Уроки української літератури в 11 класі

Виявляється, що подібне «бажання» М. Семенко може здій­снити сам, і не знайдеться сміливця, хто посмів би йому заперечити. Перевертання світу, здійснене ліричним героєм поезії М. Семенка, виглядає дещо дивним. Він стягує місяця й дає йому «березової каші», роздає дітям зірки замість іграшок, а служниці Маші дарує весняні берези, щоб її покохав Петька. Михайло Семенко любить постійні зміни, постійну динаміку, Його не влаштовує навіть сама природа, він називає її «балаганом» і прагне, щоб її «чорти вхопили», адже його «бажання» неможливо виконати.

Вірш «Запрошення» — це звернення до прийдешніх поко­лінь. Поет усім тим, хто хоче його «духа визвать» обіцяє пока­зати безліч світів «оригінальних і капризних», безліч шляхів, а також відчинити замкнуті двері. Михайлові Семенку вдалося перемогти «всі стихії й дощі», тому, звичайно, прогулятися з ним уночі було б цікаво.

Таку ж цікаву прогулянку обіцяє поет і в другому вірші з ана­логічною назвою «Запрошення». Цього разу він пропонує підня­тися на Батиєву гору, бо там « гарно », « симпатично й різнобарвно ». Поет знає, що дехто дивиться на футуристів «як на звірів», проте він хоче подолати таке несправедливе ставлення з боку суспіль­ства до нього і його друзів, прагне довіри й доброзичливості з боку читачів, він пише:

Люди ми сильні, молоді, сміливі —

Не боїмось нікого й бажаємо усім добра.

• Визначте образ ліричного героя вірша «Бажання». (Ліричний герой горить бажанням перетворити світ, він уявляє собі, що все буде раціонально, з користю: зорі — дітям, барви — гар­ній дівчині, щоб її покохав хлопець. Герой сповнений радості життя, яку дає природа — гамірливий ярмарок, і напівіро- нічно, напівжартівливо скаржиться, що в неї немає ладу, якого б йому хотілося)

8. «Відкритий мікрофон»

(спонукання до висловлення власної думки)

Прослухавши поезію «Запрошення», бачимо, що ліричний герой уявляє себе духом із потойбіччя. Він говорить про те, наскільки життя таємниче й загадкове, скільки в ньому доріг, котрі треба подолати, який різноманітний у людини вибір. Пі­знати оте буття й небуття — це дійти «до останнього пункту», від­чинити «двері замкнуті». Не кожний на це зважиться, адже чека­ють на мандрівника «всі стихії й дощі». Прогулятися в пітьму, спробувати осягнути таємниці життя й запрошує читачів поет разом зі своїм ліричним героєм.

61

• Уявіть, якими репліками могли б ви обмінятися з ліричним

героєм поезії під час «подорожі в пітьму»?

• Висловіть свої погляди на життя та його вибір.

3. Закріплення вивченого матеріалу

1. Рольова гра

Від імені письменника розказати про такі етапи його життя:

• здобуття початкової освіти;

• перший поетичний дебют;

• другий період творчості;

• активна участь у суспільному житті літературної України.

2. Виступ учня-«дослідника» («У світі цікавого» — див. додаток)

3. Робота з термінами

Для характеристики авангарду в українській поезії 1920-х років виберіть відповідні терміни й поясніть їх значення:

• футуристичні угрупування;

• бароко;

• урбаністичні мотиви лірики;

• літературні організації;

• авангардні тенденції;

• імпресіонізм.

3. Домашнє завдання

1. Вивчити біографію М. Семенка.

2. Уміти аналізувати твори письменника.

3. Підготувати повідомлення про неокласиків.

Додаток до уроку

У світі цікавого (виступ учня-«дослідника»)

Азіатське походження Михайла Семенка — факт загальнові­домий. Анатоль Петрицький залишив нам словесний і акварель­ний портрети лідера українського футуризму: «І ось Семенко. Це людина малого зросту, і під час зустрічі з ним перше, що кидається в очі, це величезна шевелюра волосся, покрученого, як в негра. Коли ви довго приглядаєтеся до нього, помічаєте пару косих очей китайця,— я думаю, що пояснюється це тим, що його мати довгий час жила як не в Японії, так у Владивостоці. Одягався Семенко завжди зі смаком, костюм, що він його найбільше поважав, був світло-сірий і мав на собі плями,— такий, який часто носять бувші греки і турки в екзотичних кафе Одеси. Я і зараз уявляю,

Уроки української літератури в 11 класі

як живого, Семенка в багатолюдному кафе, в сірому костюмі, без комірця, що їсть рахат-лукум і п’є кофе по-турецькому.

На стінці проти мене висить портрет улюбленого мого поета Пушкіна, роботи маляра Кіпренського... Я кинув поглядом і помі­тив — так, він мені нагадує Пушкіна,— такий, зріст, ніс, чуб — тільки у Пушкіна очі круглі, а в Семенка косі-прекосі...».

А ось і автопортрет М. Семенка: «...обличчя його вміщало в собі риси всіх націй і рас, що його волосся було чорне, як вугілля шахт, а очі блищали вогнем татарських ватр, скитських вогнищ та юпітерами європейських ательє...».

Таким бачимо М. Семенка й на інших портретах та шаржах, а також на світлинах...

Звичайно ж, окремі факти зі словесного портрета поета по­требують уточнення: мати поета, письменниця Марія Проску- рівна, не була ні в Японії, ні у Владивостоці (у Владивостоці був сам М. Семенко), доречні в портреті згадки турків, кави по-турецькому, бо прапрабабусею М. Семенка по батьковій лінії була турчанка, привезена прапрадідом із Криму — звідси оче­видно, оті «косі-прекосі очі...».

У Владивостоці Михайль Семенко опинився в кінці 1914 р. під час Першої Світової війни, тут він служив армійським теле­графістом.

Перші враження від Владивостока М. Семенко описує у вірші «Море чуже» (1915):

Чужого моря хвилі сині І струмкість падаючих скель Застигли в серці моїм нині Край мармурових стель Невже чужий цей рідний вітер І сопок сірих смілий ряд?

Мені не сниться й досі Дніпр І не приваблює назад.

Владивосток для М. Семенка якийсь час зберігатиме оцю екзо­тичність, він час від часу береться описувати у віршах бухти, береги, просто гори. Сприйняття далекого краю, далекого міста змінюється тоді, коли в поета з’являється кохана (її звати Лідія Горенко, вона згодом стане дружиною М. Семенка й народить йому двох дітей). Свідченням цієї зміни стає вірш «Місто над бухтою» (1916).