Уроки української літератури в 11 класі

Так що ж таке кохання, щастя, життя? Над цими питан­нями людство міркує скільки існує. Тлумачний словник подає такі пояснення:

Кохання — почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі;

Щастя — стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення та безмежної радості;

Життя — стан живого організму в стадії розвитку, зросту.

Звичайно, ці визначення не в змозі передати сили потрясіння, захвату, захоплення, екстазу, що викликають ці поняття-почуття в душі людини. Звернімо увагу, що саме поняття «життя» вклю­чає в себе «щастя», а «щастя» — «любов». Я живу, коли щасли­вий, я щасливий, коли люблю!

• Складіть асоціативні кущі до слів «любов», «щастя», «життя».

Завданням нашого уроку є з’ясувати, чи справді любов зро­била щасливими героїв твору «За мить щастя».

2. Опрацювання навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя

Новела «За мить щастя» писалась, коли в літературу прийшло більше трагічної правди про війну. На той час О. Гончарем був написаний роман «Людина і зброя» про трагедію студентського батальйону, бійцем якого був і сам автор; у його уяві окреслю­вався роман «Циклон» про страшну табірну одіссею радянських полонених. Через те не дивно, що новела «За мить щастя» спов­нена болю, суперечностей, побудована на багатьох опозиціях.

Її задум виник у далекій Бірмі, у місті Рангуні. Тамтешні молоді солдати з автоматами й храми-пагоди, що нагадують опо­відачеві «стоги жовтогарячого жнив’яного блиску», стали імпуль­сом спогаду про давню історію. Очевидно, цей архетипний образ сонячних жнив, снопів, полукіпків, як символ життя, зберігався в підсвідомості автора ще з повоєнного літа поруч із образом смерті як кари за смерть. Але тієї смертної кари не приймала душа автора, котрий пройшов крізь пекло війни й таборів. Більше того, смерті на війні протиставлено радість життя й кохання — і ті дві смерті вже після війни, коли фронтовикам мріялося про вічний мир. Свої давні тривоги й сумніви автор відбив у слові, воскре­сивши найбільш вражаючі епізоди тієї давньої історії й намага­ючись осмислити те, що сталося...

Скупими деталями окреслено історичні умови, здавалося б, локальної події, що сталася на жнивах у полі, біля угорського

451

містечка, поруч із яким розташувалися окупаційні частини, «солдатська цивілізація», як не без іронії висловлюється опові­дач про землянки, споруджені в колишньому графському лісі. У ситуації, що склалася, не могли не виникати проблеми взаємин солдатів і місцевого населення. Автор подає лише окремі деталі кризових моментів тих відносин: «боєць лежить на винограднику затоптаний, поглумлений, з перерізаним горлом»; трапляється, місцеві любителі вина й «бійців споюють».

2. Теорія літератури

Новела (іт. novella, від лат. novellus — новітній) — невели­кий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вима- льованою дією.

Ознаки новели:

• лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів;

• строга й усталена конструкція;

• наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираже­ним композиційним осередком (переломний момент у сюжеті, кульмінаційний пункт дії, контраст чи паралелізм сюжет­них мотивів і т.д.)\

•• • • и • •• •

Уроки української літератури в 11 класі

8. Чому, на вашу думку, такий жорстокий вирок призначено Сашку? Смерть за смерть — це ознака цивілізації'?

9. Чому немає майбутнього в кохання головних героїв? (Закон цього не дозволяє. «Проти любові закон? Не може бути такого закону!»)

10. Прочитайте епізод побачення закоханих. Чи дійсно вони люб­лять? Які деталі свідчать про це?

11. Чи каються герої в здійсненому? Обґрунтуйте.

12. У творі любов подається у двох вимірах: любов до Жінки й любов до Батьківщини. Що для героя ці почуття? (Слова про Ларису «Я любив і люблю її» — це останнє, що пов'язує Діденка з життям. А слова про Вітчизну, готовність «смертю ... змити» її заплямовану честь — то вже прощання Діденка з цим світом)

13. Перекажіть фінал твору. Чому подається два варіанти роз­в’язки?

Матеріал для вчителя

Творчі зусилля автора зосереджено на розкритті психології персонажів. Оповідач, теж фронтовик, тонко передає внутрішній стан Сашка Діденка, артилериста, котрий був добрим солдатом, «воював по-геройськи», як характеризує його комбат. У його душі змагаються любов і смерть. Притлумивши голос смерті, яка в умовах війни надмірно активізувалася, Сашко живе передчут­тям радості. У тому святковому настрої дисонансом прозвучало лише порівняння його гогокання з виттям степового вовка. Жит­тєствердний настрій Діденка як переможця вибухає естетичним ставленням до світу («хміль сонця», «литво полукіпків ... виблис­кує золотом») і готовністю кохати. Але так сталося, що любов і смерть у житті Діденка трагічно стали поруч. Перші обійми жінки закінчилися пострілом у її чоловіка.

тт « • о о ) • •

Прикметно, що и війна, и ця смерть на жнив яному полі від­сунені на маргінеси свідомості оповідача. Сашко лише мимохідь згадує фронт, передній край, який «галасу не любить». Навіть у звістці про вирок трибуналу та в описі його виконання оми­нається слово смерть («Сталося те, що мало статись»). Водночас автор не приховує, як у свідомості солдатів деформується саме поняття цінності життя: «Бо чи таке воно й страшне, що він (Сашко) накоїв,— один постріл, а перед тим мільйони, мільярди пострілів було зроблено по людині».

Суперечність в оцінці вчинку Діденка закладена в глибинах свідомості оповідача. З одного боку, він представляє Сашка як