20.2 Прогнозування можливих наслідків

Найважливішою стадією створення систем екологічної безпеки територій є прогнозування можливих наслідків та на цій основі вироблення ефективних приро­доохоронних рішень. Динаміка поведінки відкритих систем (у тому числі екологічних та суспільних) може розглядатися з позиції уявлень про самоорганізацію в нерівноважних системах. Відомо , що у невпорядкованих системах, якими і є вищезгадані системи, внаслідок підвищення на них тиску навантажень (у тому числі екологічної, економічної та соціальної природи) може вини­кати їх соціальна організація (або реорганізація). Така організація фіксується в коливальних хімічних системах, популяціях, спільно­тах тощо. Вона може бути описана таким рівнянням (20.2):

dX/dt=kX(N-X) d₀X , (20.2)

де dX/dt – зміна чисельності, наприклад, біокомпонентів в екосистемі;

к – коефіцієнт відтворення зазначених біокомпонентів;

d₀ – показник їх загибелі;

N – величина, що характеризує здатність навколишнього природного середовища підтримувати існуючу екосистему. З теорії стійкості витікає, що перехід до нового виду екосистеми може відбуватися при виконанні наступної нерівності (20.3):

N₂-d₂/k₂›N₁-d₁/k₁ , (20.3)

де індекси 1 і 2 вказують на належність показників до «старої» та «нової» екосистем. Представлений методичний підхід вже знайшов своє втілення при оцінках потенціалів, які повинні забезпе­чити перспективи сталого розвитку .

Практичною реалізацією методики, спрямованої на кінцевому етапі на ефективну ліквідацію негативних наслідків надзвичайних ситуацій і запобігання їх, створення передумов екобезпечної полі­тики в державі, є раціонально спланована система моніторингу. Саме вона є тим джерелом, яке дає інформацію про реальну обстановку, дає можливість здійснити оцінку загального стану справ і швидко вибрати найбільш ефективне рішення з цілого ряду альтернативних пропозицій.

Питанням побудови традиційних систем екологічного моніторингу приділяється багато уваги. Вони, як правило, передбачають:

• широке використання аерокосмічної інформації в складі інших дистанційних засобів, контактних вимірювань і біотестування;

• врахування всього комплексу медичних та гігієнічних оцінок;

• комплекс спостережень за динамікою соціально-економічних показників суспільства та інше.

В цьому плані необхідно відзначити ефективність використання як основи для вирішення завдань зазначеного класу географічних інформаційних систем (ГІС). За допомогою ГІС-технології можна ефективно привести всю моніторингову інформацію у просторово-часових координатах. Саме це відкриває шлях для створення умов ефективного та оперативного визначення напрямів і засобів ліквідації негативних наслідків надзвичайних ситуацій і вирішення ключових питань екологічної безпеки.

Для реалізації зазначеної структури моніторингу потрібна чітко функціонуюча матеріальна база блоку вироблення природоохорон­них рішень (табл. 20.1), яка складалася б із засобів:

• прийому і реєстрації інформації (в т. ч. даних дистанційного зондування, отриманих при контактних вимірах, біотестуванні, а також відповідні статистичні дані та результати соціологічних опитувань тощо);

• забезпечення систем попереднього аналізу і розподілу інфор­мації, її відбраковки і передачі на вхід системи міжгалузевої обробки або інші центри;

• забезпечення міжгалузевої обробки, що приводить інформа­цію до стану, прийнятного для широкого кола користувачів;

• банків даних для збирання інформації, яка може викорис­товуватись для вироблення відповідних рішень стосовно ре­гіональних, державних і міждержавних питань.

Увесь природоохоронний комплекс проблем пов'язаний з низ­кою завдань, що базуються на експертизі вже існуючих об'єктів (виявлення ступеня критичності і встановлення найбільш ризикових ланок) і тих, що планується побудувати (відповідно до вста­новлених нормативів критичності). Крім того, необхідно передба­чати копітку роботу щодо пошуку балансу між екологічною місткістю й антропогенними навантаженнями в регіонах із складним екологічним станом та пошуку найбільш оптимальних шляхів реалізації внутрішньої (подолання екологічної кризи у відповідних зонах) та зовнішньої (виконання міждержавних домовленостей, конвенцій тощо) політики.

Такий підхід надає можливість зводити всі фактори, що спри­чиняються антропогенними навантаженнями, до єдиних показників, а також націлювати на проведення робіт, що сприяють прийняттю

Таблиця 20.1 – Структура функціонування екомоніторингу стосовно вироблення природоохоронних рішень

Рівні	Засоби контролю	Географія прийому, обробки і використання інформації	Завдання, що вирішуються
Держав- ний	Аерокосмічні, на морських та річкових суднах	Державний центр і термінали користувачів екологічної інформації	Стратегічні (державні і міждержавні), обгрунтування господарських рішень, що приймаються, та ресурсозберігаючої політики.
Регіона- льний	Автономні платформи, мала авіація, річкові судна	Регіональні центри і термінали користувачів екологічної інформації	Забезпечується раціональне природокористування в регіонах, оптимальна структура розміщення підприємств та розвиток продуктивних сил, контроль за критичними об'єктами.
Район- ний	Системи місцевих датчиків та полігонів	Місцеві центри і термінали користувачів інформації	Додержання екологічних нормативів, реалізація першочергових завдань, уникнення кризових ситуацій.

ефективних природоохоронних рішень на базі конкрет­них статистичних показників. Він також забезпечує кількісну оцінку ризику порушення квазірівноважного екологічного стану, що склався. В свою чергу, кількісні оцінки ризику дають можливість оцінювати надійність окремих технологічних об'єктів та систем. Зіставлення оцінок ризику аварійності господарських об'єктів з ризиком заподіяння ними відповідних екологічних збитків дасть можливість приймати рішення щодо забезпечення високоефектив­ної природоохоронної політики та додержання прийнятих держа­вою природоохоронних нормативів.