11.2 Загальний методичний підхід

За рекомендаціями ВООЗ, поняття ризику, що було визначене документами 1978 р., формулюється як очікувана частота негатив­них ефектів, які мають виникнути у результаті можливого впливу. І саме такий підхід до визначення впливу шкідливих факторів у компонентах навколишнього природного середовища, зокрема ра­діоактивних та канцерогенних речовин, на здоров'я людини дос­ліджувався вітчизняними вченими ще на початку 70-х років. Проте ідеологічна неприйнятність зазначеного підходу і відсутність в існуючих тоді умовах відповідного нормативного поля для впровадження не дали можливості йому розвинутися.

Сьогодні ситуація докорінним чином змінилася. По-перше, вже започатковуються законодавчі основи для запровадження у сфері екологічної безпеки оцінок ризику. По-друге, відсутність надійної інформаційної бази щодо забезпечення ефективних адміністративних рішень у зазначеній сфері потребує широкого залучення конкретних кількісних показників. Саме такі показники можна отримати послуговуючись методологією оцінок ризику (табл. 11.1).

Таблиця 11.1 – Основні етапи визначення оцінки ризику

Етапи	Заходи
Перший	Ідентифікація небезпеки - визначення усіх складових небезпеки, що витікають з певного джерела (наприклад, урахування хімічних речовин, біологічних компонентів та фізичних факторів, що впливатимуть на людей та екосистеми)
Другий	Визначення усіх шляхів, якими негативний вплив може досягати об'єктів впливу (наприклад, визначення рівноважних концентрацій в компонентах навколишнього середовища, оцінка доз для людини та біотичної складової екосистеми, а також чисельності населення чи популяції, які складають екосистему і ризикують отримати зазначені дози)
Третій	Визначення можливих наслідків для об'єкта впливу (наприклад, «доза-ефект» чи «вплив-наслідки»)
Четвертий	Кількісна характеристика (показник) ризику

Виходячи з цього у сфері екологічної безпеки можуть бути запропоновані такі дві групи методичних підходів щодо Виходячи з цього у сфері екологічної без­пеки можуть бути застосування оцінок ризику:

• медико-гігієнічні – ризики здоров'ю і життю людини від різного виду негативних впливів хімічної, біологічної або фізичної природи;

• техногенні – ризики, що можуть бути завдані навколиш­ньому природному середовищу, а також життю і здоров'ю людини від аварій, катастроф (техногенних та природних чи нещасних випадків).

11.3 Природні чинники фонового ризику

Спектр природних чинників надто широкий і досить нерівномірно розподілений по планеті. До них віднесемо перш за все катастрофічні та небезпечні природні явища: виверження вулканів, землетруси, цунамі, тайфуни, урагани, повені, значні атмосферні опади, засухи, епідемії, епізоотії тощо. Що ж до зазначених зауважимо: вони впливають на людину як безпосередньо, під час свого прояву, так і опосередковано – тобто загрозу людині несе як саме явище, так і його наслідки. І якщо явище відвернути людина не в змозі (хіба що уникнути його, покинувши небезпечну зону в разі завчасного попередження), то наслідки можна мінімізувати.

Наприклад, кількість жертв цунамі можна значно зменшити, якщо населення, що проживає в небезпечній зоні узбережжя, вчасно попе­редити і евакуювати на час дії цунамі. Засуха може завдати значно меншого лиха, якщо населення своєчасно забезпечити питною водою та продуктами харчування. Значно важче відвернути жертви землетру­су, однак і їх можна суттєво зменшити за умови будівництва сейс­мостійких будівель (завчасне попередження малоймовірне).

Конкретні небезпечні метеорологічні явища та природні катастрофи, як зазначалося, притаманні певним географічним зонам і мають різні масштаби прояву за своїми наслідками. Так, цунамі найбільш небезпечні для низинних територій узбережжя океанів і породжуються виверженнями вулканів та землетрусами, що відбуваються на дні океану. Для таких регіонів характерні також урагани і тайфуни. Засухи поширені на планеті не меншою мірою, повені та паводки проявляються досить часто майже у всіх регіонах світу. Епідемії та епізоотії мають місце в країнах Азії, Африки та Південної Америки.

За останнє десятиріччя природні катастрофи забрали життя 665 тис. осіб. Понад 90% випадків – унаслідок повеней та посух. Таким чином, виходячи з визначення ризику як імовірності події, явища, можемо приблизно оцінити середню для планети вірогідність загинути впродовж року від природних катастроф: 665 104/6 109 000 (відношення середньорічної чисельності загиблих до усередненої за 10 років чисель­ності населення Землі). Отримуємо величину на рівні 1.1-10,5.

Джерелами природних ризиків виступають негативні процеси і явища, зміни клімату, а також потужні антропогенні навантаження на навколишнє природне середовище та залежні від них наслідки. Саме динаміка, що спостерігається в зазначених процесах як планети в цілому, так і її окремих регіонів, починає все більше привертати увагу вчених і фахівців. Ці процеси потребують досконалого вивчення, що надасть можливість, з одного боку, – прогнозувати негативні наслідки та визначати збитки, які вони завдаватимуть, а з другого – визначати саме ті першопричини, усунення яких може пом'якшити наслідки і суттєво знизити збитки. На сьогодні є можливість вдосконалити запропоновану типізацію природних надзвичайних ситуацій, виходячи із нагаль­них завдань страхової справи (табл. 11.2).

Таблиця 11.2 – Типізація надзвичайних ситуацій (НС) за важкістю наслідків

Кате-горії не	Наслідки, викликані НС та механізми їх подолання чи пом’якшення
Дуже легкі	Завдана незначна шкода навколишньому середовищу, порушені окремі комунікації. Відновлення його відбувається за 3 доби. Кількість осіб, що відчули вплив НС, налічує не більше 100. Може здійснюватися страхування індивідуальних ризиків через мережу вітчизняних страхових організацій.
Легкі	Завдана легка шкода навколишньому середовищу. Можуть відбутися порушення комунікацій або окремих споруд населеного пункту, втрата . урожаю. Усунення екологічних наслідків може бути здійснене за раху­нок поновлювального потенціалу природного середовища протягом року. Кількість постраждалих, що відчули вплив НС, налічує від кіль­кох сотень, але не більше 1000 осіб. Може реалізовуватися механізм страхування юридичних і фізичних осіб, їх майна через мережу вітчи­зняних страхових організацій.
Середні	Завдана відчутна шкода навколишньому середовищу. Можуть бути порушені комунікації або окремі споруди декількох населених пунктів, завдані збитки урожаю. Ліквідація екологічних наслідків може відбу­тися протягом 3–5 років за участі людини. Кількість постраждалих, що відчули вплив НС, налічує від кількох тисяч, але не більше 100 тис. осіб, Потрібне залучення коштів держави до страхування колективних ризиків (механізм перестрахування).
Важкі, потужні	Завдаються різного типу збитки, за яких зазнає руйнації навколи­шнє середовище. Його відновлення може відбутися лише частково (за 5–7 років). Кількість постраждалих, що відчули вплив НС, налічує від кількох сотень тисяч до мільйона. Покриття збитків має передбачатися переважним чином через відповідні державні фонди, а страхові організації мають залучатися для ефективного забезпечення страхової справи.
Нищівні	Спричиняються різного типу нищівні збитки. Руйнування призво­дять до втрати протягом економічно прогнозованого періоду відновлювальної здатності природного середовища. Потрібна належна підтримка світової спільноти, міжнародних фондів, Всесвітнього банку тощо.

Принагідно зауважимо, що територія України та її населення не потерпають ні від вулканічної діяльності, ні від цунамі – їй не властиві тайфуни, рідким явищем є епізоотії, малоймовірними – землетруси. Певного клопоту завдають повені, паводки, ано­мальні метеорологічні явища на зразок сильних опадів чи екстремальних для наших широт температур.

Окрім перелічених, людина у своєму житті наражається на інші види небезпеки природного походження. Наприклад, можна втопитися у водоймі (під час купання, чи провалившись під лід); смертельно отруїтися грибами; загинути від блискавки тощо. Майже кожна людина знає про ці загрози, знає, як їх уникнути, та все одно щороку з кимось щось подібне трапляється. Не дають ба­жаного результату попередження в засобах масової інформації, організаційні та технічні заходи, що вживаються відповідними органами. Проте з року в рік ми отримуємо сумні повідомлення про чергові жертви власної необачності. Саме тому доцільно ви­значати параметри фонового ризику.