Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Усі уроки української літератури в 11 класі.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
1.49 Mб
Скачать

426

Уроки української літератури в 11 класі

Засланий до Горького академік Андрій Сахаров у жовтні 1980 р. писав: «Вирок Стусовісором радянської репресив­ної системи. Його треба відмінити...». Вирок не відмінили).

  1. Виразне читання вірша «о земле втрачена, явися...»

  • Які образи проходять перед поетом, коли він згадує рідний край?

  • Розкрийте роль питальної інтонації у вірші.

  • Яким постає образ України в поезії В. Стуса?

  • Чи відрізняється він від образу України у В. Симоненка?

  • Визначте: жанр твору, вид лірики, провідний мотив, віршо­вий розмір, художні засоби.

  1. Теорія літератури

Метафора (від гр. metaphora — перенесення) — один з най­поширеніших тропів і засобів творення художньо-образної мови, оснований на принципі схожості. В основі метафори — здатність слова до своєрідного подвоєння в мові номінативної функції.

У метафорі виділяють низку аспектів:

  • наочний — уподібненні за допомогою метафори реалії утворю­ють «наочні пари», у яких загальною ознакою можуть бути колір, форма й інші властивості;

  • логічний — метафора як операція з супідрядними поняттями;

  • психологічний — метафора як асоціація вистав, що нале­жить до різних сфер сприйняття,— зорової, слухової, смако­вої («кислий настрій»),

  • лінгвістичний — трактування метафори з погляду семасіоло­гії, граматики, стилістики;

  • «і *.» • ••••

  • літературознавчий — метафора як поетичнии засіб, її залеж­ність від творчої індивідуальності, напряму, національної культури.

Сфери вживання метафори: мова нехудожня — стилі повсяк­денно-побутовий, газетно-публіцистичний, науково-популярний (про сіль: «їстівний камінь»); мова художня — фольклор (багато загадок і прислів’їв метафоричні) й художня література, особ­ливо поезія.

Поетичні метафори, які відображають емоційний стан, допус­кають багатообразне розуміння й часто близькі до символу. Мета­фори можуть бути одиничними й розгорнутими, такими, що охо­плюють низку фраз, абзаців.

  1. Аналіз поезії «Як добре те, що смерті не боюсь я...»

Відбувати особливий режим ув’язнення В. Стус був відправ­лений до табору в селищі Кучино Пермської області.

Поети-шістдесятники

427

Табірними наглядачами було знищено збірку з приблизно 300 віршів. На знак протесту проти жорстокого поводження табір­ної адміністрації з політв’язнями кілька разів В. Стус оголошував голодівки. У січні 1983 р. за передачу на волю зошита з віршами на рік був кинутий у камеру-одиночку. 28 серпня 1985 р. Стуса відправили в карцер за те, що, читаючи книгу в камері, оперся ліктем на нари. На знак протесту він оголосив безстрокове сухе голодування. Помер у ніч з 3 на 4 вересня, можливо, від пере­охолодження.

Вірш «Як добре те, що смерті не боюсь я...» певною мірою можна вважати програмним для поета, у ньому сконцентровано його життєве кредо.

Зі стриманих рядків постає образ мужньої людини, патріота, борця, який вірить у свою правоту та її грядущу перемогу.

Вірш сприймається як своєрідний монолог, як останнє слово несправедливо засудженого героя, звернене до неправедних суддів. Зі спокоєм, гідністю, упевнено, без найменшого натяку на каяття звучать перші рядки твору.

Біблійний образ хреста підтверджує справедливість справи, за яку боровся герой,— через асоціацію з образом Ісуса Христа, який сам ніс свій тяжкий хрест, що на ньому його розіп’яли.

Моральну силу вистояти, не схилитись героєві дає переко­наність у тому, що правда — за ним, що він жив так, як треба, як достойна людина:

...жив, любив і не набрався скверни, ненависти, прокльону, каяття.

Життя було сповнене добра, любові, діянь заради України, її народу.

  • Поясніть значення слова «скверна». (Що-небудь мерзенне,

порочне, те, що викликає огиду)

Усе це «скверне» не зачепило поета, хоч і боровся він з ним (тут ліричного героя можна ототожнити із самим поетом) усе життя, за що й потрапив у неволю.

В. Стус, перебуваючи в неволі, вірить, що, хай і після смерті,

тя • • •

повернеться до свого народу. Крізь холодні сніги и через роки неволі поет звертається до нього: «Народе мій, до тебе я ще верну...».

Вірш має поетичне кільце — починається словами про те, що герой не боїться смерті. І в кінцівці теж (двічі) автор повторює: до народу повернеться тільки тоді, коли «в смерті обернеться