12.2 Ризики стосовно навколишнього природного середовища

Антропогенне навантаження на природні екосистеми України досягло нині критичного рівня. Це призводить до деструкції та деградації ґрунтового покриву, рослинного і тваринного світу.

Для визначення переважаючих видів антропогенного впливу на біорізноманіття на першому етапі було виконано комплекс робіт щодо аналізу Червоної книги України (тваринний світ – 1994 р. та рослинний світ – 1996 р.), зокрема тієї частини, яка стосується причин зникнення видів. Оскільки причин, що призводять до зменшення чисельності видів або й повного їх зникнення, багато, ми використали для аналізу спрощену, доведену до одинадцяти груп, матрицю Леопольда (табл. 12.3).

Після детального аналізу виявилося, що найбільша кількість видів рослин і тварин зникла або знаходиться під загрозою зник­нення через знищення в першу чергу їх екологічних ніш (21,81%), забруднення навколишнього середовища (17,01%) та надмірного видобування (16,07%) корисних копалин (рис. 12.1).

Такий результат є наслідком нераціонального ведення господарської діяльності: розорювання нових цілинних земель, осушування боліт і водоймищ, вирубування лісів або заміна первинних вторинними, штучне заліснення тощо. Все це веде до руйнування екологічних ніш, які заселяють види. Екологічна ніша – комплекс факторів, що необхідні для існування виду, разом із зв'язками його з іншими видами в угрупованні.

Таблиця 12.3 – Спрощена матриця Леопольда

№№ ч/ч	Визначення ризиків від:
1	Забруднення навколишнього середовища (евтрофування водойм; забруднення водойм, повітря, ґрунту; використання пестицидів, добрив; зміна режиму солоності).
2	Деградація фунтів (розорювання земель).
3	Зміна режиму ґрунтових вод (зміна рівня води в дельтах рік, лима­нах та водосховищах; зміна гідрологічного режиму; створення штучних водойм; осушувально-меліоративні заходи).
4	Знищення еконіш (осушування боліт, заплав річок, вирубування лісів, знищення водойм, розорювання цілинних земель, розчленування ареалів під впливом господарської діяльності; санітарні вирубки; заміна первинних лісів вторинними; деградація місць гніздування; затоплення заплав річок).
5	Трансформування та руйнування ландшафтів (ерозійні процеси; штучне заліснення з порушенням первинного стану екосистем; терасування схилів; скорочення площ лісів; зарегулювання стоку річок).
6	Будівництво (забудова прибережних частин; будівництво ГЕС, АЕС; створення водосховищ, прокладання густої мережі доріг).
7	Добування корисних копалин – піску, щебеню, граніту, каменю, вапняку; розробка торфовищ.
8	Сільськогосподарська діяльність (нераціональне використання сільськогосподарських угідь).
9	Рекреаційне навантаження (туризм).
10	Нераціональне добування ресурсів (браконьєрство; полювання; ко­лекціонування; збирання заготівельними організаціями).
11	Природні чинники (тенденція виду до вимирання; епізоотії; генетичні порушення; знищення видами-конкурентами, повільне розмноження; зміна кліматичних умов).

Рисунок 12.1 – Антропогенні фактори, які є причиною внесення

(А – всіх, Б – рослинного світу, В – тваринного світу) видів до Червоної книги України.

(1-забруднення навколишнього середовища; 2 – деградація ґрунтів; 3- зміна режиму грунтових вод; 4 – знищення еконіш; 5 – транс­формування та руйнування ландшафтів; 6 – будівництво; 7 – добування корисних копалин; 8 – с/г діяльність; 9 – рекреаційне навантаження;

10 – нераціональне добування ресурсів; 11 – природні чинники).

Це може бути ліс, озеро, степ або певний вид, як, скажімо, зарості шипшини для стерик-тифори шипшинової, каркас південний для гусені носатки-листовидки та ін. Особливо небезпечним є зникнення ендемічних видів, які існують тільки у певному районі на планеті і при порушенні відповідних умов існування втрачаються назавжди (наприклад, сосна Станкевича, яка зустрічається лише в Судаку і на мисі Айя в Криму).

Велике значення для збереження рослинного і тваринного світу нашої країни має контроль за видобуванням ресурсів. Багато видів риб, ссавців, птахів зникають лише через надмірність вилову, полювання, а також браконьєрство. Що стосується рослин, то страждають види з лікарськими або декоративними властивостями, які добувають заготівельні організації та місцеве населення.

У зв'язку з особливостями будови, життєдіяльності тварин та більшою щодо рослин вразливістю, вони є досить чутливими до забруднення навколишнього середовища. Саме тому відсоток видів (22%), занесених до Червоної книги з цієї причини, досить високий на відміну від рослин (5,33%), які здатні накопичувати велику кількість хімічних речовин без видимих летальних наслідків. Найсильніше забруднюється середовище внаслідок невірного або надмірного застосування пестицидів. При забрудненні водойм в першу чергу страж­дають риби, земноводні та безхребетні, які там постійно мешкають.

Істотну частку в несприятливому антропогенному впливі становить сільськогосподарська діяльність, зокрема нераціональне використання сільськогосподарських угідь. Для рослинного світу ця частка найбільша – 23,44%, а для тваринного – 8,80%, що можливо пов'язано із здатністю тварин до міграції в менш сприятливі, але подібні місця існування.

Певну роль відіграють і природні фактори (для рослин – 10,89%, для тварин – 7,7%), серед яких умовно можна виділити природні. До них ми відносимо ті, що опосередковано пов'язані з діяльністю людини: зміна природних умов зростання виду, витіснення інтродукованими видами, обмеженість ареалу, ізольованість популяцій, обмежена кормова база, епізоотії.

На основі викладеного можна виділити три найбільш значимі види впливу. Для рослин: сільськогосподарська діяльність – 23,44%, нераціональне добування ресурсів – 18,33%, знищення еконіш – 18,22%; для тварин на першому місці знаходиться знищення еконіш – 26,40%, далі йде забруднення навколишнього середовища – 22% та нераціональне добування ресурсів – 13,20%.

Усі інші види антропогенної діяльності виявляють менший вплив, зокрема частка надмірного рекреаційного навантаження в антропогенному факторі складає для рослин – 8,22%, для тварин – 9,48%, але все одно є несприятливою для всього живого.

Варто зазначити, що досі є певна кількість видів, причини зменшення чисельності яких не з'ясовані внаслідок недостатньої вивченості. Від загальної кількості 923 вони становлять 7,7%.

Історія Червоної книги колишнього Радянського Союзу почалася з 1978 року. За цей період кількість видів, внесених до списку Книги, істотно збільшилась. Це пов'язано і з недостатньою вивченістю стану біоти на той час, і з усе більшим антропогенним тиском на навколишнє природне середовище (рис. 12.2, 12.3).

Даний рисунок демонструє тенденцію до збільшення ризиків для рослинного світу і зменшення для тваринного, але це не означає, що для тваринного світу ситуація покращилася.

Рисунок 12.2 – Динаміка зміни кількості червонокнижних

видів України за період з 1978 по 1996 рік

Рисунок 12.3 – Динаміка зміни ризиків щодо впливу антропогенного навантаження і природних факторів на внесення видів рослинного тваринного світу до реєстру Червоної книги України

Для створення передумов щодо збереження біорізноманіття в Україні виникла необхідність у певній програмі, зорієнтованій безпосередньо на:

• розробку шляхів відновлення техногенних ландшафтів та порушених природних екосистемах;

• створення умов для відтворення популяцій видів, що перебувають під загрозою зникнення, та проведення інтродукції рідкісних і зникаючих видів;

• запобігання появи видів-чужоземців, небезпечних для місце­вої флори і фауни;.

• розробку та впровадження низки заходів, спрямованих на збалансоване використання біоресурсів;

• здійснення заходів з метою забезпечення дотримання нор­мативів викидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище;

• посилення заповідного режиму;

• організацію природоохоронної діяльності за участю місцевої громадськості.