Уроки української літератури в 11 класі

прагне на обмеженому часі й просторі художнього твору зобразити трагічну розірваність сучасного йому світу, в якому персонажі не можуть ужитися. Для змалювання індивідуальних характе­рів Г. Косинка майстерно використовує такі засоби психологіч­ного аналізу, як індивідуалізація мовлення, точна й лаконічна художня деталь, символічний пейзаж, показ найдрібніших нюан­сів психологічного стану персонажів. Суспільні проблеми у творах Г. Косинки зазвичай проходить крізь індивідуалізоване сприй­няття героїв, що охоплює однобічні оцінки, наголошуючи на пере­вазі загальнолюдських цінностей над класово-ідеологічними.

2. Виступ учня з повідомленням

«Г. Косинка — майстер новелістичного жанру»

Українська класична література має багату спадщину май­стрів новелістичного жанру. Це і В. Стефаник, і Марко Черем­шина, М. Коцюбинський і С. Васильченко.

Г. Косинка — прямий їхній продовжувач, але своєрідний і неповторний, як і кожен із них.

Тонкий психолог селянської душі, життєлюб, оптиміст, вірний правді й красі, він має величезну силу емоційного впливу на читача. Кожне суспільне явище письменник розглядав з позиції людини, очима трудівника чи через призму заможника або дезер­тира. Він разом із героями шукав правду, істину.

Письменник постійно й послідовно розкривав процес зрос­тання людської гідності в середовищі українських незаможни­ків. Його герої сильні й вольові, багаті й красиві душею, завжди дійові й життєво правдиві, переконливі.

Усе, про що написав Г. Косинка, не видумане, відібране, вино­шене, виважене. Він добре знав психологію заможних селян, бо самому довелось з дитячих років поневірятися на чужих зем­лях. Його герої — живі, пристрасні, колоритні фігури. Були вони страшними, часто жорстокими, немилосердними й циніч­ними, але не здатними протистояти руху часу. Такими виступа­ють Андріян Кушнір у новелі «Політика», Кирило Смолянчук та штабс-капітан у «Гармонії».

2. Виразне читання та короткий аналіз новели «На буряки»

Тематично вона близька до розповіді про дитинство самого письменника, адже твір певною мірою автобіографічний.

2. Бесіда з учнями

• Про що розповідається у творі? Чим прочитане нагадує дитин­ство самого письменника?

125

• Якими художніми засобами Г. Косинка розкриває психологію

юнацької душі?

• Про що мріяв юнак? Яким уявляв своє майбутнє?

2. Слово вчителя

У багатьох творах Г. Косинки відчутний подих майстрів слова минулого, але передусім наявна глибока індивідуальність твор­чого обдарування митця. Не встигнеш збагнути, як нестримно й владно поглинає тебе життєво-правдива атмосфера твору, земна сила відточеної фрази, образне багатство мови, уміння створювати яскравий художній тип, зібравши в ньому найістотніші, найха­рактерніші риси певного життєвого явища.

Історія написання твору

Уперше надруковано у львівському журналі «Нова культура» (1922, № 2).

Виправлену й відредаговану автором новелу опубліковано в журналі «Життя й революція» (1925, № 6-7). Отож датою пер­шодруку вважають 1925 р. Журнал «Життя й революція» вихо­див у Києві в 1925-1934 рр.

1924. р. М. Рильський писав: «Григорій Косинка весь виявля­ється на естраді, коли він публічно щось читає. Чи то буде його власне оббризкане радісною поранковою росою «В житах» (радісне і в трагізмі своєму), чи то Васильченкова меланхолійна «Мати». Голос Косинки бринить однаково молодо».

Читав Г. Косинка, на прохання слухачів, новелу «В житах» часто. Максим Тадейович написав навіть епіграму з цього при­воду:

Це все було страшенно просто —

Хита і фізиків екстаз...

Читав про це разів ти зо сто,

Та не читай сто перший раз.

«Дорогий мій Максиме,— писав Г. Косинка,— я відповім вам рядками з вашого вірша, що ви мені його якось читали: «...і навіть невблаганний критик мене, як сонце, веселить». А назвіть мені твір, який полонив би слухача хоч сто разів?».

Новела викликала багато нарікань з боку критики. На літе­ратурних вечорах слухачі цікавилися: «Чому вашу увагу при­вернув такий сюжет? Навіщо з дезертира робити героя худож­нього твору?».

Г. Косинка відповів: «Я вважаю, що письменник повинен прав­диво відображати дійсність, історію наших часів. Дезертири були, і я їх не обминаю, як не обминав босяків М. Горький. Художня