Уроки української літератури в 11 класі

С. М. Головатюк

Урок № 38 0. ДОВЖЕНКО. «УКРАЇНА В ОГНІ». НАЦІОНАЛЬНІ Й ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКІ ПРОБЛЕМИ

Мета: опрацювати зміст кіноповісті; учити учнів вдумливо

читати текст, коментувати найосновніші моменти, публіцистичні відступи; розвивати вміння виокрем­лювати провідні мотиви, проблеми, обговорювати їх з позиції сьогодення; виховувати національну самосвідомість учнів.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: текст кіноповісті, літературознавчий словник, епі­граф.

Написав я «Україну в огні» з болем у серці і палким стражданням за Україну, що перебувала в німецьких лапах, з болючим жалем і страхом за її долю.

О. Довженко

ПЕРЕБІГУРОКУ

1. Актуалізація опорних знань, умінь, навичок

Бесіда з учнями

• Охарактеризуйте українську літературу 40-50 рр. XX ст.

• Назвіть імена письменників, які творили в цей період.

• Розкажіть про Довженка-кінорежисера.

• Охарактеризуйте тематику творів О. Довженка.

2. Мотивація навчальної діяльності. Повідомлення теми й мети уроку

Журавлі летять спокійним клином,

Розрізають синю височінь І летять, курличуть безупинно В далечінь, безкрайню далечінь.

Вийде мати одинока в поле;

В самотині піде по ріллі,

Уклоніться жінці сивочолій Журавлі-солдати — журавлі

293

Повесні вона вас виглядає,

Як зоря зоріє над селом,

І чекає, все ж таки чекає.

Може, син торкне її крилом.

(М. Уманець)

Багато лиха й катастроф зазнало людство на шляху розвитку. Жахливі землетруси й засухи, голод і епідемії неодноразово зни­щували мільйони людей. Та з усіх цих катастроф найстрашнішою стала не викликана силами стихії, не породжена природою, а тво­рена руками самої людини — війна. Багато разів приходила вона на землю, сіючи смерть і спустошення. Тисячі й тисячі гинули в її залізних обіймах на полях боїв, в окупації, у тилу від виснаж­ливої праці та нестатків. Війна завжди вимагала від воюючих народів титанічного напруження всіх сил, як фізичних, так і духо­вних. Десятки неперевершених творів виходили з-під пера пись­менників у часи війни, а ще більше після її закінчення. Не був винятком і О. Довженко.

2. Опрацювання навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя

«Україна в огні» — це переломний етап у житті та творчості

О. Довженка.

Спочатку Довженко, будучи за характером романтиком, сві­домо підтримував ідеї нового ладу, він віддав свій талант загаль­ному оркестру, але потім внутрішня вільна природа митця актив­но противилася цьому, вона підносила його над актуальними більшовицькими ідеями колективізації, індустріалізації до гли­бинного осмислення вічних людських проблем у тісній єдності з національними.

На екран чи в текст настирливо проривалася болюча правда, яка мучила його. І він написав правду спочатку в «Щоденнику», а потім — в «Україні в огні».

2. Оголошення результатів дослідження учнів

про історію написання та опублікування кіноповісті

«Україна в огні» (домашнє завдання)

«Сьогодні роковини моєї смерті. Тридцять першого січня 1944 року мене було привезено в Кремль. Там мене було пору­бано на шмаття і окривавлені частини моєї душі було розкидано на ганьбу і поталу на всіх зборищах. Усе, що було злого, недоб­рого, мстивого, все топтало й поганило мене. Я тримався рік

Уроки української літератури в 11 класі

і впав. Моє серце не витримало тягаря неправди й зла. Я наро­дився і жив для добра і любові. Мене вбила ненависть великих якраз у момент їхньої малості». Так написав митець у «Щоден­нику» після заборони «України в огні».

Кіноповість письменник почав писати на початку війни. Швидко написав, зняв фільм, сподіваючись визнання та вдяч­ності. Але сталося навпаки: і кінофільм, і повість були осуджені й заборонені. Фільм узагалі не вийшов на екрани (досі єдиний примірник його знаходиться в архівах московського держфільмо- фонду), а повість уперше опублікували вже після смерті письмен­ника. Майже за всі кінофільми (і за «Звенигору», і за «Землю», і за «Арсенал», і за «Щорса») кінорежисера критикували. Однак такого терору, такої тотальної наруги, як за «Україну в огні», він ще не зазнавав. Досить сказати, що для розгляду кіноповісті 31 січня 1944 р. було скликано спеціальне засідання політбюро ВКП (б), на якому й розпинали О. Довженка.

Письменник не став на коліна, не благав прощення в Сталіна ні на тому засіданні-судилищі, ні пізніше. Де ж брав він сили для боротьби проти сатанинської сталінської системи? У свого народу, у його, хоч знівеченій і окраденій, але живій і чистій душі. У щирому зверненні до генсека Довженко писав: «Това­ришу Сталін, коли б ви були навіть богом, я й тоді не повірив би вам, що я націоналіст, якого треба плямувати і треба три­мати в чорному тілі. Невже любов до свого народу є націоналізм? Чи націоналізм... у невмінні художника стримати сльози, коли народу боляче?».

Послухаймо самого О. Довженка й зрозуміємо, за що справді він був так тяжко покараний:

«Написав я «Україну в огні» з огненним болем у серці і пал­ким стражданням за Україну, що перебувала в німецьких лапах, з болючим жалем і страхом за її долю...

Кому ж, як не мені, сказати було слово на захист свого народу, коли отака велика загроза нависла над нещасною моєю землею. Україну знає лише той, хто був... на її пожарах сьогодні...

Моя повість «Україна в огні» не вподобалася Сталіну, і він її заборонив для друку і для постанови... Прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо. Значить, нікому, отже, вона не потрібна і ніщо не потрібно, крім панегірика... Блюстителі партійних чеснот, чистоплюї і перевиконавці завдань бояться, щоб не збаламутив я народ своїми критичними висловлюван­нями...».