжок часу, який відрізняється від попереднього суттєвими змінами в «озброєності» суспільства (технологічне, інтелектуальне та природно-ресурсне). Рівні технологічної оснащеності, соціаль­ного й інтелектуального розвитку та природно-ресурсного забез­печення надають можливість суспільству структурно перебудову­ватися, долати певні відрізки історичного шляху. Зазначене технологічне озброєння, поступово вдосконалюючись, з часом змінюється. Такий стан справ викликає еволюційну перебудову головних складових суспільства, що відповідають за динаміку і рівень його розвитку. Дослідження цього питання дає фахівцям підстави не тільки оцінювати ефективність, з якою суспільство спромоглося подолати зазначений відрізок історичного шляху, а й визначати і прогнозувати найбільш прогресивні види сучасної інтелектуальної і технологічної «озброєності», з якою суспільство має увійти в наступну промислово-технологічну епоху.

23.1 Історія розвитку соціально-економічних систем. Цикли структуризації

Формування сучасної соціально-економічної системи відбувалося впродовж декількох тисячоліть. Увесь цей період, залежно від етапів з їх рівнями соціально-економічного, технологічного та інтелектуаль­ного розвитку і природно-ресурсного забезпечення, а також від сус­пільних пріоритетів, умовно можна поділити на три цикли структу­роутворення та чотири етапи промислово-технологічного становлення – первісний, доіндустріальний, індустріальний та постіндустріальний.

Перший цикл структуроутворення. Початковими проявами глобалізації (структуроут­ворення) стало зародження колоніальних імперій, яке розпочалося слідом за великими географічними відкриттями (1492 р.) (табл. 23.1, 23.2).

Таблиця 23.1 – Зародження колоніальних імперій

№ № ч/ч	Імперії	Час становлення
1	Іспанія	Кінець 14 сторіччя
2	Португалія	Початок 15 сторіччя
3	Нідерланди	Кінець 16 – початок 17 сторіччя
4	Франція	Кінець 17 – початок 18 сторіччя

Для цього періоду характерним став перерозподіл ресурсів і здійснення трьох етапів промислово-технологічних епох.

Таблиця 23.2 – Перший цикл структуроутворення

№ № ч/ч	Роки	Кількість суверенних країн
1	Початок 20 сторіччя	55
2	1939	71
3	1945	81
4	1960	92
5	1990	171
6	2000	186

Другий цикл. Для нього характерною була стадія реструктуризації колоніальних імперій з утворенням низки нових незалежних країн. Пробудження національних пріоритетів стало дійовим рушієм у справі державотворення.

Третій цикл. Паралельно із процесами державотворення здійснюється наддержавне структуроутворення. Завдяки зростаю­чим потребам безпеки розвиваються світові міждержавні органі­зації (табл. 23.3). Відбувається це на фоні поглиблення постіндустріального етапу.

Таблиця 23.3 – Третій цикл структуроутворення

№№ ч/ч	Міждержавні організації	Суб'єкти, що утворюють
1	НАФТА	Північноамериканська асоціація вільної торгівлі
2	АСЕАН	Регіональне об'єднання за участю Індонезії, Малайзії, Сінгапуру, Таїланду, Філіппін, Брунею
3	Амазонський пакт	Болівія, Бразилія, Венесуела, Гайана, Перу, Колумбія, Сурінам, Еквадор
4	ЄС	Країни Західної і Центральної Європи