Лекція 13. Надзвичайні ситуації

13.1 Техногенез і виникнення надзвичайних ситуацій

13.2 Надзвичайні ситуації екологічної природи

13.3 Надзвичайні ситуації техногенної природи

13.4 Надзвичайні ситуації регіонального характеру соціально-економічної та політичної природи

13.5 Надзвичайні ситуації глобального характеру.

13.1 Техногенез і виникнення надзвичайних ситуацій

Незважаючи на зростання технологічної могутності сучасної нам цивілізації, людина, як і тисячі років тому, залишається досить вразливою від природних катастроф, таких, зокрема, як землетруси, виверження вулканів, повені, засухи, спалахи інфекційних хвороб тощо. Наслідки зазначених явищ ще більше підсилюються збільшенням людності на планеті взагалі і надмірною концентрацією населення у великих містах, зокрема. Саме в цьому вбачається перший приклад опосередкованого техногенного підсилення наслідків природних катастроф. Воно відчутне, але все ж таки, на наш погляд, другорядне. Прикладом безпосереднього негативного впливу техногенної діяльності на стан біосфери в цілому і на творця техногенезу (людину), зокрема є надзвичайні ситуації техногенного походження, кількість і тяжкість яких з року в рік зростає. Парадокс – нарощуючи технологічний потенціал для задоволення своїх невпинно зростаючих, але не завжди виправданих потреб, людина множить загрози своєму власному існуванню. Відтак екологічна криза, фундамент якої був закладений ще на зорі індустріальної епохи, набула сьогодні реальних ознак критичності.

Наслідком такого незбалансованого споживання є загострення глобальної екологічної кризи.

Незбалансованість у сьогоднішньому світі, на жаль, переважає над найголовнішими інтересами людини і її нагальними потребами. Ця незбалансованість дуже часто стає першопричиною виникнення надзвичайних ситуацій, які призводять до низки непередбачуваних негативних наслідків. Ці наслідки «розривають» стабільність у світі, ускладнюють взаємовідносини між окремими державами і загострюють соціально-економічний та екологічний «клімат» у певних регіонах планети. Окрім того, відмічається збільшення кількості захворювань, у тому числі виникнення широкомасштабних (нерідко і штучних) епідемій, що виходять за межі континентів. Особливого динамізму ці процеси можуть набути, якщо негативні тенденції включаться у глобалізацію. Взагалі, ставлення до глобалізації часто носить діаметрально протилежний характер. Сьогодні з'являються і діють гарячі опоненти цього процесу, однак є і такі, хто позитивно ставиться до всіх його проявів.

Об'єктивною першопричиною глобалізації економіки стали два основоположних явища. Перше з них – вичерпання промислово розвиненими країнами власних природних ресурсів і, як наслідок, обмежене забезпечення необхідною сировиною їх виробничої бази і економіки взагалі. Друге – пересичення товарною продукцією традиційних ринків збуту промислово розвинених країн. Усе це викликає бажання значно збільшити зону постачання необхідною сировиною і ресурсами, а також розширити межі розповсюдження товарної продукції, що виробляється потужною промисловістю цих провідних країн.

Зазначимо, що глобалізація набуває сталого розвитку виключно в межах територій, де здійснюється раціональне господарювання, проводиться прозора і ефективна політика. У випадках, коли на шляху глобалізації виникають певні перешкоди, її механізми, як правило, здійснюють відповідний тиск на ці перешкоди. Тобто на шляху розвитку можуть постати соціально-політичні і економічні ризики стосовно глобалізації економіки. В такому разі процеси глобалізації прямо чи опосередковано спрямовуватимуть свій вплив на трансформування зазначених ризиків у напрямку їх збільшення і можуть викликати виникнення надзвичайних ситуацій.

У свою чергу, кожна окрема держава має також свої більші або менші ризики виникнення надзвичайних ситуацій з їх можливими непередбачуваними наслідками. Такі наслідки можуть стати катастрофічними як для місцевого чи регіонального, так і безпосередньо для державного рівнів. Це стало особливо актуальним для України, яка шляхом реформування створює нову модель державного устрою. Відмова від системи регулювання безпеки, що існу­вала раніше, і перехід до нової, яка ще не має сталого режиму функціонування, додатково підвищують ризик виникнення непе­редбачуваних надзвичайних ситуацій. Так , якщо в нашій державі у 1993 році зафіксовано 139 надзвичайних ситуацій, то вже сім років потому (у 2000 році) – майже 2500. Це стосується техногенних та природних катастроф, безпеки праці і життя (13,5 тисяч нещасних випадків на виробництві та близько 70 тисяч потерпілих від побутового травматизму). Саме тому запобігання надзвичайних ситуацій є сьогодні чи не найнагальнішим завданням, що стоїть перед керівництвом нашої держави. Інакше кажучи, виконавча і законодавча влади повинні започатковувати у державотворчій практиці та ефективно реалізовувати певні механізми. Саме через ці механізми здатне трансформуватися наше суспільство, щоб вийти на шлях, який матиме найменші ризики щодо виникнення надзвичайних ситуацій з їх негативними наслідками для добробуту і здоров'я населення країни. Така справа, безумовно, потребує чіткого уявлення про зазначені механізми (зовнішньої чи внутрішньої природи), що викликають підвищення ризиків і, відповідно, призводять до трансформації окремих пересічних явищ у надзвичайну ситуацію з небажаними або катастрофічними наслідками.

Ключовим у цій роботі має бути чіткий і досить простий методичний підхід щодо прогнозування на державному рівні можливого виникнення надзвичайних ситуацій та їх подальшого розвитку. Це досить широке коло питань, які нині стоять перед відповідними державними структурами:

• від визначення рівня «соціалізації» Державного бюджету до встановлення вектора міжнародних пріоритетів і подальшої співпраці;

• від рівня технологічної оснащеності розробки родовищ ура­ну, вугілля, нафти, газу і т. ін. до організації безаварійного нафто- і газотранспорту, експлуатації залізничних, річкових, морських та автомобільних шляхів;

• від організації служб, що піклуються запобіганням негатив­них наслідків від суховіїв, до заходів щодо зниження негативних наслідків від катастрофічних повеней;

• від безаварійної і ефективної роботи АЕС до унеможливлення процесу деградації навколишнього середовища, зняття з нього надвисоких антропогенних навантажень, у тому числі викликаних надмірною кількістю відходів тощо.

Спроба у концептуальному плані розглянути природу явищ, які можуть стати першопричиною майбутніх надзвичайних ситуацій за їх природою, видами та можливими масштабами, представлена в таблиця 13.1.

Таблиця 13.1 – Природа явищ, види і масштаби можливих надзвичайних ситуацій (НС)

№ ч/ч	Природа явищ, що можуть призвести до НС	Види НС, що можуть виникнути	Можливий наслідок від НС
1	Екологічна	Стихійне лихо, епідемія	Катастрофа: - локальна - регіональна - національна - глобальна
2	Техногенна	Аварія
3	Соціально-економічна та політична	Конфлікт і, як наслідок, кризи чи війни

Отже підкреслимо, що зниження рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій від зазначених явищ мотивуватиме як передумови сталого розвитку України, так і забезпечення безконфліктного розвою процесів глобалізації економіки України.