Уроки української літератури в 11 класі

секретних інструкцій, постанов... Він засекретив ними свою глибоку байдужість до людини... Йому ні разу не приходило в голову, що... єдине, що він засекречував, це була його засе­кречена дурість»)

• Прокоментуйте епізод протистояння Запорожця й Заброди? Чому так ненавидів Заброда? Що дало сили Лавріну Запо­рожцю вирватися з німецького полону?

• За що судили Христину Хутірну партизани? Як вона себе поводить під час судилища? Прочитайцте уривок з твору.

• Зачитайте дискусію Кравчини й Сіроштана. Які моральні цін­ності відстоює Кравчина?

• Як характеризує фон Крауз українців? Зачитайте й прокомен­туйте? (...У цього народу є нічим не прикрита ахіллесова п’ята. Ці люди абсолютно позбавлені вміння прощати один одному незгоди навіть в ім’я інтересів загальних, високих. У них немає державного інстинкту... Ти знаєш, вони не вивчають історії... У них від слова нація остався тільки прикметник. У них немає вічних істин. Тому серед них так багато зрад­ників». «їх життєздатність і зневага до смерті безмежні», «Так не підкорятися і так умирати, як умирають українці, можуть лише люди високої марки»)

• Чи можна виправдати дезертирів, що стали прислужниками фашистів? Як вони оцінюють свій вчинок?

• Який образ є центральним у творі? (Головним, наскрізним у кіноповісті є велетенський, епічний образ України, сплюн­дрованої фашистами й більшовиками)

• Дослідіть композицію твору. (Сценарій кіноповісті склада­ється з 50-ти епізодів-картин. У творі кілька сюжетних ліній: доля роду Запорожців та інших учасників бойових дій; лірична лінія Олесі й Василя; лінія Христі Хутірної; вчинки ворогів і поведінка Лиманчука)

• Визначте тему та ідею твору. (Головною темою твору є реаліс­тична передача поразок і відступів та героїзм українського народу в боротьбі з фашизмом, розвінчання сталінської кон­цепції класової боротьби, критика відсутності національної гордості. Ідея твору, за словами самого автора,— незлам­ність сили й непохитність духу нашого народу, здатність до визвольної боротьби і впевненість у перемозі над ворогом)

5. Аналіз публіцистичних відступів автора. Робота в групах

Довженко-письменник не просто веде оповідь про події, він висловлює власне бачення причин поразок, зради, зневіри через ліричні відступи, аналітичні роздуми.

297

Група І

Знайти й прокоментувати авторські роздуми про Україну.

Очікувані результати

«О українська земля, як укривавилась ти! Ріки кров’ю пона­ливано, озера слізьми та жалем... Степи гнівом утоптано та про­кляттям, та тугою і жалем».

«Світе мій убогий! Де на тобі пролилося стільки крові, як у нас на Україні? Де стільки передсмертних криків, сліз, відчаю? Горе розлилося по недобитих вокзалах».

«Не стало прекрасного села. Не стало ні хат, ні садків, ні добрих лагідних людей. Одні тільки печі й печища біліли серед попелу й вугілля, та де-не-де висіли трупи на ушулах чи на гру­шах. Нікому було ні плакати, ні кричати, ні проклинати».

«Яка була любима незаймана річка! Вона стала невпізнанна. Вона була збезчещена, зґвалтована і сплюндрована ворогами».

Група II

Знайти й прокоментувати авторські роздуми про українців під час війни.

Очікувані результати

«Звиклі до типової безвідповідальності, позбавленні знання урочистої заборони і святості заклику, мляві їх натури не під­нялися до висот розуміння ходу історії, що кликали їх до веле­тенського бою, до надзвичайного. І ніхто не став їм у пригоді

з славних прадідів історії... Вони були духовно беззбройні, наївні й короткозорі...».

«Довгі відходини, сум і горе важких утрат пригнобили всіх. Душі у людей були малесенькі, кишенькові, портативні, зовсім не пристосовані до великого горя».

«З темних льохів, брудних ям, із-під зруйнованих печищ вилі­зали землистого кольору, чорні, погано одягнені люди... Якесь невимовне тавро жаху й скорбот і того, що лежить за межами обурення і відчаю, упало на них, закарбувалось і довго-довго не зникне вже, як прокляття долі, до самої їх смерті».

Група III

Знайти й прокоментувати авторські роздуми про бійців на фронті.

Очікувані результати

«Все віддали... Поквиталися з життям, з війною, з ворогами на всю силу. Не мудрували, не ховалися по резервах і тилах, не обростали родичами... на постах. Не видушували з малих своїх