12.3 Ризики техногенної природи

Зростання техногенного ризику пов'язане з поширенням господарської діяльності шляхом додаткового розміщення нових виробництв, транспортних (у тому числі трубопровідних) магістралей, залучення в господарську діяльність нових видів ресурсів (у тому числі корисних копалин) тощо. Країни Євросоюзу своїми нормативними документами тільки значення індивідуального ризику обмежують величиною 10^-6

Аналіз щодо щільності аварій в Україні, які траплялися з будівельними і металевими конструкціями, також дає досить тривожну характеристику. Показники зазначеної щільності (кількість аварій упродовж року) відповідали значенню 5*10^-5, що на порядок вище, ніж в країнах Європейського співтовариства.

Таким чином, надвисока небезпека нашої виробничої сфери потребує як адміністративного, так і економічного регулювання ризиків. Окрім того є дуже важлива складова, що безпосередньо впливає на формування ризиків. Аналізом надзвичайних ситуацій у техногенній сфері встановлено, що за джерелами аварій складовими загального їх ризику стають також і проектно-конструкторські помилки (включаючи недосконалість попередніх досліджень) та виробничі недоліки (у тому числі низької якості виготовлення, складання, монтажу, пуску, налагодження тощо).

Оцінки ризику можливого впливу «критичних» об'єктів на оточуюче людину навколишнє природне середовище можуть реалізовуватися, перш за все, шляхом врахування вірогідності механічних, технічних, технологічних, фізико-хімічних пошкоджень або небажаних змін. Зазначені зміни можуть виникати спочатку в окремих технологічних вузлах, деталях чи приладах. Це викликатиме пошкодження або відмови у ключових виробничих потужностях і призводитиме до аварій і, як наслідок, до можливого негативного впливу на здоров'я людини та навколишнє природне середовище. При цьому слід враховувати, що зазначені випадки можуть призводити до різних за своїми наслідками ситуацій, а відповідно і збитків. У тому числі це можуть бути аварії, що супроводжуються вибухами, пожежами та/або викидами шкідливих речовин у навколишнє середовище. Аналіз надзвичайних ситуацій, що виникали на «критичних» об'єктах, можуть бути згруповані, наприклад, за такими джерелами аварій (табл. 12.4)

Таблиця 12.4 – Джерела виникнення аварій у виробничій сфері

№№ ч/ч	Складові	Випадки, %
1	Проектно-конструкторські помилки і ті, що викликані недосконалістю попередніх досліджень, а також неврахуванням зовнішніх факторів негативного/катастрофічного впливу.	40-50
2	Виробничі недоліки (у тому числі низької якості виготов­лення, складання, монтажу, пуску та налагодження тощо).	30-40
3	Технологічні та експлуатаційні помилки або надзвичайні ситуації ( в тому числі викликані порушенням виконавчої та технологічної дисципліни, відмовою систем автоматики і контролю, диверсією або надзвичайними ситуаціями, а саме – землетрусами, повенями, буревіями, грозами, карстом тощо)	15-20

Головними показниками для прийняття рішень стосовно виз­начення кількісних показників ризику може слугувати вірогідність виникнення за визначений термін небажаної ситуації. І в цьому плані варто зазначити, що існує ряд шляхів щодо зниження ризику виникнення зазначених небажаних ситуацій.

Першим з них слід вважати резервування надійності роботи саме тих вузлів, що мають підвищений ризик пошкоджень. Другим є технічна діагностика або моніторинг технологічного обладнання, що спрямовується на завчасне визначення першопричин пошкоджень (табл. 12.5).

Таблиця 12.5 – Типова схема обрахунків ризику аварії на АЕС

Третім назвемо ефективне технічне обслуговування, спрямоване на недопущення першопричин аномального зносу або пошкоджень деталей найважливіших ланок обладнання «критичного» об'єкта.

Найважливішим завданням у справі забезпечення реалізації оцінок ризику є створення таких методичних підходів, які б акумулювали вже існуючі розробки вітчизняних вчених і були узгодженими з підходами, що вже практикуються в інших країнах.

Практична реалізація робіт вітчизняних вчених щодо оцінки втрат (наприклад від забруднення повітряного басейну) показує, що розподілення збитків може бути представлено таким чином (табл. 12.6).

Таблиця 12.6 – Розподілення збитків

№№ ч/ч	Складові	Збитки, %
1	Охорона здоров'я	36
2	Комунально-побутове господарство	30
3	Сільське господарство	6
4	Лісове господарство	6
5	Усі види транспорту (включаючи нафто-, газопроводи, лінії електропередач тощо)	5
6	Промисловість	17

У результаті функціонування сучасної державної системи уп­равління ризиками стан техногенно небезпечних галузей господар­ства України стабілізувався і в середньому по промисловості він знаходиться на рівні 9,2 10^-4 . В галузевому вимірі ризики у техногенній сфері представлено в таблиці 12.7.

Таблиця 12.7 – Техногенні ризики в окремих галузях України

№№ ч/ч	Галузі виробництва	Середні рівні ризику
1	Видобувна	8,65 10-4
2	Хімічна та нафтохімічна	1,3 10-3 -9,7 10-4
3	Машинобудування	1,5 10-3-4,0 10-4
4	Легка промисловість	2,0 10-3- 1,3 10-4
5	Харчова промисловість	2,8 10-4- 10,3 10-4

У свою чергу, для забезпечення перспектив широкого запровадження в природоохоронну практику оцінок визначення екологічних ризиків, які мають стати основою для прийняття ефективних господарських і природоохоронних рішень, може стати в нагоді шкала ризиків щодо безпеки здоров'я людини, а також об'єктів господарської діяльності (табл. 12.8). Мається на увазі, скажімо, широке запровадження ліцензування господарської діяльності та впровадження екологічного страхування.

У такий саме спосіб можна запустити додаткові економічні та адміністративно-господарські механізми вирішення широкого кола проблем підвищення безпеки в найкритичніших сферах життєдіяльності людини, зменшивши таким чином негативний вплив на її здоров'я через покращання стану навколишнього природного середовища.

Таблиця 12.8 – Шкала ризиків

№ № ч/ч	Визначення ризику і перспектив щодо його регулювання	Рівні ризику
1	Винятково високий рівень ризику, що потребує термінових кардинальних заходів щодо випереджаючого зниження показників ризику.	10-3
2	Високий рівень ризику, що потребує оперативних заходів щодо його зниження.	10-3-10-4
3	Порівняно невисокий рівень ризику, що потребує нагляду за станом об'єктів виробництва.	10-4-10-5
4	Низький рівень ризику.	Нижче 10-5

Наведена шкала має такі обмеження. По-перше, слід окремо підходити до оцінок ризиків у техногенній сфері у випадках, які можуть призводити до катастрофічних наслідків. По-друге, окремо мають розглядатися випадки з довгостроковими наслідками, якими можуть бути, наприклад, генетичні наслідки.

Для ефективного врегулювання зазначених обмежень і підтримки належної методичної бази щодо визначення ризиків і підтримки ефективних рішень в країні має бути створений Інститут незалеж­них експертів з числа фахівців, які мають свої методичні розробки і публікації з методичних питань у сфері визначення ризиків.

Аналізуючи перспективи стосовно можливостей суттєвого зниження ризиків у переважній частині сфер життєдіяльності пере­січного громадянина України, виокремимо тут два шляхи:

• перший має суто адміністративну природу і концентрує увагу на реалізації державними установами копіткої праці щодо підви­щення безпеки у всіх сферах життєдіяльності людини;

• другий спрямований на зменшення зазначених ризиків за рахунок широкого впровадження сучасних методів регулювання ризиками. Мається на увазі, скажімо, широке запровадження ліцензування господарської діяльності та впровадження екологічного страхування.

У такий саме спосіб можна запустити додаткові економічні та адміністративно-господарські механізми вирішення широкого кола проблем підвищення безпеки в найкритичніших сферах життєдіяльності людини, зменшивши таким чином негативний вплив на її здоров'я через покращання стану навколишнього природного середовища.