193

За цим описом збирання на полювання — неприхована іронія, передчуття неповторної мисливської романтики, відчуття чолові­чої свободи, розслаблення від клопотів, умиротворення.

Мистецьки вплетений у композицію розповіді прекрасний український пейзаж надвечір’я: «Дика качка любить убиватись тихими-тихими вечорами, коли сонце вже сковзнуло з вечірнього пруга, минуло криваво-багряний горизонт, послало вам останній золотий привіт і пішло спать... Це ввечері... А вранці дика качка зривається шукати вашого пострілу рано-рано, тільки-но почи­нає на світ благословлятись». Особливо промовистою є фраза, яка характеризує ставлення письменника до самого процесу полю­вання: «І вільно дихається, і легко дихається...».

Це щире зізнання автора, бо немає значення, чи вполював щось мисливець, чи ні, головне — що недаремно витратив час. Герої усмішки, здається, не полювали по-справжньому: найваж­ливішим під час полювання для них було відпочити від повсяк­денної метушні, помилуватися вечірніми зорями та світанковими ранками над тихими озерами.

4. Аналіз усмішки «Сом»

З великим замилуванням описує Остап Вишня природу — річку Оскіл, диких каченят: «Заплава річки Осколу, де він у цьому місці розбивається на кілька нешироких рукавів, заросла густими очеретами, кугою, верболозом і густою, зеленою, соковитою тра­вою. Як увійдеш, картуза не видко! Шумить заплава в травні та в червні...». Письменник розповідає з гумором неймовірні бувальщини про сомів, їхні звички, про пригоди, що трапляються з рибалками. І хоч у цих пригодах чимало, м’яко кажучи, перебіль­шень, це не заважає читачеві весело сміятися й дивуватися багат­ству та красі нашої рідної природи: «Інтересна риба сом! За цар­ського режиму, як свідчать дореволюційні рибалки-письменники, сом важив до 400 кілограмів, ковтав собак і ведмедів. Можливо, що з розвитком рибальства сом важитиме тонну і ковтатиме симен­тальських бугаїв і невеличкі буксирні пароплави...».

«А сома... сома мені самому доводилося бачити такого зав­більшки, як комбайн! Тільки трохи довшого. Це, дорогі наші читачі, серйозно й без жодного перебільшення».

5. Робота в групах

Клас об’єднується у дві групи, які ставлять запитання одна одній. Перша група до усмішки «Сом», друга — до усмішки «Як варити і їсти суп із дикої качки».

Уроки української літератури в 11 класі

4. Підсумок уроку

Бесіда з учнями

• Назвати жанри сатири та гумору.

• Що таке усмішка?

• У чому виявляється жанрова своєрідність усмішок?

• Що вам найбільше подобається в «Мисливських усмішках»?

• Які риси українського національного характеру розкривають­ся в усмішках Остапа Вишні?

• Прокоментуйте епіграф уроку.

4. Домашнє завдання

Підготувати повідомлення на тему: «Ліризм і гумор у твор­чості Остапа Вишні».

/1. В. Манян

Урок № 23 РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕАТРУ, ДРАМАТУРГІЇ 1920-1930 рр. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ МИКОЛИ КУЛІША. ЗВ’ЯЗОК ІЗ ТЕАТРОМ Л. КУРБАСА

Мета: розкрити учням традиції, які успадкував україн­

ський професійний театр у XX ст. від класичного, роль Леся Курбаса в його створенні, ознайомити з творчою біографією Миколи Куліша; розвивати уміння сприймати на слух нову інформацію, виді­ляти головне, вести конспект; виховувати в учнів любов і повагу до українських митців.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: портрети Леся Курбаса, Миколи Куліша, таблиця «Тематика творів М. Куліша».

ПЕРЕБІГУРОКУ

1. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку II. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя

Театр у всі часи був для культурних народів великою цінністю, яка мала незвичайне моральне, культурне й громадське значення як школа, що безпосередньо давала масам усе те, що придбали життя, наука й знання. Чим світліші часи, чим буйніший розгін і розквіт національного життя, тим більше з’являється матеріалу для драматичної творчості, яка стає найвірнішим дзеркалом почу­вань, ідей та змагань, якими громадянство в певний час жило. Нам, глядачам початку XXI століття, навіть і на думку не спа­дає задуматися над тим, який важкий, нерідко тернистий шлях пройшов український професійний театр.