375

Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні.

«У війни страшне обличчя»,— стверджує Ліна Костенко. Про це вона пише у віршах «Пастораль XX сторіччя», «Тут обеліс­ків ціла рота». Божа заповідь «не убий» близька і дорога серцю письменниці. Тому вона засуджує класову і національну нена­висть, що призводить до втрати духовності, людяності, викли­кає руйнації і смерть.

4. Й учень. Читає напам’ять вірш «Українське альфреско».

Елегійну й разом із тим зворушливу картину малює Л. Кос­тенко у своїй поезії «Українське альфреско», навіяну, очевидно, казкою. А також роздумами про людську долю. Одних вона щедро обдарувала дітьми та онуками, іншим — не дала їх. Тільки сусід­ським дітям можуть дід та баба подарувати свою ласку, дати гостинця. А потім — бути один для одного, як «остання в світі казка», на яку, ставши навшпиньки, задивляються жоржини.

Вірші Ліни Костенко нікого з читачів не залишають бай­дужими, вони сповнені справжньої, непідробної любові — до людини, природи, рідного краю. Все, про що пише письменниця — про події сивої давнини чи кохання, красу навколишнього світу чи поезію,— читати однаково цікаво.

Четверта група — «Не все те правда,

що на весіллях співають» (зі спогадів Ліни Костенко)

1. й учень. Тут хтось сказав: «вона вибрала долю, а не вірші» Ні! Я таки вибрала вірші. Я вам скажу прозу пишу я, над стат­тями працюю я, а вірші пишуть мені, Господи, я вибрала вірші, хоч би вони мене вибрали, хоч трішки...

Є кілька деталей про які я мушу сказати. Згадували Тель- нюка, Ільницький згадував... Розумієте, все це стало вже історією. Це — історія. Той, хто помер, уже не може себе захистити. Тель- нюк це складна постать, і в тій ситуації люди мене обороняли, а я змушена була обороняти Тельнюка. Він дуже був молодий, і він змушений був написати проти мене абсолютно брутальну, некрасиву статтю. Чому написав?.. У мене — «Іма Сумак», а він написав «Пісеньку дикого ірокеза», яку присвятив мені. І його — молодого, неопереного — викликали в ЦК — і як дали йому, як натисли! І він написав ту статтю, яку я щойно згадала.

Розумієте, зараз є звичка публікувати листи. Я думаю, що повинна бути якась культура — ну як сказати? — замогильної

Уроки української літератури в 11 класі

пошти. Не все треба друкувати за життя людей, які пам’ятають тих людей... Я отримала від Тельнюка дуже тяжкого листа. Він розумів, що я його розумію і я його пожалію. Він так страждав через ту статтю, яку написав проти мене, і я це розуміла. Я нія­кої відповіді не давала йому через пресу. А найтяжче, що було,— мені його брат дав листа, вже після Станіславової смерті. Йому було погано, він хворів і написав того листа, де було й кілька слів і до мене. Він просив пробачення. Це дуже тяжко. Не треба випоминати хорошій людині її помилки. І потім — не забудьте, що про кримських татар Тельнюк писав, коли всі боялися!

Про Євгена Маланюка і його архів. Це теж безкінечно сумна історія. Я не знала, що Маланюк мене знає. І коли сюди приїздив Вольфрам Бургардт, син Юрія Клена, то я по секрету передала привіт Євгену Маланюку тоді, коли ім’я Маланюка не можна було вимовляти. Але я знала його рядки «коли немає вождів, то наро­джуються поети й пророки...» І який же був мій подив, коли в Аме­риці до мене підійшла Наталія Даниленко й передала мені при­віт... від Маланюка — букет із дивною квіткою, яка називається «райська птиця із Гаваїв». І так от вийшло складно: Маланюк, виявляється, мене знав, я його знала, і після його смерті, через багато років, я отримала цю «райську птицю»... Потім я відвідала його могилу, у мене є фото.

2. й учень. Ліна Костенко втратила терпіння: у неї написано: «Хтось колись першим не витримає. Боюсь, що це буду я». Так от, майте на увазі, що не та хороша, гармонійна людина, яка пише ямбами, а я — та людина, яка не витримала. І цим пояснюється оце моє мовчання, оцей страшний для мене період, коли я зро­зуміла: я далі так жити не можу! Через те — будьмо етичними. Не треба всує моїм іменем махати, тому що... Розумієте... Пав- личко — це дуже талановитий поет, це — Герой України, а мої герої України — там вони...Вони всі погинули. І не забуваймо! не забуваймо, до якої нації ми належимо. Ця нація трагічна. Через те оці водевілі, ці фальші нікому не потрібні. Хоче людина брати ордени — хай бере. Але... От знову ж таки — Помаранчева рево­люція. Ви знаєте, що вже є «Гімн Помаранчевої революції»? Він уже прозвучав у виконанні хору Збройних Сил України. То я вам кажу, якщо й далі буде така поезія про Помаранчеву революцію, і такі поеми,— «то не трать, куме, сили, спускайся на дно», пома­ранчева революція буде психологічно й духовно скомпрометована. Той же Дмитро Павличко написав гімн — я його чула по радіо: «Ми тут зійшлись на повеління Бога звершити суд над владою нікчем»?.. «І поки не здобудем перемогу — з одвічного майдану

Уроки української літератури в 11 класі

Л. О. Лузан

Урок № 47 ЛІНА КОСТЕНКО.

ІНТИМНА, ПЕЙЗАЖНА Й ФІЛОСОФСЬКА ЛІРИКА («ХАЙ БУДЕ ЛЕГКО. ДОТИКОМ ПЕРА...», «Я ВРАНЦІ ГОЛОС ГОРЛИЦІ ЛЮБЛЮ...», «НЕДУМАНО, НЕГАДАНО...»)

Мета: розглянути твори Ліни Костенко, визначаючи їх

філософічну спрямованість і психологізм; розвивати вміння учнів задумуватися про вічні істини, про здатність людини протистояти уніфікації й насиллю над індивідуальністю; виховувати любов до поезії. Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: портрет Ліни Костенко, примірники її творів, епі­граф до уроку.

Так чого ж я шукаю і чим я жива Велемовний світ, велелюдний.

Ви поезія, вірші?

Чи тільки слова?

Л. Костенко

ПЕРЕБІГ УРОКУ

1. Організаційний момент

2. Мотиваційний етап

3. Повідомлення теми, мети й завдань уроку

4. Актуалізація опорних відомостей учнів

1. Перевірка виконня домашнього завдання учнями. Тести

1. Рік народження

А 1940 Б 1931 В 1930 Г 1936 Д 1935

2. 1956 р. закінчила з відзнакою вищий навчальний заклад

А Московський літературний інститут імені М. Горького Б Київський педагогічний інститут В Московський педагогічний інститут Г Київський літературний інститут Д Харківський національний університет

379

Б

В

Г

д

3. Ліна Костенко належить до А Київської ніколи поетів

Нью-Йоркської групи Шістдесятників «Празької школи» поетів Неокласиків

4.1968 р. написала листи на захист А М. Косіва Б О. Заливахи В І Світличного Г І. Драча Д В. Чорновола

5. Збірку «Поезії» в діаспорі видано

А 1968 Б 1969 В 1970 Г 1979

5. Збірка віршів «Над берегами вічної ріки» вийшла

Г 1977

Г 1968

Д 1977 Д 1968 Д 1979

А 1969 Б 1979 В 1970

5. Рік видання роману «Маруся Чурай»

А 1977 Б 1978 В 1980

5. Місце народження поетеси А с. Обухів на Київщині Б м. Лубни на Полтавщині В м. Охтирка на Сумщині Г м. Ржищів на Київщині Д м. Сосниці на Чернігівщині

6. Рік переїзду родини до Києва А 1936 Б 1935 В 1940

7. Рік видання збірки «Наповторність»

А 1977 Б 1980 В 1987

5. Книга «Сад нетанучих скульптур» з’явилася друком А 1980 Б 1977 В 1987 Г 1979 Д

6. Назва твору від авторства якого відмовилася Ліна Костенко А «Циганська Муза»

Б «Горохове плем’я»

В «Чекаю дня, коли тобі скажу»

Г «Записки українського самашедшого»

Д «Перевірте свої годинники»

2. Взаємоперевірка учнями робіт. Підбиття підсумків

3. Читання віршів Ліни Костенко напам’ять (2—3 вірша)

4. Прочитати написані листи письменниці

Г 1930

Г 1979

Д 1958

Д 1990

1990

Уроки української літератури в 11 класі

5. Вивчення нового матеріалу

1. Вступне слово вчителя

Ліна Костенко — тонкий лірик, авторка прекрасних віршів, ніжних, чаруючих.

Творчість Ліни Костенко не розмежуєш на інтимну та гро­мадянську: настільки тісно переплелися особисте та суспільне, настільки органічно вони вживлені в художнє полотно й до пев­ної міри навіть живляться одне одним.

Безкомпромісність — ось пароль її поезії. У часи, коли ідео­логічний контроль над словом і думкою людини після короткої хрущовської «відлиги» знову став тотальним, від Ліни Костенко вимагалося бути такою, як усі.

У поезії чується бунт проти стандартизації, спрощення, примі­тивізації людини. Неповторність — ось друге з ключових понять, смислових знаків волелюбної музи Ліни Костенко.

Людмила Тарнашинська писала: «Покликання поета — не тлу­мачити, не з’ясовувати, а передавати в слові своє відчуття часу, його ритм, а його аромат, так само, як не взаємообумовленність

• • и и • т • о