Уроки української літератури в 11 класі

В. Г. Сухенко

Урок № 69

«УКРАЇНА У НАС ОДНА». ВЕЛИЧ МИНУЛОГО Й ВІРА

В ЩАСЛИВЕ МАЙБУТНЄ У ТВОРАХ ДАНИЛА КУЛИНЯКА

Мета: дослідити творчість письменника-земляка Дмитра

Кулиняка, удосконалювати навики виразного чи­тання поезій; розвивати вміння орієнтуватися в про­читаному й знаходити підтвердження своїх думок у тексті, стимулювати до власних висновків; фор­мувати структуру особистості школяра, в основі якої — ідеал, що стає усвідомленим мотивом жит­тєдіяльності; прищеплювати любов до рідного краю, формувати повагу до історичного минулого Бать­ківщини, морально-етичні якості, почуття патрі­отизму.

Тип уроку: засвоєння нових знань. Література рідного краю. Форма уроку: урок-літературний портрет.

Обладнання: портрет Д. Кулиняка, збірки та друковані роботи письменника, тези для кожного учня, що роздаються заздалегідь, опорна таблиця для роботи, репродук­ції картин, епіграф.

Україна без нас далі житиме, Але ми без Вкраїни — ні!

Зоя Когут

ПЕРЕБІГ УРОКУ

1. Організаційний момент

2. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово вчителя

«Тисячолітній Ромен

Гордо стоїть над Сулою!..»

Справді, місто має славну історію й пишається своїми дітьми, які жили й живуть нині на Роменщині. Данило Кулиняк усу­переч життєвим обставинам завжди був вірний роменській землі. Письменник говорив: «Найвидатнішою подією минулого двадця­того століття вважаю об’єднання всіх українських земель в одну

Уроки української літератури в 11 класі

16 грудня 1964 р. заарештували співробітники КДБ по Хер­сонській області за створення підпільної молодіжної організа­ції «Вісник свободи України». (Учитель читає вірш «Я юності не знав...»)

Я ЮНОСТІ НЕ ЗНАВ...

«Я юності не знав...» Ми з нею розминулись

В похмурих коридорах КДБ

Вона мені прощально усміхнулась:

«Мене арештували як тебе».

І очі опустила винувато...

Не встигла доказати — розвели.

Занадто рано довелось спізнати Суворих істин суть. Але коли Минули дні, а я лишивсь собою,

Збагнув трагічний смисл свого життя:

Весь хід подій нас готував до бою,

А в бою не було вже майбуття.

Засуджений не був, оскільки ще не мав 18 років. 1966 р. всту­пив до літературного інституту ім. Горького Спілки письменни­ків СРСР в Москві, який закінчив у 1972 р. Жив у м. Ромни, що на Сумщині. Працював на посаді науковця в місцевому краєзнав­чому музеї, займався археологією, вивчав унікальні документи.

МИНУЛЕ — МАЙБУТНЄ

Мовчать в степу насуплені кургани, їх мудрий зміст лежить у глибині.

Повзуть билинно сіверські тумани,

І нам струна Боянова бринить.

Я уявляю пращурів печери,

Бреду в думок і парадоксів ліс.

Вже місяць, ніби жовтий скіфський череп,

Над світом розтривожений повис.

А світ пливе в майбутнє (крізь минуле?),

Ми пізнаємо всесвіт (чи себе?),

Старовина нам душі не замулить І не затьмарить небо голубе.

І як в неволі пізнають свободу,

Оцінюються часом всі діла.

В польоті мужнім кожного народу Минуле і майбутнє — два крила.

• Які художні засоби використав Д. Кулиняк у ліричному творі?

• Визначте ідею поезії й запишіть під відповідною частиною опорної таблиці.

585

Восени 1972 р. переїхав до Києва, де перебував на нелегаль­ному становищі, оскільки саме в той рік були проведені арешти багатьох українських патріотів.

1973 р. був (незаконно) відправлений на службу в армію на Забайкалля.

1976 р. разом з дружиною письменницею Наталею Околітенко оселився в с. Лютіж Вишгородського району Київської області.

З 25 до 29 квітня 1986 р. (під час ядерного вибуху реактора на ЧАЕС) був у відрядженні на Чорнобильщині.

СЕЛО ЗГОРІЛО...

Село згоріло у вогненнім вирі.

На місці хат лиш димарі стримлять.

Злетіла й церква полум’ям у вирій Тоді, коли із вирію летять.

Велична, древня Воскресенська церква,

Яка село вінчала Товстий Ліс.

Коли побачив вперше — серце стерпло:

Завершена краса! Була. Колись.

Через десятиліт по катастрофі Вона згоріла, як згорає птах..

Лиш «саркофаг» стримить, немов Голгофа Полісся, що на атомних хрестах, її ж нема, згоріла. Відлетіла...

Залишилась від неї тільки тінь Запечена, та згарище зчорніле,

Та даху металеві мертві крила —

Як докір для майбутніх поколінь.

Оце і все. По всьому. Тінь і тлін.

• Чи є у вірші образи-символи?

• Як ви розумієте рядки «Злетіла й церква полум’ям у вирій //

Тоді, коли із вирію летять»?

• Визначте й запишіть головну думку твору.

• Розкажіть про свої роздуми та почуття, навіяні поезією.

Д. Кулиняк — один із організаторів і керівників спеціалізо­ваної історико-культурної експедиції на Чорнобильщину.

Слово вчителя

Якось у розмові з Д. Кулиняком про Чорнобильську зону Ліна Костенко сказала: «Але поезії там відбирає мову. Або пишеться щось таке трагічне — там не можна писати так просто, щебетати...».

Це дуже точне зауваження якоюсь мірою пояснює те, що за ті кілька років, коли письменник епізодично працював у тридця- тикілометровій зоні як керівник чорнобильської групи спеціалі­зованої історико-культурної експедиції Мінчорнобиля України,