149

чувань, усяких життєвих умов»,— читаємо в записниках автора. У ньому розповідається про братовбивчу війну в Україні 1919 p., яка стала початком трагедій, що випали на долю українського народу після революції 1917 р.

Ю. Яновський — романтик за світовідчуттям і стилем, його приваблювали яскраві характери, небуденні, екстремальні си­туації, у яких найвиразніше розкривалися людські риси. Його манера письма позначена суб’єктивною стихією: вибухом емо­цій, патетикою, виведенням «назовні» авторськими симпаті­ями та антипатіями. Він був тонким стилістом з особливим чут­тям слова, його відтінків і нюансів. Сам письменник назвав себе поетом, який інколи пише прозу.

Коли Юрій Яновський читав книжку і хотів її оцінити, він питав себе: «Чи взяв би ти її в далеку путь, по розмитій дорозі босоніж ступаючи, у далеку таємну путь? Чи поклав би її в торбу із хлібом окрайцем, пучкою солі й цибулиною? Чи достойна вона там у торбі на плечах лежати всю путь, до хліба торкаючись? На перепочинку, коли розв’яжеш торбу і з’їси хліба з цибули­ною, чи дасть вона тобі мужність і радість, щирий захват і при­ємний біль мудрості?». У цих словах не тільки естетична про­грама письменника. Це — девіз його життя. Твори письменника й сьогодні захоплюють читачів, уселяють у них мужність, при­носять незвичайну радість, щирий захват.

7. Коментування учнями епіграфу

8. Робота над романом «Вершники»

«Вершники»—перлина творчості Ю. Яновського. П. Г. Тичина сказав, що саме цим романом новітня українська література склала екзамен на атестат зрілості. Тема громадянської війни постає у творі по-справжньому героїчною й романтичною. Автор правдиво показує трагедію цілої родини Половців, яких револю­ція розкидала по різні ідеологічні фронти.

Особливо яскраво виявилася в цьому творі композиційна май­стерність Яновського. Роман складається із восьми сюжетно завер­шених новел («Подвійне коло», «Дитинство», «Шаланда в морі», «Батальйон Шведа», «Лист у вічність», «Чубенко, командир полку», «Шлях армій», «Адаменко»), які в сукупності переда­ють панораму періоду громадянської війни.

«Вершники» — новелістичний роман.

9. Теорія літератури

Роман (фр. roman — романський) — літературний жанр, най­більш поширений у XVIII-XX ст.; великий за обсягом, складний

Уроки української літератури в 11 класі

за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Новела (іт. novella, від лат. novellus — новітній) — невели­кий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вима- льованою дією.

Роман у новелах — складний за побудовою і великий за роз­міром епічний прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події певної епохи; складається з окремих новел, об’єднаних спільним задумом.

Відображаючи дійсність, мистецтво не може не відображати і часопросторові форми її існування.

Художній простір і час є відтворенням, ідеальним простором і часопросторові. Простір і час у мистецтві — це універсальні визначення художнього образу.

Специфіка художнього простору полягає в тому, що він є ху- дожньо-відображеним простором і має естетичний зміст. Митець у своєму творі, відтворюючи реальний простір, разом із тим фор­мує певний художній простір, у якому відбуваються події. Цей простір може бути великим і охоплювати кілька країн або вихо­дити за межі земної планети, або ж навіть звужуватися до тіс­них меж однієї кімнати.

Художній час є способом існування мистецтва, одним із засо­бів оволодіння соціальним та індивідуальним часом, його відтво­рення та творення, збереження та перетворення. У XX ст. відбу­ваються суттєві зміни в художній практиці. Поширюється вільна (монтажна) форма композиції літературних творів. Майже одно­часно з’являються безсюжетна література, безпредметний живо­пис, атональна музика, абстрактна скульптура.

В основу мистецтва покладена умовність зображення, оскільки не міг би відбутися сам факт відображення дійсності, яким перед­бачено відторгнення реально або ж уявно існуючих явищ і речей шляхом їх відтворення у змалюванні, а не ототожнення з про­тотипом.

10. Опрацювання особливостей роману

• Роман складається з восьми композиційно й сюжетно пов’я­заних новел.

• Відсутність хронологічної послідовності в розгортанні подій.

• Використання кінематографічного прийому монтажу «кадрів».

• Має ознаки народної думи, героїчної поеми,новели.