13.4 Надзвичайні ситуації регіонального характеру соціально-економічної та політичної природи

Підвищення ризиків від цієї групи надзвичайних ситуацій пов'язане як з непослідовністю врахування повною мірою національних інтересів щодо регіонального розвитку, так і з соціально-економічним кліматом безпосередньо в суспільстві.

Надзвичайні ситуації цієї групи можуть відбуватися виключно в межах держави з негативних соціальних, екологічних чи економічних причин з подальшим загостренням політичних, міжнаціональних відносин. Критичні процеси, що виникли на грунті соціальних проблем, мають в своїй основі розбіжності у поглядах окремих соціальних груп людей або соціальних сил, які поділяють альтернативні інтереси політичного, економічного, екологічного та господарського характеру. За ступенем масштабності й спрямованості зазначені процеси поділяють на:

▪ державні, регіональні чи місцеві;

▪ класові;

▪ соціальних груп чи інституцій.

За природою свого утворення для України характерні також критичні процеси, що:

▪ спрямовані на перерозподіл або безпосереднє завоювання політичної влади, домінування в політичному просторі, виборювання авторитету у суспільстві;

▪ націлені на перерозподіл додаткових економічних ресурсів, коригування рівня цін на товари та послуги, виборювання можливості досягнення чи розподілення благ або дефіцитних ресурсів;

▪ виникають з приводу соціальної нерівності та невдоволеності існуючими стандартами життєзабезпечення або їх значного погіршення: невиплата заробітної плати або її низький рівень, використання професійного чи інтелектуального потенціалу;

▪ зорієнтовані на національно-етнічні критичні процеси, які виникають з приводу загострення питань, пов'язаних з пра­вами й інтересами етнічних і національних груп або територіальних їх домагань;

▪ міжконфесійні критичні процеси, які виникають на релігійному підґрунті.

До соціально-політичних факторів (табл. 13.3), що стають першопричиною загострення конфліктних явищ та їх штучного трансформування у кризову ситуацію в регіоні, слід віднести наявність

▪ «хронічного» конфлікту, непослідовності у діях виконавчої влади, якій протистоїть жорстка опозиція і, як наслідок, відбувається загострення внутрішньої нестабільності;

▪ невпевненості у діях влади з багатоцентровою політичною структурою, мета якої – утримати владу;

Таблиці 13.3 – Вид та механізми розвитку надзвичайних ситуацій економічно-політичного спрямування

№ № ч/ч	Вид НС економічно-політичного спрямування	Механізми застосування НС
1	Економічна блокада – вид економічної «зброї», що передбачає максимально обґрунтовану ізоляцію.	Використовується як окремо, так і разом з іншими засобами впливу чи примусу (воєнні, політичні, торговельні і безпосередньо економічні інструменти).
2	Економічний диктат – використання залежності країни від постачання певними видами ресурсів	Застосовується через відсутність власних або тих, що імпортуються альтернативних джерел певних видів ресурсів.
3	Економічний розбаланс – штучне загострення суперечностей і трансформація їх у локальні конфлікти і проти­стояння регіонів	Застосовується існуюча в країні со­ціально-політична й економічна напруженість, що штучно посилюється, збільшуючи її критичну межу.
4	Економічна експансія – регулювання соціально-економічних наслідків через захоплення і маніпулювання кредитно-фінансовою системою, ринком товарів і праці	Використовуються як зовнішні, так і внутрішні засоби експансії. Активна політика – підривається довіра до національної валюти, наповнюється країна емігрантами, захоплюються внутрішні товарні рин­ки. Пасивна політика – штучно збільшуються боргові зобов'язання країни, наповнюються ринки праці іноземними трудовими ресурсами.
5	Фінансова криза – активний вплив на фондовий і фінансовий ринки з метою створення паніки і, як наслідок, тривалої або короткочасної кризи	Здійснюється: • викуп значної частини акцій стратегічних підприємств і ва­люти, а потому одномоментний викид їх на ринок; • створення офшорних зон для вивезення капіталів за кордон.

▪ ідеологічної розбіжності із стороною-участником авторитарного режиму;

▪ територіальних претензій чи бажання поширити свій вплив на нові природні ресурси;

▪ тенденцій до стійкого зростання військового й економічного потенціалів без відповідного підвищення статусу (перехід кількісних змін у нову якість).

Як показує практика, виникнення надзвичайних ситуацій на міждержавному рівні переважно відбувається на тлі загострення стратегічних економіко-політичних інтересів держав, розподілу зон впливу та джерел постачання для національної економіки природних ресурсів, в першу чергу енергетичних, які визначають перспективу сталого розвитку. Такі ситуації виникають здебільшого через реалізацію низки заходів з економічних, соціально-політич­них, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, воєнних та інших причин. Окрім того, подібні ситуації виникають і через помилки у зазначених сферах. Тому окремим і актуальним питанням, що пов'язане із запобіганням надзвичайних ситуацій, слід вважати здатність держави до захисту своїх інтересів у разі застосування штучно створюваних передумов конфліктних та кризових ситуацій, зародження, загострення конфлікту та переростання його у кризу ( табл. 13.3).

Така визначеність параметрів, що характеризують тенденції можливих надзвичайних ситуацій, разом з переліком соціально-економічних, політичних та інших показників дає можливість створювати ефективні алгоритми щодо значного зменшення ризику виникнення негативних явищ і підвищення загальної безпеки як у державі, так і в окремому її регіоні.