589

Батьків, дідів онуки не забули —

Глибоке небо завжди голубе.

Але хоч раз зневаживши минуле,

Ти назавжди зневажиш і себе.

• Запишіть і поясніть основну думку поезії.

Д. Кулиняк був державним інспектором рибоохорони Київ­ської держрибінспекції, боровся з браконьєрами, рятував водойми та їх мешканців.

Зазнав переслідування — його твори були заборонені, їх не дру­кували, не видавали.

Перша збірка поезій «Біля вогнища» видана аж у 1981 р.

Потім були книжки «Невідкриті острови» (1985), «Між бере­гами» (1987), «Телескопи криниць» (1990 p.), «Соловецький в’язень» (1991), «Од Калниша вісті» є доповненим перевиданням.

4. Закріплення вивченого матеріалу

1. Слово вчителя

Сподіваюся, що цей урок залишить добрий слід у серцях, що ви багато чого зрозуміли. Саме від вас залежить майбутнє, від вашої освіченості, активної життєвої позиції. Ви повинні орієн­туватися на те, що споконвіку було притаманне нашому народові: патріотизм, відданість, милосердя, працьовитість...

2. Творча робота

Написати невеликий твір-роздум на тему «Призма моєї душі».

5. Підбиття підсумків

Учні зачитують заповнену протягом уроку опорну таблицю, коментують шляхи розв’язання проблемних питань: як зберегти культурну спадщину минулих поколінь (Пам’ятай історію свого народу!), урятувати природу від знищення (Ніхто не сміє обра­жати матір-Землю!), захистити Україну від кривди та зла (Боже, Україну збережи!).

6. Домашнє завдання

Ознайомитися з іншими творами Д. Кулиняка із збірки «Триста спартанців».

Уроки української літератури в 11 класі

В. Г. Сухенко

Урок № 70 УСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЛЮБОВІ. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ МИХАЙЛА ШЕВЧЕНКА

Мета: дослідити творчість письменника-земляка Михайла

Шевченка, викликати інтерес до нього як поета й особистості; розвивати навички аналітичної ро­боти, уміння орієнтуватися в прочитаному й знахо­дити підтвердження своїх думок у тексті; вихову­вати духовність, доброту, милосердя, людяність — моральне обличчя майбутнього громадянина.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, формування вмінь і навичок. Література рідного краю.

Форма уроку: урок духовності.

Обладнання: портрет М. Шевченка, збірки віршів поета, словник етичних термінів, кролевецькі рушники, епіграф.

Любов моя, жаго моя, світи!

Пали мене своїм огнем нетлінним, Безсмертна сонцесяйна, Україно,

І дух, і віру об’єднала ти!

М. Шевченко

ПЕРЕБІГ УРОКУ

1. Організаційний момент

2. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми, завдань уроку

Вступне слово вчителя

У чому призначення Людини на Землі?

На жаль, ми опинилися сьогодні віч-на-віч з такими бідами, як духовне зубожіння, неувага до культурної спадщини, руйну­вання природи. Настав час замислитись (поки не пізно!): хто ми? Які ми? «Яких батьків, чиї діти?».

Тож поговорімо про екологію душі, збереження «соборів люд­ських душ», про вічні людські цінності: Любов, Істину, Добро, Людяність. Якщо людина їх утратить, то не буде нації, бо вижи­вання людства — це і є виживання людської моралі й духовності.

591

Хіба можна відмовитись від святих істин: «Не убий», «Не укради», «Шануй батька свого й матір свою...»?

Учні записують тему й епіграф уроку.

3. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

1. Слово вчителя

Батьківщина... Сумщина... Кролевеччина. Саме вона подару­вала Україні Миколу Лукаша, поета й перекладача зі світовим ім’ям, письменника Панаса Кочуру, поета Пилипа Рудя. Далеко за кордоном живуть письменники діаспори Віра Смерека, Григорій Сірик, Олекса Грищенко. На Великого Спаса, коли «на костурах крокував післявоєнний голодний час», у селі Обтовому 19 серпня

1946. р. в багатодітній родині Шевченків спалахнула зірочка май­бутнього поета Михайла Васильовича Шевченка.

2. Повідомлення учнів про життя й творчість Михайла Шевченка

На долю Михайла випало нелегке повоєнне дитинство.

Навчався в школі, улітку працював у колгоспі, на торфороз­робках.

Вступив до Полтавського сільгоспінституту здобувати фах зоотехніка. Проте з інституту виключили за «крамолу», бо писав вірші «націоналістичного ухилу» й читав заборонену «Історію України» Миколи Аркаса, заборонені твори Володимира Винни- ченка та Миколи Хвильового.

Виключили з інституту, але не з життя. Наперекір усьому, він іде працювати в районну газету Нових Санджар, потім — до редакції «Комсомольця Полтавщини» — із головою пірнає в журналістику.

Прихід Михайла Шевченка в літературу привітав Олесь Гон­чар, із симпатією й прихильністю ставився до нього Віктор Астаф’єв, рідну душу вбачав у ньому Григір Тютюнник. Гли­боко поважав його істинно козацький характер Борис Олійник. Іван Бокий узагальнив думки колег по перу: «Михайло йде разом з народом у його злетах, злиднях і лихолітті, як і личить синові цього народу». Високим визнанням поетичної творчості митця стало прийняття його в 1977 р. до Національної Спілки письмен­ників України (СПУ): тривалий час Михайло Васильович працю­вав секретарем СПУ, керував Літературним фондом СПУ.

Усе наболіле, пекуче лягало на папір поетичними рядками... Одна за одною виходять збірки віршів: «Травневе поле» (1976), «Близень світ», «Балади про любов», «В отчому краї» (1976), «Гли­бокий шлях», «Я ще живу» (1990), «...Один прощальний поклик

Уроки української літератури в 11 класі

журавля» (1988), «Єдина книга», «В холодних руках Сократа», «Молитва для двох» (1997), «Юне дівча обриває ромашки» (1997), «Над горою Чернечою», «Останній теплохід мого тисячоліття» (2000).

Письменник постійно перебував у гущі літературних та куль­турних подій в Україні. Він — член літературно-мистецьких декад у Грузії, Росії, Німеччині, Польщі, Болгарії, Монголії, у дале­кому Ханти-Мансійському окрузі, на Камчатці, у Казахстані — на Кос-Аралі, у форті Шевченковому.

М. Шевченко — голова оргкомітету Міжнародного Шевчен-

• Т\ • 1 м • О • о

ківського свята «В сім і вольній, новій».

Але за роботою не забуває й рідну Кролевеччину, земляків. Стає ініціатором створення в Києві Сумського та Кролевецького земляцтв.

За ініціативою Михайла Васильовича починають проводити Міжнародний літературно-мистецький фестиваль «Кролевецькі рушники». На всю Україну як гімн диву з див злинули поетові слова:

І ключами журавлиними,

Легко пущені з руки,

В небесах над Україною Кролевецькі рушники.

Велику роботу для розвитку національної культури здійснює поет як заступник голови фонду культури України.

Понад 20 поетичних книг ознаменували 40-річчя творчої діяль­ності митця. Михайло Шевченко — Заслужений діяч мистецтв України, Лауреат премії ім.М. Островського, Міжнародної пре­мії ім.Г. Сковороди. 1998 р. став лауреатом премії ім.В. Сосюри за збірку «Молитва для двох».

Він достеменно знає ціну миті — уже прожитої й наступної. Тому спішить, спішить жити, творити людям добро.

3. Аналіз поетичних творів М. Шевченка

Основою поетичної творчості Михайла Шевченка є тема любові до України, хвилювання за її долю. Його «поезія — не стільки квіти розуму, ...це більше крик душі». Кожний вірш — це гор­дість за рідне село, рідний край і водночас гострий біль за духовне зубожіння молоді, неувагу до культурної спадщини, руйнування природи. Це постійне шукання відповіді на питання: у чому ж призначення Людини на Землі? Кожний образ, чи то односель­ців, чи визначних осіб поет творить скрупульозно й філігранно, «обточуючи» кожну деталь, кожну рисочку.

593

Виразне читання вірша «До Вкраїни»

ДО ВКРАЇНИ

Одступають сонячні балади

На свої запльовані шляхи

Час такий — вожді наїлись влади,

А народ голодний — то лихий.

І його сини — котигорошки, Чобітьми розчавлюючи вірш, Розтягли пошарпані гармошки, Шапки перекинувши під гріш.

Під бравурні, під козацькі марші, Під купонний шелест у шапках Впізнають вітчизну діти наші Із новим знаменом у руках,

<Т • •• о • о

Я з надії и відчаю одлитии,

Збитий сам із гніву і молінь,

Вперше повертаюсь до молитви, Зроду не ламаючи колін:

Україно! Чи замало Трої,

Чи коня не знайдеш...під сідло,

Що отак — завжди були герої,

І ніколи правди не було?

Чи твої сини такі ж лукаві,

І, мов греки, в’їхали у град Щоби тільки у жиру і славі Провести омріяний парад?

т • • •

І гуде історія підземно,

І гряде історія вгорі,

І сидить Вкраїни чорний демон Верхи на золоченій зорі.

І дитя помітило ізмалу,

Вирісши собі не по роках:

Україна шапки не зламала — Перевернуту... несе в руках.

І все ж ми піднесем свої знамена, Зламавши древка тим, що відбули. В ногах таки свойого ж Карфагена Постанемо, воскреслі, із золи. Вкраїнонько моя мільйоннолиця, Мільйоннодуша діво молода,

Не дай нам гріховодити й молиться, І гнутися, й коритися не дай!

Не дай купити ближніх на любові, На дай продати дальніх за бариш. Не дай нам заблудитися у слові,

Уроки української літератури в 11 класі

Не дай нам, Карфагене, бо згориш!

Не дай нам заблукатись у параді У захваті свій час перебрести.

Ну хтось же в світі знайде шлях до правди? Вкраїнонько, це будеш саме ти!

Сама собі не заламавши руки Й синам своїм не скручуючи теж...

З глибин, з надій, з могил своїх і муки,

Зоринонько, Вкраїнонько... грядеш!

• Визначте тему поезії? (Уболівання за долю рідної України)

• Про які часи говорить автор? (Про сучасність)

• Які образи постають у творі? (України, чорного демона, золо­ченої зорі, символічний образ Трої)

• Чи присутній у вірші ліричний герой?

• Розкажіть про його внутрішній світ, прагнення. (Ліричний герой переймається болем України)

• Чому автор називає своїх синів «котигорошками»? З чим він їх порівнює? (З мізерними душами)

• Розкрийте алегоричність образу Трої? (Символ підступності, зради, лукавства)

• Про якого демона йде мова? Що символізує цей образ? (Зло, зневіру)

• Яке значення має символічний образ зорі? (Зародження нового життя)

• Як ви розумієте вислів «на золоченій зорі»? (Настає нова доба — доба поклоніння грошам, золоту)

• Визначте провідну думку твору? (Віра в незламність нації, засудження обивательства)

• Проаналізуйте епіграф уроку.

Слово вчителя

До написаного поет ставився надзвичайно відповідально. Накладало відбиток і те, що мав спільне прізвище з видатним Тарасом Шевченком. Часто Михайла Васильовича запитували, чи не важко йому нести Шевченкову ношу, маючи на увазі одне прі­звище з Кобзарем?. А скептики зауважували: «Треба бути дуже відчайдушним хлопцем, щоб з таким прізвищем почати писати вірші...». На закиди поет влучно відповів у поезії «І викупи із раб­ства власних душ»:

Ми всі в душі потроху від Шевченка. Нехай дрібні, нехай собі маленькі. Але за ним-то й тягнемось увись.

595

Виразне декламування вірша «Підземний перехід»

ПІДЗЕМНИЙ ПЕРЕХІД

Невідомий, невеликий —

Сів — і шапку між колін —

На асфальт дрібний каліка.

Збоку — він. А центром — плин.

Мов мачина — геть не видно.

Дзенькне в шапку — шапка мідно.

Відгукнеться — чуєш, він.

Тихо: нате — плине натовп В діло, в свято, чи у блуд.

Обгинає натовп брата,

Обгинає брата люд.

Не помітить збоку брата Молодий кооператор —

Хай летить, його пора.

Руку виважить надійно З комітету благодійних,

Що вступив не від добра.

Ось поет мигтить у леті —

Мо, зупиниться хоч він?

...Не до шапки, бач, поету —

Задрібна для пієтетів Ця фігура до колін.

Навскач, навкрик, ніби гуни,

Мимо — юні, юні, юні Пробиваються грудьми.

Академік вельми чемний,

Мало битий, хвисько вчений,

Зупиниться на мить.

— Це ж бо де ми? — академік,—