407

її недостатню глибинність. В одну із хвилин «пекучого прозріння» Маруся дійшла до думки про «нерівність душ» — своєї та Гриця. Іван же був їй рівнею, бо, як ніхто інший, розумів і цінував винят­ковість її особистості. І якщо Маруся піднімала до себе, ошляхет- нювала Гриця, то з Іваном була зовсім інша ситуація — їй самій багато в чому треба було підніматися до нього. Іванова промова на захист Марусі засвідчила рідкісну глибину і масштабність його мислення — він дуже точно розумів значення талановитого митця для суспільства і цим різко виділявся з-поміж інших.

Іван і Маруся духовно близькі, але доля судила їм нерозділену любов. Останнє прощання з Іваном, який вирушив у військовий похід, викликало у Марусі велику тугу — вона відчула в ньому по-справжньому близьку людину.

І я, котрій давно вже все байдуже, уже нічим я сльози не впиню.

Прощай, Іване, найвірніший друже, шляхетна іскро вічного вогню.

Вічний огонь — це любов, а Іван — його шляхетна іскра. Тільки хвороба й смерть Марусі зупинили цей процес — про­цес народження в ній нової, по-справжньому великої й щасли­вої любові.

Чільне місце у творі займає інша «вічна» проблема літера­тури — проблема митця й народу, митця й суспільства. Головна героїня роману Маруся Чурай цілком справедливо показана Ліною Костенко як геніально обдарований митець, як один із творців українських пісень, що здобули всесвітню славу нашому народу. У часи, коли жила Маруся Чурай, українська писемна література через певні причини була ще слабо розвинута. Проте народ мав своїх митців, які були його голосом, його душею. Маруся Чурай — одна з них. За Ліною Костенко, вона мала своє розуміння завдань власної творчості, її суспільного значення. Як митець, як людина незвичайна, виняткова, вона відчувала і глибоко переживала різне ставлення до себе з боку сучасників — від щирого захоплення й любові до повного нерозуміння й навіть агресивності до себе як до людини, що є «не такою, як усі.»

В розмові я, сказала б, та не дуже,

А в пісні можу виспівати все,— зізнається Маруся.

2. Літературний диктант

Група учнів класу працює з картками, решта дає відповіді на запитання вчителя.

Уроки української літератури в 11 класі

1. Дата народження Ліни Костенко.

2. Місце народження поетеси.

3. Назва першої збірки.

4. Після якої збірки було 16-річне мовчання?

5.1977 Р. Вийшла збірка...

6. За роман «Маруся Чурай» Ліна Костенко була нагороджена...

7. Представники козацької республіки в романі.

8. В основу роману «Маруся Чурай» Ліна Костенко поклала відому баладу...

9. Головна тема роману...

3. Мотиваційний етап

1. Слово вчителя

Шановні друзі! Швидко промайне навчальний рік, і ви сьо­годнішні школярі, станете на стежку дорослого, самостійного життя. А воно нелегке, іноді жорстоке, і постійно нагадує про це. І все-таки, не згинаючись під його тягарем, людина знову й знову встає, закликаючи на допомогу небачені резерви стійкості й сили. Витримати випробування один раз — мало. Випробування — все життя, і людині, щоб зберегти гідність, треба постійно його витри­мувати, тобто жити.

4. Оголошення теми, мети. Цілевизначення

1. Слово вчителя

Сьогодні на уроці, перекинувши місток від сучасного до мину­лого, простежмо, як жили в цьому божевільному світі герої істо­ричного роману у віршах Л. Костенко «Маруся Чурай», хто з них, пройшовши через помилки, сумніви й вагання, не схибив, не зра­див собі, своєму високому призначенню — бути Людиною.

2. Зачитування епіграфа

5. Опрацювання навчального матеріалу

1. Бесіда з учнями

1. Який у творі є для автора (і для, нас, читачів) критерій оці­нювання людини? (Судовий процес над Марусею, ставлення до неї людей)

2. Хто звинувачує Марусю? (Орина Бобренчиха, мати Гриця; Галя Вишняківна, Семен Горбань)

3. Чи розумієте ви Грицеву матір? Адже вона втратила єди­ного сина, єдину надію. {Дійсно, спочатку Грицева матір

409

викликає співчуття, оскільки смерть дитини — страшне горе. Але потім ця жінка зароджує в душі читача недовіру через те, що брудними словами кидає в Марусю, хоч знала її з самого народження, знала історію кохання Гриця й Марусі, як вірно й довго чекала її сина Чураївна з військових походів. Бобренчиха не раз запитувала в Марусі: «А чим же ми за це тобі віддячимо?» А на суді перед людьми мало не повію з неї робить)

2. Робота з текстом

• Зачитайте сцену суду, зверніть увагу на слова свідка, козака Якима Шиби листа, прокоментуйте їх (від слів «Даруйте... я... незвичка промовляти...» до «І розуму дійшло у Чураїв»),

• У розділі III «Сповідь» ми значно більше дізнаємося про Бобренчиху, її чоловіка. (Зачитати від слів «Бобренки, ті не дуже бідували» до «Лютіша стала до роботи вдвоє»),

2. Слово вчителя

Зміст буття для Бобренчихи — дорівнятися до Вишняків, роз­багатіти. І поступово ця мета поглинає її, робить її зажерливою, егоїстичною. Чоловік, по суті, непогана людина, чесна й працьо­вита, намагається її стримати. Але скоро відступає, бо слабкий духом, втрачає інтерес до життя й гине безглуздо, провалившись під лід. Тепер здійснити її мрію про багатство може тільки Гриць. Син бере участь у військових походах, і матір не протестує, бо спо­дівається, що в його кишенях забряжчать золоті талери. Коли ж Бобренчиха переконалася, що війна скоріше подарує каліцтво або смерть, ніж скарби, вона привертає свою увагу до особистої долі хлопця. Красуня Маруся її не влаштовує, бо бідна. І стара постійно її ганьбить в очах Гриця, гризе його за те, що не хоче він «добра» для себе і матері, аж поки не примушує його зару­читися з багатою Галею Вишняківною.

Дуже нагадує Бобренчиха матір Лукаша з драми-феєрії «Лісова пісня». Ці жінки обмежені, егоїстичні, обидві захищають ідеали обивательського щастя. У силу своєї душевної сліпоти вони навіть не розуміють, що руйнують життя своїм дітям.

Проти Марусі на суді виступає також Галя Вишняківна. Обме­жена, пихата, самовпевнена, бо знає, що вона дочка «значного чоловіка». Глуха до пісні. Через душевну убогість у Галі немає вміння любити. Одне з найкращих людських почуттів підміня­ється бажанням вийти заміж. От і готує Галя собі придане, «все вишиває прошви подушок».